Генрі Марш — про нейрохірургію, українську медицину й книжки

2 месяца назад 0

Всі фото: Олени Зашко/Громадське

Він був успішним британським нейрохірургом з великим досвідом роботи в Україні та Непалі. Відтак написав дві книжки про роботу лікаря, які розійшлися світом мільйонним тиражем. Генрі Марш уже втретє приїхав на Книжковий форум у Львів. Громадське зустрілося з ним, щоб поговорити про українську медицину, реформи й роботу письменника.

«Я був шокований станом української медицини»

26 років тому я вперше відвідав Україну. Це була цікавість, ну і заразом британський бізнесмен продавав медичне обладнання в Києві. Він узяв мене, щоб я прочитав якісь лекції з нейрохірургії в Києві. Я був трошки шокований станом української медицини. Але тут зустрів молодого хірурга, повного ентузіазму. Я працював з ним багато років: він їздив у Британію, а я — до України. Я був тут і під час Революції на Майдані у 2014-му, тричі відвідував шпиталь на Липській, але не в дні вбивств.

Уперше до Львова приїхав узимку 1995-го чи 1996 року, я вже точно не пам'ятаю. Усі ці будинки були чорними й майже зруйнованими. Сьогодні чудово бачити Львів живішим. Однак є інша сторона — через свою красу місто може потонути в натовпах туристів, як Прага і Краків.

Британський нейрохірург, письменник Генрі Марш на Форумі видавців у Львові, 23 вересня 2018 року Фото: Олена Зашко/Громадське

«Те, що Путін робить для світу, — це зло»

Коли працюєш лікарем, щоденно стикаєшся з історіями своїх пацієнтів. Лікар розповідає історії. Але інше питання, чи можеш ти про це написати. На щастя, я вмію писати. Я писав усе своє життя, вів щоденник. Я прочитав частину дружині і вона сказала, що це треба видати. Переформатування щоденника на книжку зайняло 10 років життя. Загалом мої книжки про відкритість і прозорість, про те, що варто говорити про помилки. Якщо цього не робити, справи не стануть кращими.

Сотні тисяч примірників продали і в Росії, хоча там дуже автократичне суспільство з високоповажними людьми й лікарями, які не визнають помилок. Мабуть тому моя книжка й популярна, бо підриває ці норми 

Мою першу книжку «Історії про життя, смерть та нейрохірургію» переклали 30-ма мовами й продали мільйонним тиражем. Сотні тисяч примірників продали і в Росії, хоча там дуже автократичне суспільство з високоповажними людьми й лікарями, які не визнають помилок. Мабуть тому моя книжка й популярна, бо підриває ці норми. Я давно там був. Там є багато чудових речей, але те, що відбувається в політиці, і те, що Путін робить для світу, — це зло. Справжнє зло.

Три роки тому я перестав працювати 7 днів на тиждень. Тепер у Лондоні працюю один день на тиждень, здебільшого вчу, іноді оперую. Їжджу з робочими візитами до друзів сюди в Україну, в Непал, Пакистан. Це дуже важка й стресова робота, але мені це подобається. Я ніби подорожую, але це набагато краще — їхати до іншої крани по роботі, зустрічаєшся з друзями, ніж бути просто туристом. Мені пощастило — я подорожую світом зі своїми книжками, які досить успішно продаються, читаю лекції та розповідаю про них.

Британський нейрохірург, письменник Генрі Марш на Форумі видавців у Львові, 23 вересня 2018 року Фото: Олена Зашко/Громадське

«Українська молодь оптимістичніша стосовно майбутнього, тому в країни воно є​»

За цей час в Україні багато чого змінилося. Охорона здоров'я стала кращою, але все одно є багато проблем. Ну, і звісно війна. Ще 6 років тому ніхто не думав, що Україна піде шляхом Югославії. Проблема вашої країни схожа на проблеми багатьох держав — корупція глибоко врізалася в суспільство й позбутися цього дуже важко.

Одна з головних проблем сучасної медицини — вона стає все дорожчою. Наприклад, деякі ліки від раку можуть коштувати півмільйона доларів за дозу. Найбільша проблема сфери охорони здоров'я в Україні — нестача грошей. Країна заробляє не так багато, як на Заході. І лікарям платять небагато.

Я завжди привожу до України кілька інструментів. Мої колеги тут їх просто не мають або не можуть дозволити собі купити їх 

Українська медицина донині дуже радянська. Лікарі радше диктатори, а не люди, які служать і допомагають. Я завжди привожу до України кілька інструментів. Мої колеги тут їх просто не мають або не можуть дозволити собі купити їх. Загалом тут у медицині справи погані, але кращі, ніж були 26 років тому. Чим більше я сюди приїжджаю, тим більше мене вражають молоді українці. Українська молодь оптимістичніша стосовно майбутнього, тому в країни воно є.