«Дослівно казала, що її уб’ють» — волонтер Роман Сініцин про Катерину Гандзюк

3 месяца назад 0

31 липня минає рік від дня нападу на Катерину Гандзюк, активістку, радницю міського голови Херсона.

На неї біля будинку вилили літр сірчаної кислоти. Отримала хімічні опіки понад 30% тіла — голови, обличчя, лівої руки й ноги, передньої частини грудної клітки, лівого ока. Перенесла 14 операцій. Після трьох місяців у лікарні померла.

Підозрюваних у нападі затримали наприкінці серпня. Це — В'ячеслав Вишневський, Віктор Горбунов, Володимир Васянович, Микита Грабчук і Сергій Торбін. Останній — організатор. За кілька місяців назвали імена ймовірних посередників — Олексій Левін, Ігор Павловський і замовника — голову Херсонської обласної ради Владислава Мангера. Згодом усім пом'якшили підозру.

Про перебіг слідства говоримо з товаришем Катерини, волонтером Романом Сініциним.

Роман Сініцин народився в Луцьку, живе в Києві. Закінчив Національний університет державної податкової служби. Рік працював у вузі, потім – у сфері ІТ-бізнесу й інтернет-маркетингу. З початком війни на Донбасі зайнявся волонтерством, допомагав українським військовим. Разом із заступником міністра з тимчасово окупованих територій Георгієм Тукою організував волонтерську групу "Народний тил". Був учасником Київської обласної атестаційної комісії, що розглядала кандидатури співробітників міліції, які хотіли стати поліцейськими.

— Одразу було зрозуміло, що місцева поліція саботує слідство. Вони не зробили поквартирний обхід, не вилучили записи з камер відеоспостереження, не встановили речовину, якою облили Катерину. Хоча лікарі просили зробити це якомога швидше, бо мали прийняти рішення щодо лікування.

Активізувалися громадські активісти — друзі Каті. До Херсона приїхало людей 50. Влаштували мітинги під прокуратурою. Самі опитували свідків, запросили фахівця, який за їх показами склав фотопортрет нападника. Піднявся шум, почалося розслідування. Головним проханням Каті було, аби справою не займалася місцева поліція, а доручили СБУ. Так сталося лише після її смерті. Доти велося паралельне слідство. Коли провадження об'єднували, поліція "згубила" низку доказів.

— Як ви дізналися про напад?

— У нас був спільний чат, де з іншими активістами обговорювали громадські ініціативи. Катя написала туди, скинула фотографії. Ще з годину відписувала деталі, аж доки її не забрали в реанімацію. Потрібна була штучна шкіра для пересадки. Знайшли в Києві. Наступного дня після нападу Катю доправили літаком у столицю.

— Катерина передбачала це?

— Дослівно казала, що її уб'ють. Днів за п'ять до нападу приїжджала до Києва. Ми разом ходили в тир. Вчилася стріляти з пістолета. Збиралася купити травматичний для самооборони. Розуміла, що в багатьох речах перейшла впливовим людям дорогу.

— Отримувала погрози?

— За нею відкрито стежили. Постійно їздила машина, якась людина ходила. Батько та чоловік часто зустрічали Катю з роботи. Не розраховували, що нападуть вранці. Тоді йшла сама. Але навряд би змогли вберегти. Якщо "відмашку" дали, то напад був питанням часу.

— 16 липня Генпрокуратура поставила на паузу досудове розслідування щодо головних фігурантів справи — Владислава Мангера й Олексія Левіна. Що це значить?

— Генпрокуратура виокремила підозрюваних в одне провадження і призупинила його. Бо Левін із серпня в розшуку і з ним неможливо проводити слідчі дії. У міжнародних інституціях така практика працює. Але насторожує інше. Провадження зупинили, але строки досудового розслідування, що завершуються 3 серпня, не продовжили. Мовляв, неправильно їх порахували. Прокуратура має терміново відновити провадження і подати клопотання про його продовження. Інакше Мангер і Левін можуть уникнути відповідальності.

— Мотивом нападу на Катерину Гандзюк стала її боротьба з незаконною вирубкою лісів в області, за версією слідства. Погоджуєтеся з цим?

— Мотив ширший. Його можна назвати словом "дістала". На Херсонщині є група людей, пов'язана з місцевою владою, поліцією, прокуратурою. Робили, що хотіли. У сфері їхніх інтересів була незаконна вирубка лісу, що прикривалася штучними підпалами, видобуток піску, нелегальні перевезення в Крим. Катя проти цього воювала. Була незручна.

Є низка людей, які допомагали покривати напад на неї. Місцева поліція оперативно провела слідство. За три дні зібрали уявні докази, знайшли "стрілочника" — Миколу Новікова, вибили з нього свідчення і посадили під арешт (за два тижні херсонця Новікова відпустили, справу закрили. — ГПУ). Жоден із слідчих, оперативних співробітників у Херсоні, які фальсифікували справу, не поніс покарання. Більше того, кум затриманого організатора нападу Торбіна — заступник начальника кримінального розшуку Херсонської області Сергій Курділов. Він керував розслідуванням. Його досі не звільнили, лише перевели в інший райвідділ. Керівник обласної поліції Артур Меріков повідомив Левіна, щоб той тікав. Теж продовжує працювати. Отримав звання генерала.

— 18 липня набув чинності вирок убивцям Катерини — виконавці й організатор отримали від трьох до шести років. Це достатнє покарання?

— Ні. Має бути суворіше, враховуючи особливості злочину. Адже вони її не побили, а вилили сірчану кислоту. Чим прирекли на страшні муки. Але провину вони визнали й пішли на угоду зі слідством. Її деталей не знаю. Можливо, вона потягне за собою якіснішу доказову базу по замовниках.

— Дізнаємося їхні імена?

— Громадські активісти, які проводили власне розслідування, з'ясували й озвучили їх ще в грудні торік. Це — голова Херсонської облради Влади­слав Мангер, колишні губернатор області Андрій Гордєєв і його заступник — Євген Рищук. Усі троє пов'язані з іншим фігурантом справи — Олексієм Левіним. Його справжнє прізвище — Москаленко. Відомий у кримінальному світі за прізвиськом "Москал-молодший". Сидів за організацію вбивств і розбійних нападів. Вийшов за законом Савченко (передбачає, що один день у СІЗО рахується за два. Його скасовували 2017-го, а за рік поновили. — ГПУ). З трьох топ-чиновників області підозру вручили лише Мангеру. Яку згодом із "замовлення вбивства" пом'якшили до "організації побиття, що спричинило смерть". Щодо причетності Рищука і Гордєєва слідство доказів не має, кажуть.

— Що треба, аби замовників покарали?

— Новий генпрокурор. Луценко знає імена всіх причетних, але слідство буксує. Матеріали справи поступово зливають.

— Друзі Каті про справу нагадують регулярно. Без цього перебіг слідства був би інакшим?

— Думаю, воно уже завершилося б. Сидів би Новіков за сфабрикованими звинуваченнями.

— Який вплив на розслідування мала парламентська Тимчасова слідча комісія?

— Це був хороший інформаційний майданчик. Там відкрито озвучували прізвища причетних до нападу. Зокрема, одного з організаторів — Ігоря Павловського (помічник нардепа від БПП Миколи Паламарчука. — ГПУ).

— До випадку з Катериною напади на громадських активістів ставалися регулярно. Потім притихло. Чому?

— Так, бувало по п'ять-сім нападів у місяць. У більшості з цих випадків замовниками є місцеві еліти, пов'язані з криміналом, правоохоронцями. Вони давно зрослися. Жодна з попередніх справ не мала такого розголосу, як з Катею. Почалися реальні слідчі дії, обшуки. Це їх освіжило.

Хоча Мангер і не сидить, але це людина ресурсна, з хорошими зв'язками. Навряд йому приємно їздити ледь не щотижня на суди. Витрачати десятки тисяч доларів на адвокатів.

— Досі жоден із нападів на активістів не розкритий.

— Думаю, це саботується і Генпрокуратурою, і Нацполіцією. Враховуючи, що всі замовники — непрості люди з широкими політичними та кримінальними зв'язками. Слідство блокується і на місцевому рівні, і на вищому. Діє кругова порука.

— Якою Катерина була в житті?

— У 2015–2016 роках ми активно займалися волонтерством. Були друзями у "Фейсбуку", але особисто не були знайомі. Якось сталася ситуація: морський спецназ їхав зі зброєю, в Херсоні їхня машина зламалася. Просили щось зробити. Я написав Каті. Вона вирішила проблему за 15 хвилин. Завжди йшла назустріч. Займалася інформаційною політикою в місті. Активно боролася з "русньою" — прихованою, наявною. Виводила їх на чисту воду.

— Що допомагало триматися Каті після нападу?

— У лікарні весь час була під сильним знеболювальним. Не здавалася. Вірила, що її врятують. Ми активно шукали клініку за кордоном. Але через важкість травм більшість із них відмовляли. З кількома продовжували вести перемовини. Катю пригнічувало, що процес затягується. Говорили про це в переддень її смерті. Був одним з останніх, з ким бачилася.