Як вирішувати мовне питання в херсонському контексті?

Чи можна позбавитися від  російськ ої   мов и у Херсоні і як? — відповідь на непросте питання шукав хвслужений журналіст України Юрій Анісімов.

Теоретично можливо все. Питання тільки в тому – за який час і якою ціною, І, головне,  чи слід це робити взагалі?  

Для Херсона, в якому завжди  співіснували російська й українська, мовна тема ніколи не була гострою, але, на часі, на жаль, може стати актульною. І до цього її  підштовхує новий Закон про освіту, який набрав чинності у вересні поточного року.

Частина  херсонців  виявила до нього  неабиякий  інтерес. Хтось зустрів це ріщення оплесками. Але не всі зрозуміли, чому з  1 вересня 2018 року школярі з п'ятого класу почнуть вивчати предмети тільки  українською  і  російську мову, як мову  нацменшин, вивчатимуть лише  окремою  дисципліною, а з 2020 року навчання  в усіх школах  взагалі стане повністю україномовним.

Утім, ніхто не заперечує, що  Закон  повинен об’єктивно закріплювати  провідну  роль української мови, як єдиної державної в країні. Разом із тим, у ньому, на думку деяких, містяться положення, які викликають певні сумніви та непорозуміння. І це сприймається одними — як чергова профанація українізації, іншими — як черговий наступ проти російської мови та мов нацменшин.

Не випадково, новий Закон  вже розкритикували деякі українські політики. У їх числі не тільки представники опозиції, але навіть такі знакові особистості, як губернатор Закарпатської області Москаль, в регіоні якого живуть десятки тисяч представників нацменшин (не менше 150 тисяч етнічних угорців, а також понад 20 тисяч етнічних словаків та румунів).

Що б ми не говорили, що б не декларували і які б закони в країні не приймалися — у Херсоні, як і на всьому південному сході країни, на відміну від західних і центральних областей,   поки далеко не всі готові найближчим часом повністю відмовитися від російської мови. А наявність «російськомовних» Криму (на 95%) та  Донбассу (на 80%)  викликає питання, що може статися там  після їх повернення до складу України. Яким чином  вдасться  перевести  їх населення на державну мову, яку там вже почали «забувати». Схоже, автори новоявленого Закону над цією проблемою не подумали зовсім.

Слід визнати, що поки за останній час на мовному ґрунті в нашому місті, практично, не було неприємних інцидентів. Але по країні вони вже є.  Так, в деяких ресторанах  почали  штрафувати за російську мову. Нещодавно письменниця Ніцой влаштувала скандал з касиром в київському магазині через те, що її не обслужили українською мовою. Їй, мабуть, невідомо, що  чимало  захисників Донецького аеропорту і загиблих  під Іловайськом  були російськомовними. Ще в 2016 році колишній нардеп Фаріон запропонувала і зовсім позбавити російськомовних українців права на освіту і роботу. Її колега по фракції Мірошниченко пішов ще далі, заявивши, що за спілкування російською мовою треба "бити вчителів батогами". А, на думку шоумена  Скрипки, всіх російськомовних слід просто "зігнати в гетто», масштабність якого може вразити весь світ..

Найнеприємніше, що все це  робиться із найрозумнішим виразом обличчя при абсолютному нерозумінні, що таке, м'яко кажучи, «нецивілізоване новаторство» на тлі складної економічної ситуації в країні. Зростання цін, зубожіння значної частини населення надає «ведмежу послугу» керівництву країни в прагненні побудувати єдину, демократичну і процвітаючу Україну, в якій кожен її громадянин, відчуватиме  себе цілком комфортно.

Норми цього закону стосуються мови  навчання  всіх представників національних меншин на території  багатонаціональної України. З цього приводу свою стурбованість вже  висловили в Польщі, Румунії, Угорщині, Греції, Болгарії, Молдавії. У нашій країні можуть зникнути  школи, в яких навчаються діти їх співвітчизників,  не кажучи вже про дітей  мільйонів росіян і російськомовних українців.

Утім, справа не лише в російській мові.
Невипадково ж почалася і серія дипломатичних скандалів, Президент Румунії скасував свій жовтневий візит до Києва. Одночасно Бухарест відмовився прийняти у себе спікера парламенту України. Міністр закордонних справ Угорщини дав вказівку своїм дипломатам не підтримували жодної української ініціативи в міжнародних організаціях. Міністерство закордонних справ Польщі заявило, що буде пильно стежити за подальшим розвитком подій і вживати всіх необхідних заходів, щоб забезпечити українським полякам доступ до навчання польською мовою. Президент Молдови   взагалі закликав  українську владу скасувати новий закон.

З цього приводу жорстко вступив МЗС Росії. Безумовно, можна проігнорувати думку нашого сусіда. Але не можна закривати очі на те, що росіяни —  друга за чисельністю етнічна група в нашій країни. У  2001 році вони становили майже 17% населення  України або понад  8 млн. осіб. Це найбільша російська громада за межами Російської Федерації. Можливо, зараз ці цифри зменшилися,  але кількість російськомовних громадян України  залишається вагомою. Особливо в Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі, Запоріжжі, Мииколаєві та Херсоні.

Переважна більшість етнічних росіян, що мешкають в Україні, є її справжніми патріотами,  незараженими «бацилою сепаратизму». І ті, хто вважає їх «п’ятою колонною», суттєво  шкодять нашій державі, заважає консолідації нашого суспільства. Адже самі АТО-вці кажуть що в окопах їх не розділяє мовне питання. Тому прагнення якомога швидше  позбутися  у нас російської мови нагадує дії  керівництва прибалтійських держав, які вже  зробили  своїх російськомовних громадян «другосортними» (і тим не менше, без знання російської там не уявляють роботи у сфері обслуговування, туризму та торгівлі, особливо в курортних містечках).

До речі, в  нашій Конституції  чітко записано: "Держава гарантує вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України".

Юрій Анісімов, Заслужений журналіст України