Яка вона — «Ціна кохання»?

В рамках тижня фем-активізму херсонці та численні гості з інших міст потрапили на виставку "Ціна кохання".

Херсон часто стає майданчиком для мистецьких експериментів та проєктів. Напередодні 8 березня у центрі міста відкрилася художня виставка під провокативною назвою "Ціна кохання".

У мистецьких колах арт-подію вже встигли охрестити як "першу херсонську фемінале*" — не кожне місто може похизуватися добіркою робіт такого рівня відвертості, щирості та вишуканості.

Організатори виставки обрали формат "квартирника" і експонували роботи у звичайнісінькій квартирі історичної частини міста з видом на собор. Дві кімнати, маленька кухня, передпокій та навіть ванна і туалет на кілька днів перетворилися в музейний простір. Учасницями проєкту стали і місцеві художниці, і мисткині з Києва, Донецька, Хмельницького, Запоріжжя та Криму, загалом 15 авторок.

Серед відвідувачів "жіночої" виставки було багато чоловіків.

Хоча до Міжнародного жіночого дня херсонцям влаштовують низку тематичних заходів, здебільшого розважальних, виставка "Ціна кохання" стоїть в опозиції до традиційних святкових урочистостей. Організатори арт-події хочуть привернути увагу відвідувачів до важливих проблем суспільства: експлуатації жіночої праці, гендерної нерівності, домашнього насильства, сексизму. Своїми роботами художниці хочуть показати, що образ "берегині" вже давно застарів, і жінки не обов'язково повинні бути милими, терплячими, жіночними, "тилом", "шиєю" або "окрасою колективу".

Кураторка проєкту — художниця Ганна Кисла розкриває ідею:

— В епоху Просвітництва, коли люди нарешті змогли одружуватися "по любові", народився ідеал "щасливого кохання". Та чи дійсно воно щасливе? Цей образ часто підпорядковує жінок, виправдовує жертовність, самовідданість заради "високих почуттів", та, зрештою, стає сприятливим середовищем для образ і насильства,- наполягає Ганна Кисла.

Робота кураторки та художниці Ганни Кислої виконана на текстилі.

Найкраще з ідеєю виставки перегукується концепція робіт художниці Юлії Пляс (Волязловської): "У нашій культурі дівчаткам і жінкам завжди обіцяють кохання (у казках, у кіно та рекламі), яке наповнить наше життя і стане сенсом усього. А виходить, що платимо за це кохання двічі. Спочатку заради кохання відмовляємося від усього, а потім втрачаємо і саму любов." ЇЇ роботи виконані у темних тонах, доволі похмурі, нагадують інтер'єрний абстрактний живопис.

До експозиції увійшли 3 картини Юлії Пляс.

Похмурий бік відкриває і мисткиня Лія Достлєва, учасниця числених виставок та резиденцій закордоном. Серія її колажів так і називається — Dark ("темний" -англ.) і присвячена вічній темі депресії: "Торік у мене діагностували депресію, — зізнається художниця, — моє життя, як і коло мого спілкування, дуже змінилося з того часу. Деякі люди поставилися з розумінням і підтримували мене, тоді як інші дозволяли собі зневажливі коментарі або навіть відверто кепкували з мого стану."

Херсонська художниця Юлія Данилевська представила графічні роботи, виконані на кахельних плитках. Серія називається "Падіння ідолів" і є передчуттям культурних змін, які назрівають у нашому суспільстві — епоха патріархату добігає кінця, і можливо, ми станемо свідками початку нового часу, коли гендерна рівність стане нормою життя.

Прибирання частіше звалюють на жінок, при цьому такий заробіток вважається непрестижним, на відміну від "роботи головою"- про це картина Юлії Данилевської.

Мистецька подія завершилася показом фільму київської художниці та режисерки Оксани Казьміної. Дівчина потрапила до шорт-ліста премії ПінчукАртЦентру 2020 року. ЇЇ короткометражна стрічка ілюструє думку, що еволюція людини не завершена. Також авторка підкреслює, що технічний прогрес та природа завжди протиставляються. Насправді ж "штучний інтелект" може бути так само частиною природи як флора, фауна та людина.

Режисерка Оксана Казьміна вперше у Херсоні презентує власний фільм.

Щороку фем-активістки Херсона влаштовують ряд подій до Міжнародного жіночого дня. Цього разу місцева спільнота проявила себе потужно та креативно— окрім виставки "Ціна кохання" була акція "Запаяємо все!", де усіх охочих вчили ремонтувати електроприлади, також проходили екологічні заходи, лекції про фемінізм та марш за ратифікацію Стамбульської конвенції.

*Фемінале — фестиваль жіночого мистецтва.