Dream ГогольFest: мандрівка операми

3 недели назад 0

А вас не дивує, що у програмі фестивалю сучасного (наголошую: сучасного!) мистецтва, яким і є ГогольFest з усіма його регіональними варіаціями, одразу три вистави, центральні події — це опери? Чи може опера, яку зазвичай вважають чи не символом консервативності, бути сучасною, креативною, несподіваною?

Виявляється, таки може, а якщо за справу береться режисер Влад Троїцький — то напевно так воно і буде.

Режисер Владислав Троїцький, засновник першого в Україні незалежного театру «Дах», засновник і художній керівник гуртів «ДахаБраха», «ЦЕШО», фрік-кабаре «Dakh Daughters», проекту NOVA OPERA; засновник і президент міжнародного мультидисциплінарного фестивалю ГогольFest. Фото Ігоря Бойченка

“І традиційну оперу можна поставити так, що це буде цікаво не просто традиційним шанувальникам, а й молоді, — вважає Влад Троїцький, режисер усіх трьох опер, які можна було побачити в рамках Dream ГогольFestу. — У мене був досвід класичної опери, я ставив Моцарта, ставив Корнгольда в Угорщині, це був такий вау-ефект: у мене вийшло. А тут опера, яка чіпляє дуже важливі смисли. Камерна за віршами Стуса, нашого співвітчизника, трагічно загиблого в таборах під Перм'ю — і мені здається, це дуже важливе висловлювання у наш час. IYOV — це біблійний текст, старозавітний, недарма ця опера увійшла в десятку кращих опер в Європі. Незважаючи на це, такий жанр, як нова опера, для вас все-таки досить екзотичний. Але якщо їй аплодує публіка Нью-Йорка, Копенгагена, Роттердама, Берліна, Відня, Парижа — ну, може, Херсон теж наважиться?»

І був впевнений: незважаючи на інформацію про те, що не дуже-то і кинулись херсонці до кас за квиточками, зали будуть повними (повними за карантинними мірками, звісно). І не помилився — усі події викликали сплеск цікавості.

 

«TAKEOFF» — опера композиторів Романа Григоріва та Іллі Разумейка від режисера Влада Троїцького і формації Nova Opera, «присмачена» різноманітними візуальними ефектами. Фото Dream ГогольFest 2020 / Mantach

Перший підхід до опери під час фестивалю Dream ГогольFest відбувся 5 вересня — натхненна спеціальна подія просто неба «TakeOff» здивувала, зачарувала, змусила відчути крила.

6 вересня камерну оперу «Стус: Перехожий» виконували троє молодих акторів театру «Дах», зовсім не музиканти, вони виспівували поезію Стуса, комусь добре знайому, комусь невідому. Багато емоцій, зміна ритму, дихання світла і ніжний жіночий вокал — як оголена душа поета. Ані натяку на пафос — тут трагедія людського життя в кожному рядку, в кожному звуці, врешті-решт, навіть відчуття заупокійної молитви. І цей образ «мученика» якось не співпав зі звичним образом Стуса-борця (хоча одне не виключає інше).

Своїм баченням образу поета поділилась акторка і співачка Софія Баскакова.

Актриса театру «Дах» Софія Баскакова в камерній опері «Стус: Перехожий». Фото Dream ГогольFest 2020 / Galkin

 

«Ми максимально намагаємося зробити так, щоб тут не було нас, щоб був тільки Стус. Не завжди виходить, звичайно. Мій образ — це бути без образу. Я в чорному, без макіяжу, зі своєю зачіскою, читаю, співаю вірші Стуса. І я б не сказала, що це заупокійна молитва — я б назвала це молитвою за життя, за любов, за те, що людина посміла стати людиною. Але це непросто. «Торуй свій шлях», що сам «Господь тобі прирік». Це, напевно, темно, чорно, але тільки після мороку можна побачити світло».

 

І нарешті театральний день завершила подія, яку просто неможливо було пропустити — опера «IYOV» Романа Григоріва та Іллі Разумейка, яка підкорила Європу (увійшла до десятки найкращих оперних вистав світу за версією конкурсу Music Theatre Now) і стала подією в Україні (Шевченківська премія 2020).

Те, що глядача очікує незвичайна опера, зрозуміло вже з її опису: «містерія народження нового звуку всередині препарованого рояля, на межі можливостей людського голосу». Цей рояль, препарований рояль (як тільки не видобувають з нього звуки музиканти-деміурги!) символізує тіло Йова і поєднує акторів, які сприймають інструмент як повноправного героя. Синтетичний жанр твору вперше в історії світової музики поєднав оперу, реквієм і ораторію. Божественна музика, біблійні тексти, цікавий відеоарт — але часом не зважаєш на те, що відбувається на сцені, просто закриваєш очі — і переносишся в зовсім інший світ…

Опера «IYOV» на херсонській сцені. В центрі — Олександра Мельє, крайній справа — Андрій Кошман. Фото Ігоря Бойченка

А після вистави — кілька запитань виконавцям, солістам формації NOVA OPERA Андрію Кошману (баритон) і Олександрі Мельє (меццо-сопрано).

Панове, ви шукаєте нові форми, а чи не докоряють вам шанувальники традиційної опери за те, що ви робите?

Олександра Мельє: Докоряють, так, докоряють — і шанувальники, і представники дуже класичного українського мистецтва. Не всі, але є такі, що вважають, що це щось таке несерйозне, занадто «pulp».

Андрій Кошман : Ми поїздили по багатьох фестивалях у світі і можемо запевнити, що сучасна опера звучить саме так. Вже ніхто не пише таку музику, як писали Верді, Пуччіні — це було в XIX столітті, в XX столітті була своя опера, а в XXI столітті — новий виток розвитку. Оперою вже називають багато що, але спочатку, коли створювалась генерація NOVA OPERA, дійсно, було питання: чи це опера, чи ні. І зараз можна з абсолютною впевненістю сказати: так, це опера. Торік саме цей твір, увійшов до десятки найкращих опер світу і, слава Богу, оперою його визнали.

Олександра Мельє: Якщо міжнародні знавці визнали оперою, то можна заспокоїтися.

Нагородження Шевченківськ ою премі єю ві дбулося вже після міжнародного визнання?

Андрій Кошман : Так. І ми намагаємось надихнути людей до класичної опери — ті, які б ніколи в житті не прийшли в оперний театр, можуть почути «IYOVа» і задуматись.

Олександра Мельє: Фактично, через «IYOVа» люди, які далекі від класичного мистецтва, відкривають для себе і класику.

Андрій Кошман : Завдяки ГогольФесту широкі верстви населення можуть почути ті вистави, які зазвичай не доїдуть в регіони через технічну неможливість реалізувати ці проекти без додаткового фінансування, бо це об’єктивно не є рентабельним. ГогольФест зшиває країну, він намагається принести сучасне мистецтво в ті куточки, де про нього майже не говорять — не те що не ставлять такі вистави, але й рідко глядач може створити запит на такі вистави, тому що він просто їх ніколи не бачив, а якщо не бачив, то не знає про їхнє існування, відповідно, і потреби в цьому мистецтві немає. ГогольФест навпаки — приїздить в різні регіони України і намагається показати сучасне мистецтво з різних частин країни в одній точці, і саме в цій точці відбувається синергія цієї української культури.

І як ви почувалися на херсонській сцені?

Андрій Кошман : Мушу зазначити, що херсонський драматичний театр Куліша — це театр з неймовірною природною акустикою, і вона допомагала зазвучати цій опері з новою силою, і насправді, тут навіть техніки не так багато треба було, щоб озвучити цей простір, який резонує. Це чудове приміщення, дійсно, приємно в ньому грати. Я думаю, що глядачі змогли осягнути глибину цього твору, тому що музика лише допомагає сприймати ці сенси.

Олександра Мельє: Це пошук Бога в собі і відповідь на якісь свої запитання, свої проблеми, і боротьба, можливо, з якимись перешкодами, що стоять на цьому шляху до Бога. Взагалі, текст оригінальний, взятий зі Старого завіту, з книги Йова, але, на наш погляд і з нашого досвіду нашого шляху цього твору по цілому світу, ми зрозуміли, що тема залишається актуальною.

А чи знайомі ви з нашою «Мельпоменою Таврії»?

Андрій Кошман : Я вже десятиліття про неї чую, «Мельпомена Таврії» — це один із тих фестивалів, про які взагалі хтось чув. Це, умовно кажучи, театральне обличчя Херсона.

І вже зовсім скоро, 10 серпня, це «театральне обличчя Херсона» знов занурить херсонців у вир фестивального життя.

Фоторепортаж з опери «IYOV». Усі фото Ігоря Бойченка.


Подписывайтесь на "Новости Херсонщины" в Telegram!
Каждый день мы составляем рейтинг самых читаемых новостей для тех, у кого нет времени читать всё подряд.