Історик розповів цікаві факти про «Захара Беркута»

На екранах українських кінотеатрів триває показ фільму "Захар Беркут" за мотивами однойменної повісті Івана Франка.

Над стрічкою спільно працювали український режисер Ахтем Сеітаблаєв та його американський колега Джон Вінн. Зйомки проводили в Українських Карпатах та під Києвом влітку 2018 року. Слоган фільму — "У свободі моя сутність".

Франкознавець Богдан Тихолоз перед одним із показів стрічки у Львові розповів глядачам цікаві факти і власні спостереження про повість "Захар Беркут" і про їхній зв'язок із фільмом.

"Захар Беркут" — доволі відома повість і саме це є викликом для фільму. На твір, який вже знаєш, складно дивитися свіжими очима. Тому екранізація — це можливість свіжого погляду на стару знану історію. Твір Франко написав людською зрозумілою мовою, тому й екранізацію можуть дивитись і сприймати всі", — запевняє Тихолоз.

Іван Франко написав твір "Захар Беркут" у 26 років після тюремного ув'язнення та першого кохання.

"Це твір юнака, який двічі був у тюрмі. Немає кращої школи свободи, ніж тюрма. Там найкраще вчать, що свобода — це цінність. Думаю, цей фільм і ця історія про свободу. Юнак, який втратив своє кохання сидить в рідному селі Нагуєвичі між вівцями, коровами, козами, без світла і хоче творити. Для конкурсу від журналу "Зоря" за 6 тижнів написав "Захара Беркута". Відтак, твір, який писався 6 тижнів живе досі і отримує нові інтерпретації", — сказав науковець.

5 цікавих фактів про твір Івана Франка "Захар Беркут" від Богдана Тихолоза.

1. Не є історичною повістю, як його трактують.

"Історична повість, звичайно, передбачає велику частку фантазій автора. Історія — це оповідь про факти, які насправді сталися. Але ж ніхто достеменно не знає, чи було справді те, що описано в повісті Франка. Тому я переконаний, що це роман, який можна вважати історичним фентезі".

2. "Захар Беркут" — це не солоденька сентиментальна казочка.

" В творі багато сюжетних ліній і перипетій, зокрема, романтичних та любовних. Насамперед, це історія, в якій добро перемагає зло, але ця перемога в боротьбі. Твір не тільки про цю перемогу, він про жертви, мужність випробування на шляху до перемоги, тому це не казочка".

3. Не політична агітка чи програма.

"Франкові сучасники сприймали його як програму радянського соціалізму. Тухольська громада — це соціалістичний устрій. Коли писали радянські підручники з літератури, то тухольці були як такий собі комунізм. Є комуністи, які живуть спільним майном, інтересами, власністю і є капіталісти в особі Тугар-Вовка і одні з одними борються. Таке тлумачення не відповідає глибині і символіці твору".

4. "Захар Беркут" — лицарський військовий епос.

"Фатальні сцени в творі важать не менше, ніж любовні чи соціальні. Твір про війну, де є вороги, про те, що рідна земля — цілість, яку треба відстоювати і не можна здолати ні за яких обставин. І в цьому сенсі "Захар Беркут", як зразок військового епосу, є дивовижно сучасним. Ми б воліли, щоб війна була для нас лише символом давнини, але, на жаль, це реальність".

5. Приклад героїчного міфу.

"Це авторська спроба створити український героїчний міф. Сила уяви тут не менш важлива, ніж реальність. Сам Франко казав про цю повість: " Це спроба подати небувале в окрасці бувалого". Це історія успіху, перемоги, побудована на позитиві, це життєствердний міф, про воскресіння, про творення нації. Важливо, що Франко не творить моноцентричний міф, в якому є тільки один герой, а всі решту другорядні. Для українського суспільства така модель ніколи не була прийнятною. В повісті щонайменше три головні герої: Захар, Максим і Мирослава".