Тріумф волі

4 недели назад 0

Führer ! Я в повному захваті ! Ваш останній указ – це справжній тріумф волі! Тільки не зупиняйтесь. Світла пам’ять про вас надихатиме всі прийдешні покоління. Sieg Heil ! (Слава Перемозі !)

Мені приємно, Володимире Олександровичу, що ми з вами перебуваємо на астральному зв’язку, і найбезглуздіші припущення з моїх останніх пасквілів знаходять втілення в рішеннях глави держави. Водночас, треба зайнятись вашою самоосвітою, оскільки Вам трішки бракує теоретичної підготовки.

Почнемо з того, що Вам варто завести юриста. Хоча б одного. Я розумію, що Ви за фахом теж юрист, а не артист естради. Ми всі юристи. Мається на увазі юриста, якій мав би здібності працювати хоча б діловодом або помічником у суді чи іншій державній установі. Щоби Ваші найвищі укази мали б вигляд офіційних документів і не викликали сміх, наче це нові твори сценаристів «95-го кварталу».

Згадаємо Ваш новорічний Указ про відсторонення Олександра Тупицького від посади судді Конституційного Суду. Складається враження, що цей Указ є удаваним і в дійсності його відсторонили тільки від доступу до приміщення КСУ. Навіщо? Він спокійно може підписувати папери й засідати на подвір’ї чи приймати рішення «письмово», як Ваш Радбез. Хіба ні?

Чи відомо Вам, що Ваші орли з 1-го відділу 6-ї служби Департаменту охорони об’єктів УДО, виконуючи Ваш Указ, у гарячці не пускали в приміщення суду не тільки «відстороненого» Голову, але і суддів КСУ Олександра Касмініна та Володимира Мойсика. А їх за що ?!

Мойсик і Касмінін поки демонструють делікатність і не пишуть заяв, а от ображений Тупицький вже написав донос в ОГПУ. Дякувати, що не в НКВД. За чотирма статтями Кримінального Кодексу: ст.341 (захоплення державних або громадських будівель чи споруд), ч.2 ст.344 (втручання у діяльність державного діяча, вчинене особою з використанням свого службового становища), ч.2 ст.376 (втручання в діяльність судових органів, вчинене особою з використанням свого службового становища), ст.426-1 (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень). Мало не буде.

Хто дав наказ задіяти 70 бійців спецпідрозділу УДО «Булат» для блокування приміщень КСУ ? Бо це вже зовсім інший «прейскурант» і реально тягне на ч.1 ст.109 Кримінального Кодексу (дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади – від п’яти до десяти років). Ви й так все поставили на кін, і навіть власне президенство, а гра ще далека від завершення. Сподіваєтесь, що Венедіктова буде беззаперечно Вам підкорятися? Чим Ви її зможете втішити? У неї складне становище: її крісло давно виставлено на продаж… Вона за звичай використовує заяви громадян замість паперових рушників в туалеті, але можуть трапитись несподіванки.

Пам’ятаєте, як 6 квітня 2020 року генеральна прокурорка особисто, твердою рукою, внесла відомості з заяви працівників Верховного Суду України до ЄРДР №4202000000000680 щодо можливих неправомірних дій п’ятого Президента та інших осіб при виданні Указів №357/2017 від 10.11.2017 та №195/2019 від 07.05.2019 «Про призначення суддів Верховного Суду»? Заявники надали покази на громадянина Порошенко, який разом з іншими особами у неконституційний спосіб захопив та узурпував судову владу в країні, заснувавши так званий «Верховний Суд» – юридичну особу, чия назва тотожна назві однойменного конституційного органу, та призначив туди «альтернативних» суддів, позаяк досі легітимно та безперервно продовжує існувати Верховний Суд України як вищий орган судової влади, що підтверджується Рішенням КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020р. Зазначені дії було кваліфіковано за ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ч. 2 ст. 376 (втручання в діяльність судових органів), ч.4 ст. 382 (невиконання судового рішення), ч.ч.1, 3 ст. 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади) Кримінального кодексу України.

Дуже, дуже цікава справа. Поки на паузі. Як рушниця Чехова на стіні.

Думаєте, що на П’ятого покази дали, а на Шостого бажаючих свідчити не знайдуть? Не будьмо такими наївними. Ще й черга вишикується.

До речі, про суди.

Тупицький зробив дитячу помилку, звернувшись до Верховного Суду з позовом про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України №607/2020 від 29.12.2020р. Не без великого єхидства прес-служба Верховного Суду повідомила, що суддя-доповідач Ян Берназюк відмовив у відкритті провадження у справі №9901/20/21. Як зазначено в коментарі, позивач обґрунтував позов тим, що Указ є незаконним і таким, що суперечить Конституції, якою не передбачено повноважень Президента на відсторонення судді КСУ від займаної посади. Отже, позивач фактично ставить питання про неконституційність Указу Президента та про необхідність оцінювання цього акту Глави держави на відповідність, зокрема, статтям 6, 19, 102, 106 та розділу XII Конституції України. Тоді, як відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, віднесені до компетенції Конституційного Суду України.

Зауважу, що Ян Берназюк – один із тих «світлих» винятків в загальній масі суддів, хто намагається інколи замовити слово «за народ». І якщо навіть він відмовив, то це свідчить про принципову позицію ТОВ «Верховний Суд». Виявився чоботар без чобіт: судді послали Олександра Миколайовича на три букви – в КСУ…

Ну, а на що він розраховував? Коли КСУ ухвалив резонансне рішення № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року, то ледь не знищив нині діючий Верховний Суд.

В цьому рішенні зазначалося, що:

Зміни до Закону №1401 не були спрямовані на припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України як органу державної влади через вилучення слова «України» – власної назви держави – із словесної конструкції «Верховний Суд України»;
Закон № 1401 не порушив принципу інституційної безперервності функціонування найвищого інституту судової влади, який після набрання чинності Законом № 1401 продовжує діяти під назвою «Верховний Суд»;
положення Закону № 1402 прийняті з метою юридичного регулювання функціонування найвищого суду у системі судоустрою України, який після внесення змін до Конституції України Законом №1401 функціонує під назвою «Верховний Суд»;
Конституційний Суд України дійшов висновку, що судді Верховного Суду України мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді Верховного Суду.
Висновки КСУ переконливо та беззаперечно доводять, що Верховним Судом в розумінні частини третьої статті 125 Конституції України – є юридична особа «Верховний суд України», код ЄДРПОУ 00019034. Тупицькому тоді треба було діяти більш рішуче і піти на те, щоби зовсім ліквідувати Верховний Суд як фіктивну установу, що привласнила владні повноваження.

Так званий Верховний Суд – це приватна установа з кодом ЄДРПОУ 41721784, яку створив такий собі Віктор Капустинський, подавши державному реєстратору Шевченківської РДА м. Києва Валентині Гордієнко заяву про державну реєстрацію створеної ним юридичної особи під назвою «Верховний Суд», умисно надавши цій юридичній особі найменування, тотожне найменуванню вищого органу судової влади. При цьому ніхто й ніколи не видавав розпорядчого акту про створення «Верховного Суду» як юридичної особи публічного права, що є прямим порушенням вимог ч.2 ст.81 Цивільного кодексу.

Що цікаво: Капустинський оголосив себе керівником «Верховного Суду» і обіймав цю посаду, не будучи суддею, аж до 10 січня 2018 року, тобто вже після того, як ця «шарашка» почала виконувати функції Верховного Суду, і навіть після обрання Валентини Данішевської Головою цієї установи. Тепер Тупицькому пізно пити «боржомі». Він отримав закономірне «алаверди».

Трішки краща ситуація в Окружному адміністративному суді міста Києва: суддя Кирило Гарник відкрив провадження у справі № 640/1975/21 за позовом Тупицького до УДО, третя особа ДБР щодо недопуску позивача до виконання ним повноважень Голови Конституційного Суду України, і призначив підготовче засідання на 24 лютого. До цього часу суд має розглянути 8 лютого заяву про забезпечення позову. Навряд чи її задовольнять, але в цілому справу виграти шанси є непогані. Якщо до того часу спір буде ще актуальним.

Звісно, що є набагато швидший варіант: 45 народних депутатів звертаються до КСУ з поданням про неконституційність Указу Президента. З огляду на недавні події, таких назбирається, навіть суто із шкідництва, набагато більше.

З цим, Володимире Олександровичу, треба щось робити і негайно!

Тільки треба діяти екстраординарно! Будівлю КСУ пропоную взагалі закрити на капітальний ремонт і виселити суддів на вулицю. Бо не допускати суддів до приміщень КСУ – це злочин. Захоплювати приміщення КСУ бійцями спецпідрозділу УДО «Булат», які призначені для виконання особливо небезпечних бойових завдань – ще більший злочин. А от закрити будівлю на ремонт і не виділити іншої – це просто така наша вроджена безгосподарність. За це хіба догану можна отримати.

Тільки прошу – жодних підпалів Рейхстагу! Краще порив труб опалення. Затопити будівлю, все перекопати біля входу, утворити справжній будівельний котлован, з глибокою калюжею, і почати заміну труб теплоцентралі. На наступну п’ятирічку…

До речі, оскільки далі ми будемо згадувати Указ №43/2021, то можна прийти до висновку, що більше ані президентських, ані парламентських виборів не відбудеться ніколи. Хіба тільки Його Зелена Величність не заборонить негайно всі інші партії та кандидатів, залишивши тільки непрохідне політичне сміття. На цей випадок пропоную закрити висотну адміністративну будівлю на площі Лесі Українки, де перебувають ЦВК та інші державні установи, на вічний капітальний ремонт.

Вітчизняний Рейхстаг вже підійшов до творчого вирішення такого роду питань, ухваливши влітку Постанову №795-ІХ від 15 липня 2020 року «Про призначення чергових місцевих виборів», де вніс пункт 5 такого змісту:

«5. Чергові місцеві вибори не проводяться у разі призначення перших виборів депутатів відповідних місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на 25 жовтня 2020 року»

Справа в тому, що чергові вибори – це як схід і захід Сонця. Це – як настання світанку. Вони не можуть не відбутися! Хіба що в країні буде оголошено воєнний або надзвичайний стан. І тільки тоді, керуючись положеннями ст.19 Закону «Про правовий режим воєнного стану» або ст.21 Закону «Про правовий режим надзвичайного стану», у разі затвердження відповідного указу парламентом, ЦВК може оголосити про припинення виборчого процесу.

А можна зробити по-хитрому: просто не проводити чергові вибори з причин, наведених у простій постанові Верховної Ради. З будь-яких причин.

Петру Олексійовичу довелося відправляти моряків на вірну смерть наприкінці листопада 2018 року, аби тільки оголосити воєнний стан і не проводити президентські вибори. Тепер він лікті кусає: хіба так теж можна було?

Щоб ви зрозуміли: так звані «перші» вибори не передбачені Конституцією, їх не існує в жодній країні світу. Це вітчизняна вигадка юристів п’ятого президента виключно для того, щоби обійти парламент при ухваленні цих рішень.

Далі, згідно з частинами 7, 9 ст.194 Виборчого кодексу, Мінрегіон своїм листом командує ЦВК проводити вибори, та у свою чергу, зневажаючи рішення парламенту про проведення чергових місцевих вибрів, проводить якісь свої, тільки їм зрозумілі «перші» вибори. Мінрегіон поставлений над ЦВК, а ЦВК поставлена вище Верховної Ради, з добровільної згоди останньої. Ось вам і усе верховенство права разом з Основним законом. Що може перешкодити зеленій монобільшості в парламенті прийняти подібну за змістом постанову, що у разі ремонту будівлі ЦВК (відсутності води, світла, засмічення унітазу абощо) чергові парламентські та/або президентські вибори не проводяться? До завершення ремонту… На крайній випадок просто перекрити вхід і нікого не пускати всередину, а саму будівлю оголосити закритою режимною зоною з обмеженим доступом.

До речі, Mein lieber Führer, до вас звертався herr Тупицький, і ви йому не відповіли. Шкода. Бо він також звернувся і до Дмитра Разумкова. Який відповів. Тільки Вам. Помітили? Ні, упевнений, що ви не все знаєте. Те, що він єдиний утримався від підтримки вельми сумнівного Рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» – це символічно, але не має істотного юридичного значення. Ніж всадили у спину там, де не чикали.

Ви, Володимире Олександровичу, взагалі читали текст свого Указу №43/2021 від 2 лютого 2021 року, яким Ви заборонили роботу трьох українських телеканалів «NewsOne», «112 Україна» і «ZIK»? Чи було, як у тому анекдоті: чукча не читач, чукча письменник. Тоді урочисто зачитаю пункт 3 цього Указу:

«3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування».

Питання до клубу знавців: де і коли був опублікований цей Указ №43/2021 ? Це ж не хухри-мухри, це – промульгація розпорядчого акту глави держави! Підказую: є такий Указ Президента №503/97 від 10 червня 1997 року «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», згідно з яким опублікування здійснюється в офіційних друкованих виданнях: «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур’єр». Офіційними друкованими виданнями Верховної Ради України є також газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України». Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».

Доповідаю: згідно з інформацією на офіційному веб-сайті Верховної Ради України Указ Президента №43/2021 був опублікований… тільки 4 лютого!!! І, відповідно, набув чинності не раніше 4 лютого 2021 року!

Дмитро Разумков передає Вам, Mein lieber Führer, гарячий привіт і тонко натякає, що Ви дві доби знущались з трьох телеканалів, їх журналістів та мільйонів телеглядачів на підставі нечинного Указу… Ви вже зрозуміли, що це снайперське потрапляння в халепу і серйозний кримінальний злочин, у який Ви втягнули безліч виконавців з різних служб і організацій.

Тепер пару слів про зміст Указу №43/2021 та Рішення Політбюро, вибачте, РНБОУ від 2 лютого 2021 року. У мене є порада: треба заборонити вживання наркотичних засобів у Рейхсканцелярії, принаймні, у робочий час. Пропоную відкрити Додаток №1 до Рішення РНБО «Фізичні особи, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції)» і ознайомитись із ним.

Це проста таблиця на чотири стовпчики: номер по порядку, п.і.б. та інші відомості про особу, вид обмежувального заходу, строк застосування. Читаємо з кінця перелік санкцій, застосованих до громадянина України Козака Тараса Романовича, 06.04.1972 р.н. Санкція №10 звучить так: «10) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом».

Це взагалі що таке?! Це як?

Поясню як для пітекантропів. Є норма закону. Вона може бути бланкетною, може бути альтернативною. Натомість рішення суб’єкта владних повноважень на підставі цієї норми має бути однозначним.

Уявіть собі, що суддя, ухвалюючи вирок, постановив у резолютивній частині: «Визнати громадянина Петренка винним і призначити йому покарання у вигляді або обмеження волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавлення волі на строк від трьох до восьми років». Як такий вирок виконувати? Між тим я просто процитував санкцію частини третьої статті 191 Кримінального кодексу. Закон може містити альтернативи і межі застосування санкцій, тоді як вирок суду має бути вичерпно однозначним.

Читаємо санкції громадянину Козаку з початку, перші два пункти:

«1) блокування активів – тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;»

Тобто, Козака пропонують тимчасово не вважати правоздатною особою?! Даремно нагадувати зміст частини першої статті 41 Конституції України: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Питання стоїть глибше. Чи розуміють автори цих санкцій, що заборона чи арешт накладається виключно на неживі речі: рухоме або нерухоме майно, гроші, цінні папери тощо. Це не особа позбавляється правоздатності, а майно отримує обтяження. Слово є таке – обтяження! Тоді як РНБОУ пропонує звести Козака до статусу єврея в Третьому Рейху – позбавити його права мати гроші на рахунку, отримувати заробітну плату, розраховуватись за платний туалет чи за проїзд у транспорті тощо. Це світоглядна проблема цього Указу.

Більше того, йому тепер заборонено продавати їжу та напої в буфеті Верховної Ради! Бо це торгівельна операція купівлі-продажу продовольчих товарів за усним правочином або дрібний побутовий правочин в розумінні ст.31 Цивільного кодексу.

Підійде зголоднілий, змучений спрагою депутат Козак до барної стійки буфету в підвалі Верховної Ради, попросить жалюгідно: «Дайте шмат хліба і склянку води! Же не манж па сіс жур!» А буфетниця йому суворо: «А ну йди, с@ка, звідси, поки не отримав по цимбалах! Тебе заборонено годувати! Санкції !» Бідолашний Козак навіть не зможе розрахуватись за їжу, бо Разумков повинен дати доручення апарату Верховної Ради про припинення будь-яких грошових нарахувань на картку пана Козака – у цілковитій відповідності до запроваджених санкцій…

Є вид санкцій, застосованих у Додатку №2 до юридичних осіб, який відверто потішив:

«11) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами»

Поясніть мені, будь ласка, як цю санкцію застосувати, навіть теоретично, наприклад, до ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «112-ТВ»? Біда не тільки у тому, що Указ №43/2021 є явно неконституційним і навіть злочинним. Гірше за все те, що це навіть не диктатура, яку можна сприймати серйозно. Це сміховисько, оргія осатанілих клоунів, блазнів і розумових дегенератів.

Тепер про підсумки.

Ви звернули увагу на дуже незвично стриману реакцію і ворогів, і друзів Банкової на цю «спецоперацію» у виконанні популярних акторів і режисерів «95-го кварталу»? Медведчук зовсім не виглядав сумним. Віктору Володимировичу варто з’їсти лимон, щоби обличчя було сповнене трагізму. Або брати приклад з Рабіновіча, який професійно зображає віковічну скорботу всього єврейського народу. Юля просто промовчала. Краще за всіх відповів сивочолий гетьман. Він ніби похвалив, але реально дуже тонко обісрав з ніг до голови, наче кучу гівна вивалили з «Камазу»:

«Єдина причина, з якої постанова не була реалізована тоді, полягає в тому, що вона наклалася на початок виборчої кампанії. Закриття каналів під час виборів створило би фундаментальну проблему з їх визнанням як чесних та прозорих. Ми відклали це на поствиборчий період. Але вибори виграв пан Зеленський. І, до речі, всі три канали підтримували саме його. Це – відповідь тим, хто всю ніч по команді Банкової волав «а чому ж це рішення не прийняв Порошенко». Тобто Армавір дуже точно окреслив функцію, покладену на нашого зеленого Фюрера: керувати зондеркомандою з виконання дуже брудної невдячної роботи, яку неприємно виконувати шляхетним панам.

Mein lieber Führer, Ви думали, що пов’яжете усю свою зелену банду спільними брудними справами, а Разумков виявився хитрішим за вас. Тільки я не згоден з тими, хто порівнює Вас з великими диктаторами. Ті були по лікті в крові, а ви – по лікті в гівні. Вибачте, в купі органічних добрив.

Стає все очевиднішим, що наш вітчизняний Мартін Борман явно форсує «план Б», починає відверто діяти за принципом «чим гірше – тим краще», а усміхнене обличчя Разумкова явно ховає якусь таємницю. Нас чекають нові неймовірні пригоди. Дивімось це кіно далі!

Анатолій Новосельцев

*Редакция может не разделять мнение автора материалов. Публикации подаются в авторской редакции.


Подписывайтесь на "Новости Херсонщины" в Telegram!
Каждый день мы составляем рейтинг самых читаемых новостей для тех, у кого нет времени читать всё подряд.