Розвиток пострадянських міст: як Херсон та Магдебург зустрічають виклики урбанізації

1 месяц назад 0

Херсон і Магдебург: міста із радянським минулим. Вони схожі і, водночас, дуже різні. У них проживає майже однакова кількість жителів – близько 300 тисяч чоловік. Тут відчувається пострадянська атмосфера: широкі проспекти, панельні будинки, «мертві» промислові гіганти.

Міста часто називають депресивними. Та сьогодні їм не уникнути викликів урбанізації. Тож, як розвивається Херсон та Магдебург, розбиралися журналісти «Херсон Плюс» та Offener Kanal Magdeburg.

Піщаний Херсон та «як це бути Магдебургом?»

Херсон – місто на Дніпрі. Південне місто має більше, ніж двохсотлітню історію, і вражає поєднанням епох та культурних течій. Тут є будинки піщаного кольору, залишився, навіть, мавританський стиль в архітектурі.

Із істориком Сергієм Нємцевим зустрічаємося в історичному центрі міста. Гуляємо грецьким кварталом. Він пояснює, «місто Херсон будувалося із триєдиною функцією – фортеця, морський порт та верф. На карті він з’являється наприкінці 18 століття».

Рушаємо вулицею Богородицька. Вона зберегла свій історичний образ і розташована у «грецькому передмісті». Тут фасади будівель 19 століття, тут можна оцінити і висотні рішення – це одно- чи двоповерхові будівлі.

«Можемо побачити і кольори, які були притаманні Херсону на початку 20 століття. Світлі відтінки – це бежевий, жовтий, білий… Зараз, звичайно, можемо побачити і якісь жахливі зелені кольори. Але це вже фантазії сучасних жителів міста. Власне кажучи, у такому вигляді ці грецькі передмістя і збереглися. Вулиця Богородицька, Гошкевича, Соборна. Це ті вулиці, які були із самого початку сплановані», – додає експерт.

Сергій Нємцев пояснює, «архітектура міста – це палімпсест, де йде нашарування епох. У Херсоні усе починається із кінця 18 – початку 19 століття. Свято-Катерининський собор, фортикаційні ворота, флігель арсеналу – це класицизм. 19 століття – це еклектичні будівлі – більшість будинків на вул. Суворова, будинок у мавританському стилі».

Наприкінці 19 – початку 20 століття з’являється модерн. Це колишній готель «Херсон». Потім наступає Радянська епоха, який у ранній своїй фазі залишає трошки конструктивізму. Був також період сталінського ампіру і потім починаються «чудові» часи Хрущова та Брежнєва, масові житлові забудови.

Трапляються у Херсоні і прояви бруталізму. Сірий бетон із цікаво обіграною формою притаманні 70-80-м рокам. Це будинок профспілок, ККЗ «Ювілейний», готель «Фрегат». Це і є архітектурна хронологія міста.

Якщо ж говорити про Магдебург, то це місто вважається одним із найбільших зелених куточків Німеччини .

Сьогодні Магдебург відомий футуристичними спорудами, адже його архітектурну історію чи не на 90 % знищила Друга світова війна. Та місто розвивається: і сьогодні городяни живуть ідеєю стати культурною столицею Європи.

Норберт Польманн, актор культурної сцени Магдебурга, голова художньо-культурної спілки «Форум Дизайна» пояснює, історія Магдебурга – виняткова. І завдяки її унікальності можна багато зрозуміти про місто. Магдебург був важливим осередком в Європі в епоху Середньовіччя.

Перший етап величі Магдебурга завершився в 1631 році, з повним руйнуванням міста у часи 30-річної війни. Для міста ця війна означала тотальне зникнення, вимирання історії… І історія, написана після, в першу чергу Пруссією, була вже зовсім іншою.

«Але і ця історія завершилась – у період Другої світової війни. До цього була індустріалізація. І всі ці історії вплинули на Магдебург на генетичному рівні. Це робить місто таким, яким воно є. І нам потрібно це розкривати. Мені здається, що Магдебург і сьогодні шукає свою ідентичність серед Магдебургів різних століть», – говорить Норберт Польманн.

Зі слів експерта, у Магдебурзі є багато прикладів змішаної архітектури – завдяки цьому явищу можна побачити й історичні зміни.

Історію розповідають і міські простори. Наприклад, в північній частині міста (Брайтервег) – широкі проспекти.

Важливим в розвитку міста став етап, коли містяни отримали доступ до Ельби. В часи Німецької демократичної республіки (НДР) це був брудний та вузький відрізок міста.

І от сьогодні він відкритий. «Змішаний стиль в архітектурі – цікаве явище… Для прикладу, та ж Брайтервег. Була ідея відбудувати її, як вона виглядала за часів бароко. Але я цього не розумію. Для мене це копія, кітч відбудови. Автентичність міста варто сприймати серйозно, радіти їй. Що втрачено, то втрачено. Тільки в майбутньому можна зробити краще», – підсумовує Норберт Польманн

Дизайн–коди міст

Проаналізувати херсонський «дизайн-код» допомагає нам краєзнавець Олексій Білецький. Із ним рушили на історичну Суворова – кожного дня вулицею прогулюються тисячі херсонців, відкрита вона і для туристів.

Та Олексій говорить: «Насолодитися архітектурою або якимось історичними об’єктами ми не зможемо, бо нас буде відволікати реклама, нюанси благоустрою… ».

На історичній вулиці розташований легендарний дім Суворова. Та на сьогодні він руйнується. «Вже балкон відпав і тут реклама на рекламі. При цьому я не можу засуджувати бізнес, адже чітких норм, як розміщувати чи не розміщувати рекламу, не існує», – пояснює краєзнавець.

Голова Центру культурного розвитку «Тотем» Олена Афанасьєва говорить, у європейський містах рекламу на історичних фасадах знайти не можливо. Та й взагалі, на будь-якому, фасаді цього не дозволяють робити.

«У нас же ти виходиш і навколо візуальний шум. Яка реклама, що на ній має бути, де її варто розташовувати – тут мають діяти серйозні правила та обмеження», – вважає експертка.

Олексій Білецький говорить: «Будинок Суворова – 18 століття. Однак в Україні не має тих законів, згідно яких власник будинку міг би її реставрувати. Тому сьогодні маємо ось такий вигляд … це повагу до своєї культури, історії, землі аж ніяк не виховує. Тож проходиш і думаєш «ну таке» і йдеш далі. Будівля є, а історії – не має».

Разом із тим херсонський бізнес змінювати вигляд своїх кав’ярень готовий, але якщо будуть мати на руках відповідні норми та правила. Сьогодні їх дезорієнтує і хаотичний підхід міста у збереженні історичного фонду.

Думками із цього приводу ділиться підприємиця Анна Воскойбойник . «В Україні, коли створюється якийсь заклад, то його зовнішніх вигляд оформлюється на розсуд власника. Це питання ніхто не контролює. Ми б дуже хотіли аби наші вулиці виглядали стилізовано, аби вся історія зберігалася. І тому підтримали б всі ці ініціативи стосовно дизайн-кодів, змінили б і зовнішній вигляд наших кав’ярень» .

Архітектор Андрій Луцик вважає, що якщо ми хочемо розвивати туризм і показувати наше місто гостям, то ми повинні розвивати культуру, Вкладати  в це гроші. Дати нашому місту історичний образ.

«Зараз ми не маємо такого образу. Ми маємо образ якихось сучасних кав’ярень, які продають свій бренд. Але ми не маємо дизайн-коду на історичний центр. Людина, коли потрапляє в історичний центр Херсона, не потрапляє в унікальне середовище… Банально, такі ж приклади у Європі. Якщо щось проектуєш в історичному фонді, ти не зможеш зробити щось нове. Ти приходиш у міську управу і тобі дають вже готові «вузли», які можеш використати на своєму фасаді. Типовий навіс у стилі 19 століття або ж вивіска у стилі певної історичної епохи… Це все називається дизайн-код, дизайнерська концепція, розроблена на усе місто і котра регулює естетику у певному кварталі».

Краєзнавець Олексій Білецький показує нам і те, як естетика історичного центру була зруйновна. Рушаємо до ТРЦ «Суворівський». Раніше на його місці були красиві сходи, які вели до драмтеатру. Сьогодні на цьому місці «мертвий гігант».

«Багато хто з херсонців не любить цю будівлю, тому що в пам’яті є сходи, які тут були ще до появи ТРЦ Суворовський. У нас все місто – це один, два, три поверхові будинки – це комфортно для людського ока, для життя. Висота будівлі вона не перевищує ширину вулиці. А з появою цієї будівлі гармонія зникла … За умови існування чітких правил, дизайн-кодів цього могло б не бути». 

Маттіас Лерм, керівник міського планування Магдебурга, пояснює для того, аби вулиці не виглядали какофонією у вигляді різних будівель, проводяться консультації. Для цього у місті існує проектно-консультативна рада.

«Все яскраве і усе, що відволікає увагу, наприклад, зовнішня реклама, нам не подобається. Ми намагаємося усе зробити тон в тон, тому що окремі будівлі повинні вписуватися в картину вулиці, міста і неповинні виглядати кричущо і зухвало. Окремий об’єкт не повинен бути важливіший, ніж ціла вулиця».

Маттіас Лерм розповідає, у 2019 року в місті ввели нову посаду – менеджер конкретної вулиці чи площі. До обов’язків спеціаліста входить благоустрій цього місця в культурному та архітектурному сенсі.

«Наприклад, вулиця Ляйтерштрасе має цікаву історію. Вона одна з небагатьох місць в центрі, які збереглися після 1945 року. На вулиці були розташовані історичні будівлі та магазини. У 80-х за бажанням городян було вирішено зробити цю вулицю пішохідною. Для Магдебурга це рішення означало знести частину панельних будинків і зробити вулицю привабливою для людей. Так з’явилися молодіжна туристична база, кабаре, центр обслуговування громадян, одним словом, комфортний громадський простір. Щоб зробити вулицю привабливою для туристів, тут розмістили безліч кафе і ресторанів. При цьому жоден із ресторанів не псує зовнішній вигляд вулиці. Придумали таких кумедних чоловічків, які піднімаються по одному з фасадів будинків до баштового годинника»

У Херсоні ситуація складається інакше: місто може втратити свою історично-культурну спадщину. Про це одноголосно заявили громадські активісти після резонансної події у центрі міста, на вулиці Старообрядницька, 18.

«Власник кількох квартир вирішив провести утеплення фасаду, знищуючи унікальний вигляд архітектурної пам’ятки ХІХ століття – будівлю у стилі модерн, прикрашену вітражами та фресками», – розповідає голова ВО «Фонд громади Херсона «Захист» Лариса Польська.

Оксана Глєбушкіна, виконавчий директор ГО   «Громадський центр «Нова генерація», називає цю подію потенційним вибухом для всіх історичних будівель міста, які залишились.

«Бо правил і процедур в Херсоні не має. Не має і паспорту дому, у якому мав би вказуватися статус будівлі або відомості про те, що це пам’ятка архітектурно-історичної спадщини. Люди не знають, у яких будівлях вони живуть, за цим не слідкують відповідні органи…. А необхідне управління працює в структурі міста, а не області. Це як раз та сфера, в якій ти можеш побачити – чи є в місті політика по збереженню культурної спадщини чи її не має. Бо це обличчя міста і його бачать по стану будівель», – підсумовує пані Оксана.

Натомість, у Німеччині діють дуже суворі норми реновації історичних будинків, що знаходяться під охороною держави. У Магдебурзі, як і в багатьох містах Німеччини, є фахверкові будинки та, нажаль, більшість із них були зруйновані ще у часи НДР, оскільки надавали перевагу не реставрації історичних будинків, а будівництву хрущовок.

Ювелір Герфрід Кліймс розповідає свою історію реставрації будинку, в якому зараз і знаходиться його ювелірна майстерня.

«Ми купили цей будинок 6 років тому. У будинку вже був новий дах. І це було єдине, що було новим. Інші речі, як електрика, вікна, опалення були часів НДР. Так, як цей будинок в стилі фахверк знаходиться під охороною відомства з охорони пам’яток, тому треба виконати деякі обов’язкові кроки.

Ми повинні були зробити звіт / протокол за кольором фасадів. До нас прийшла реставратор. І вона сиділа над цими кольоровими елементами нагорі, зносила шари скальпелем і дивилася, які кольори вже є. І врешті-решт, ми повинні були дотримуватися цих же кольорів при реставрації. Потім прийшли з відомства з охорони пам’яток, і перевірили чи все відповідає нормам».

«Насправді це не такий і складний процес», – пояснює Герфрід Кліймс, – «це займає трохи більше часу. Під час реставрації контролювалось, як виглядають вікна. Вони повинні відповідати історичному вигляду. Всі перегородки були зроблені за ескізами історичних елементів. Господарі повинні були б уточнити, що хочуть зберегти всередині: наприклад стару підлогу або двері» .

У Німеччині є різні можливості фінансування, серед таких і фінансова підтримка відомства з охорони пам’яток. Герфрід Кліймс звернувся до програми StadtumbauOst («Відбудова міст Схід»), що фінансує реставрацію фасадів.

«Ми подали заяву і отримали фінансування, бо коли реставрується історична будівля, це завжди дорожче, ніж реставрація звичайного будинку. І це добре, коли є додаткова фінансова підтримка… », – вважає Герфрід Кліймс.

Петер Лакнер, директор житлово-будівельної WOBAU наводить й інші позитивні приклади перебудови та планування будинків. Одним із таких називає будівництво «Зеленої цитаделі» за проектом австрійського архітектора Гундертвассера.

«На цьому місці раніше знаходився стандартний панельний будинок часів НДР. Але в 1995 році місцева влада вирішила змінити цей будинок. Зробити це запропонували видатному австрійцю, який вже мав подібний досвід. Однак пізніше було вирішено звести на цьому місці нову будівлю, що відкрило перед художником широкі горизонти для його нестримної творчості».

Петер Лакнер пояснює, що для будинку Гундертвассера потрібна була сміливість, тому що багато говорили, що це неможливо реалізувати.

«У будівлі 900 вікон трьохсот різних видів, кожне вікно зустрічається тільки 3 рази! Уявіть, наскільки складно було будівельникам розуміти, якої ширини робити кожен отвір. Та й придумати і виготовити 300 різних вікон теж непросто. Назву «Зелена цитадель» будинок одержав через велику кількість дерев і кущів, які ростуть у дворі, на поверхах, на даху. Доглядають за ними люди, які орендують це житло.

Ця сміливість варта того: багато туристів приїжджають у Магдебург подивитися саме на Зелену Цитадель».

Слово жителів…

Аби завершити нашу історію об’єктивно, знімальні групи обох телеканалів звернулися до тих, хто безпосередньо причетний до міста, його історії та розвитку – жителів.

Як у Магдебурзі, так і Херсоні, відповідь була одна – ми любимо наше місто. Але… комусь не вистачає зелених насаджень, комусь звичайних лавок, а хтось мріє про красивий історичний центр. І така реакція містян, здається, більш, ніж зрозумілою – будь-які зауваження, відгуки та побажання породжують розвиток. Урбаністику цей принцип не оминає.


Подписывайтесь на "Новости Херсонщины" в Telegram!
Каждый день мы составляем рейтинг самых читаемых новостей для тех, у кого нет времени читать всё подряд.