Олег Сенцов, Шевченківська премія і його «Гамер»

Після повернення 7 вересня 2019 року з російського ув’язнення Олег Сенцов одразу опинився у фокусі суспільної уваги та преси. Він невдовзі  провів прес-конференцію, дав кілька інтерв’ю, відвідав форум Видавців у Львові й презентував свою нову книжку короткої прози «Маркетер», до якої увійшли як оригінальні тексти, так і їхні переклади українською мовою.

А ще до звільнення Олега Сенцова в його житті теж сталися дуже важливі події. У 2015 році в Києві було видрукувано його збірку прози, яку склали вісім оповідань російською мовою. 2017 року побачила світ книжка «Олег Сенцов», до якої увійшли розповіді про нього тих, хто з ним добре знайомий,  а також протоколи, матеріали в його судовій справі.

Під час перебування за ґратами Олег Сенцов був відзначений цілою низкою міжнародних нагород. Найбільш помітними серед них є спеціальна премія Чеського кінематографічного і телевізійного союзу FITNESS (2016), премія Американського ПЕН-клубу імені Барбари Голдсміт «Свобода писати» (2017), премія Сахарова за свободу думки (2018), яку постійно присуджує Європейський парламент.

Найвищою українською відзнакою творчої діяльності Олега Сенцова стала Національна премія України імені Тараса Шевченка (2016). Її він отримав за свої художні фільми «Гамер» (2011) і «Носоріг» (2013). Оскільки фільм «Носоріг» залишається незакінченим, то вести мову про нього ще передчасно.

Тому з двох фільмів, за які Олегу Сенцову присуджено Шевченківську премію, слід говорити насамперед про «Гамера». Його прем’єра в Україні пройшла 26 жовтня 2011 року в рамках Київського кінофестивалю «Молодість». Міжнародна прем’єра цього фільму відбулася 28 січня 2012 року на Роттердамському кінофестивалі.

«Гамер» становить собою історію про зовсім молодих людей, які перебувають у пошуку свого життєвого вибору. Це фільм про те, як складно бути молодим. Це фільм про той відрізок часу, коли перед юною людиною простирається безліч маршрутів, безліч життєвих варіантів. І ще зовсім юна людина намагається самотужки розібратися в тому, що їй у житті все ж таки потрібно.

Проблема непростого вибору, що обов’язково постає перед кожною людиною на порозі її дорослого життя, розкривається у «Гамері» через зображення молодіжної субкультури геймерів. Треба зазначити, що Олег Сенцов добре знає цю молодіжну субкультуру. Він сам був геймером, неодноразово брав участь у турнірах із кіберспорту.

Тому не дивно, що головний герой «Гамера», якого звати Олексій, Льоха, захоплюється комп’ютерними іграми і має фанатичне бажання стати чемпіоном. Можна навіть сказати, що на початку фільму він показаний як фанат кіберспорту і юнацького максималізму, який нічого навколо не визнає, окрім свого захоплення.

У фільмі Олега Сенцова його головний герой зображений як неабиякий геймер. Можливо, Льоха навіть талант у цій справі. Як у кіберспортсмена, в нього є серйозні цілі, а також значні перспективи. На відміну від свого найближчого оточення, яке не дуже в нього вірить, він знає, що має шанси досягти успіху.

Заради цього Льоха навіть свідомо йде на конфлікт із матір’ю і тими своїми ровесниками, які намагаються переконати його, що треба перейматися більш серйозними справами, ніж тренування і змагання з комп’ютерних ігор, і підходити до життя більш прагматично.

«Гамер» становить собою чесне кіно про те, чим і як живе сучасна молодь. У фільмі дуже багато молодих облич, у ньому вистачає молодіжного сленгу і стьобу. У фільмі Олега Сенцова чимало епізодів, які показують повсякденне існування сучасної молоді без прикрас. Таким, яким воно насправді є.

Життя головного героя Льохи в цьому відношенні також не виняток. Хоче він цього чи ні, але йому доводиться зробити свій вибір між кар’єрою професійного геймера і вимогами реального життя, тиск якого весь час на нього збільшується. Те, що врешті-решт відбувається у фільмі Олега Сенцова, можна зарахувати до розряду характерної молодіжної драми, коли життя виявляється сильнішим за юнацький максималізм. А можна зарахувати до перемоги реальності над особистими фантазіями, коли людина відходить від свого існування у віртуальному, уявлюваному світі, представленого, скажімо, кіберспортом.

«Гамер» – це не комерційне кіно. У цьому його основна приваблива риса. Це кіно, в якому Олег Сенцов показав приховані складнощі в житті однієї із сучасних молодіжних субкультур. Про таке в українському кінематографі, здається, повнометражних фільмів ще ніхто не знімав. Олег Сенцов тут став першим.

А вміння першим зняти, поставити кіно про сторони життя, які до тебе ще ніхто не показував, є основною властивістю справжнього митця. Яка безперечно відчувається у фільмі «Гамер» і в самій натурі письменника та режисера Олега Сенцова.

Вікторія Підлесна