Як на Херсонщині речі «телепортувалися»

Мешканець Новотроїцького просив суд простити його, бо нічого не крав.

Велосипед у знайомого просто позичив без дозволу. Сподівався повернути на ранок, але не зміг, бо «двоколісний кінь» — зник.

Пана Міханіва раніше вже не  раз судили за крадіжки. Та не встиг він провести на свободі і року, як знову втрапив «у халепу».

Якось напідпитку взяв пляшку горілки та пішов у гості до друга. У товариша ще додав  градусів . І коли вирішив, що час йти додому, на ногах вже ледь тримався.

За словами чоловіка, він вийшов на терасу та побачив велосипед. І вирішив, що це гарна опора під час руху. Тож обперся на велосипед та пішов. Але не додому. Чомусь, як пояснив пан Міханів – він і сам не розуміє чому, його стежка привела до будинку матері однокласника. Далі йти вже не міг, тож і залишився там відпочивати разом із  транспортним засобом. А коли прокинувся – велосипеда вже не було. От і стверджував на суді, що не крав, а щиро планував повернути  позичене, та не зміг цього зробити через об’єктивні причини. 

Але виявилося, що того вечора у пана Артисюка (друга пана Міханіва, з яким разом пили горілку) ще й швейна машинка зникла. Господар вирішив самостійно розшукати речі. Велосипед знайшов на тому самому подвір’ї, де ночував  товариш по чарці. А за розшуком швейної машини звернувся до поліції.

Правоохоронці знайшли машинку на подвір’ї іншої садиби. Лише тоді правопорушник   пригадав: начебто намагався обміняти якусь техніку на гроші або спиртні напої. А коли йому відмовили, просто кинув ту річ та пошкандибав далі, опираючись на велосипед…

У результаті Новотроїцький районний суд визнав пана Міханіва винним у крадіжці (ч.2 ст.185 КК України) та призначив йому покарання у вигляді 2 років та 1 місяця позбавлення свободи.

P.S. Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.