Александр Барабошко (Крус Крус): Нужны люди, которые бы «качнули» Херсон

3 года назад 0

Цими вихідними м. Херсон відвідав відомий київський блогер Крус Крус (Олександр Барабашко).

Візит Олександра відбувся у рамках та з нагоди «Тышо-Тышо FESTу». «ХВ» вдалося поспілкуватися із Крус Крусом.

— Які враження від «Тышо-Тышо FESTу»?

— Враження від подій, які відбуваються, завжди позитивні. Активності, неформальні рухи – це круто. Мені здається, що вони достойні тільки похвали. Ми в Києві розбалувані такого роду фестивалями, які проходять кожні вихідні. І якщо порівнювати, то масштаби зовсім різні.

Хоча приємно, що такі заходи відбуваються по всій Україні. Вони неформальні, сучасні та із залученням місцевого бізнесу. Думаю, що це хороший старт, який дасть поштовх для розвитку туристичних напрямів, зокрема і Херсона.

— Є із чим порівняти (в плані масштабності проведення фестивалю)?

— Був в Одесі, бачив там подібний формат. І, навіть, мені здається, що в Одесі вони вже на постійному рівні…там зосереджені якісь торгові майданчики, а відбувається це у них вже також кожні вихідні. Подібне є й у Львові.
Але от усе це (ред. – мова про херсонський фест) відбувалося й починалося, як раз із таких заходів. Спочатку все робиться для того, щоб місцевий бізнес відчув перевагу такого формату. Потім такі заходи знаходять фідбек у людей, а далі вони вже розуміють, що не маю резону кожен раз вивозити якісь торгові палатки. І встановлюють хороші, стаціонарні майданчики для продажу. І в результати люди мають можливість на вихідних прийти, погуляти із сім’єю, відпочити і це дуже круто.

— Про херсонський захід як дізнався? Чи хтось запросив?

— Однозначно я приїхав по запрошенню. Запросили мене знайомі організаторів. Це був Нойнець із порталу «Петр и Мазепа». Він тісно спілкується із хлопцями з Херсона. Навіть, можна сказати, у дечому консультує у плані туристичних форматів та в плані низових ініціатив. І він попросив, якщо у тебе є вихідні, заїдь у Херсон, подивись. І мені, чесно кажучи, давно хотілося. Я перший раз у Херсоні і мені цікаво було взагалі, що це за місто Херсон. Якщо ми говоримо про Львів, то це кава, пиво, якісь ресторанчики і т.д. Якщо говоримо про Одесу, то це також ресторанний формат плюс море. І є ще кілька міст в Україні, які також активно розвиваються. Херсон, мені здається, на початковій стадії розвитку туристичного формату. Бо до цього я не чув від своїх друзів пропозиції: «А давай поїдемо повисим у Херсон». Мені здається, що треба цей формат розвивати, щоб до Херсону долучались. Туристична інфраструктура, задатки для її розвитку однозначно присутні.

— Що ж до блогерства…У Херсоні блогерство розвинуте на рівні 2010 року. Як ти вважаєш, чому так сталося?

— По-перше, люди повинні їздити, розширювати свій кругозір та свої горизонти. А друге – це треба більше освітніх та культурних заходів на місцевому рівні, візитів гостей із різних куточків України. Просто, щоб вони надихали місцевих людей якимись ідеями та мотивували, щось робити. Важко якось мотивувати щось зробити людину, яка прожила життя та у якої сформувались свої погляди.

Але я бачу на вулиці багато молоді і це саме ті люди, яких варто розвивати та які повинні проявляти свої лідерські здібності. Тут уже незалежно від сфери: чи це якесь блогерське середовище чи це якісь культурні прояви.

Просто потрібні люди, які б качнули це місто.

— Можливо у тебе є поради майбутнім блогерам… про що писати та як писати?

— Поради такого формату: або встряти, або постійно над цим працювати. Як тільки хтось із Херсона вирішить завтра, що він буде популярним херсонським блогером, то він ним стане. Але треба трошки попрацювати.

У Херсоні, скоріше за все, ця ніша (ред. – ніша блогерство) ніким не зайнята та ніхто себе так не позиціонує. І далі залишається просто сісти вранці, попивати каву та додавати собі в аккаунт друзів із Херсона, подвір’я тощо і таким чином розширюватися, розширюватися…масштабуватись на місто, писати про актуальні проблеми, зачіпати соціально-політичну ситуацію. Та відповідно ти станеш цікавим персонажем в Інтернеті, зокрема й на регіональному рівні. Але я упевнений, що це потрібно не тільки на регіональному рівні, але й потрібно для рівня України. Мені, наприклад, було б цікаво читати, що відбувається в Херсоні.

Наразі я читаю із Херсона тих, хто мене запросили. Але у мене не має сформованого образу якогось херсонського блогера, у якого б я дізнавався актуальні новини. Й у цьому напрямку треба рухатись і тоді буде все нормально.

— Скільки може заробляти успішний блогер в Україні?

— Не треба годувати себе ілюзіями, що блогер в Україні може заробляти космічні суми. Якщо взяти якісь стандартні, журналістські принципи, які продукує українська медіа спільнота, то блогери – це ті, хто зовсім не вписуються в ці рамки. Блогерам приносять заробіток політичні проекти. Якщо є якийсь блогер на регіональному, херсонському рівні і він має якусь аудиторію, то основним із джерел його фінансування можуть бути депутати місцевого масштабу. Але головна проблема все ж залишається у тому, що на місцях треба донести, що блогерство необхідне.

Якщо знайти правильний формат, то це можуть бути тисячі доларів на місяць. Просто треба пробувати. На регіональному рівні це все робити простіше, адже затратна складова менше.

— Як тобі Херсон?

— Приємне враження справила велика кількість дівчат. Це однозначно кидається в очі. Але велика кількість ям на дорогах також відчутні. Їх ще більше, ніж у Києві.

А загалом Херсону треба вдихнути більше життя, бо відчувається така своєрідна регіональна депресивність.

Сподобалися краєвиди біля Дніпра.

— Після твого звільнення з Міністерства інформації нічого не чути про інформаційну війну із Росією. Невже це сьогодні нікому не цікаво?

— Там, скоріше за все, ведеться робота і якщо є пропаганда, інформаційна війна – це можуть бути як публічні, так і не публічні моменти, про які звітуються через певний проміжок часу. Мені вже не один раз говорили, що після того, як я пішов, стало менше інформаційного фону. Я не знаю, погано це чи добре, що воно (ред. – Міністерство інформації) працює в такому тихому, спокійному режимі. Може в силу того, що я такий активний, я його трошки качав. Було багато шуму навколо моєї персони і я особисто з того радів, що з’являлась якась стаття на Life News.

Може і не варто було б починати на стартовому етапі для Міністерства з такого негативу. Але наразі я ще трошки із ними співпрацюю. У них робота ведеться, вона є (ред. – щодо інформаційної війни та пропаганди). І це, на маю думку, більше Міністерству потрібно, ніж не потрібно. Там ведуться якісь інформаційні компанії про Крим, про взаємодії між структурними підрозділами державних органів. Все це воно робиться, але подеколи не так, як цього б хотілося.

Звичайно хочеться, щоб ми перемогли Росію, у тому числі й у інформаційний війні. Але так, як у нас армію формувалася протягом останнього року, так і наразі формується інформаційна оборона.

Єдине, що можу сказати, що на сьогодні, ми не втратили почуття гумору і це добре. Трапляються якісь критичні ситуації, але завжди можемо поржати з якихось ставропольських блінів, можемо щось завжди підкинути на вентилятор. І я дивлюсь, що ця історія з інформаційними війнами зі сторони Росії для них завжди вертається таким собі бумерангом. Вони заставили своє населення слідкувати за подіями в Україні, враховуючи хештег «Че там у хохлов?», і, ми у свою чергу, почали дивитись, що там у них. Інформаційне поле настільки поєдналося, що житель Росії може не знати свого губернатора, але він знає Турчинова, Яценюка, Порошенка або ж, як тупив Кличко. З іншої сторони українці також стали слідкувати за Росією.

Якщо в Росії поблокували усі опозиційні сайти, то не можна заблокувати увесь український Інтернет простір, куди заглядають і російські користувачі. Найменший їх промах роздувається в українському Інтернеті і воно шарашить, б’є по голові увесь російський Інтернет.

Україна стала ядром Рунету. І мені подобається, що ми задаємо тренд.

— Як тобі новина про те, що президент призначив Саакашвілі, грузина за національною приналежністю, губернатором Одеської області?

В інтернеті вже гуляє жарт, що тільки в Україні президенти стаюсь губернаторами…а Марк Цукерберг може очолити тільки Укразалізницю.

З’являються в інтернеті думки патріотів про те, що от чого грузини…невже у нас немає своїх. Я думаю, що призначення будь-якої нової людини, викликає бурління, несприйняття. Мені здається, що тут потрібно робити все із практичною ціллю. Призначили Саакашвілі. Окей. У нього буде час, ми зможемо побачити та оцінити, підходить нам формат його роботи чи ні. Якщо він себе не проявить, то я буду першим, хто буде його критикувати. Але, якщо він себе проявить, як це вдалося йому у Грузії, буде реформатором, на якого не можна вплинути та який почне якісь зміни, то мені не принципово, яка у нього національність. Головне, щоб відбувалися очікувані зміни.

— Ти чув про херсонського губернатора?

— Якщо ти мене запитаєш, хто херсонський губернатор, я не назву його прізвища. Але якщо він нічого не робить, то треба брати ще якогось колишнього президента нам у Херсон.

Людині, яка у вас зараз тут є, треба показати, хоча б ілюзію роботи. Але й для того потрібно робити якісь дії.

Беседовала Линда Метцгер, "Херсонские вести"