«Це не парк розваг, а місце ядерної катастрофи»: екскурсовод про роботу в Чорнобильській зоні відчуження

Гід Євгеній Кононенко, який їздить з туристами до Чорнобиля та Прип'яті розповів про особливості своєї роботи.

– Добрий день, Євгенію! Скажіть, чому обрали саме таку професію?

– Я навчаюся на перекладача англійської та німецької мов. Оскільки на цю екскурсію їздять частіше іноземці, то для мене це хороший спосіб практикувати свої мовні навички, а також можливість платити за навчання в університеті. Туристи розповідають мені про свою країну, я щодня дізнаюся на цій роботі щось нове. В зоні відчуження я працюю вже майже рік.

– Чи не боялися Ви йти на таку роботу через рівень радіації і можливість у майбутньому захворіти?

– Ні, не побоявся. Перед тим, як погодитися на такий вид екскурсії, я консультувався з людьми, які працюють у Чорнобилі вже майже 20 років. Вони мене запевнили, що за певних правил, тут можна перебувати без наслідків для здоров'я.

– Про які правила йдеться?

– Ми повинні бути в зоні відчуження не більше 15 діб. Якщо більше, то це вже може погано вплинути на наше здоров'я. Таку норму вирахували на основі наукових досліджень. Вважається, що саме 15 днів людина може перебувати в цій зоні без шкоди для себе.

– Які у Вас тут умови життя?

– Я живу в гуртожитку. Тут є всі умови: вода, світло і т. п. В Чорнобилі є чотири магазини, де люди можуть купити майже все, що потрібно. Коли я отримую дзвінок від туристичного агентства, що повинен провести екскурсію відвідувачам, то я одразу розпочинаю наш тур і весь день проводжу екскурсію. Після робочого періоду повертаюся додому. Живу недалеко від Києва.

– Окрім знання іноземної мови, що повинен вміти екскурсовод у зоні відчуження?

– Насамперед це прийняття швидких рішень та залізні нерви. Перед початком роботи ми проходимо стажування, ми повинні бути проінформовані і знати абсолютно все. Ми здаємо екзамени з радіаційної безпеки, охорони праці, пожежної безпеки. Потім проходимо спеціальні медичні обстеження, які дають чи не дають дозвіл на такий вид роботи. До того ж ми маємо бути цікавими, аби людям було не важко слухати інформацію про Чорнобильську катастрофу.

– Тобто з медичного боку не всі можуть працювати в зоні відчуження? Які є застороги?

– Так, тут не дозволять працювати людям зі слабким імунітетом. Його перевіряють за допомогою аналізів. Або якщо у вас поганий зір чи проблеми із щитоподібною залозою. Раз на рік кожен працівник проходить великий медичний огляд. Крім того, кожен з нас має свій накопичувач радіації. Кожні три місяці ми його здаємо, аби перевірити, скільки радіації за цей час ми набрали. Ще не було таких випадків, щоб хтось не пройшов дозволену межу.

– А як стосовно туристів? Для них є якісь правила в медичній сфері?

– Стан здоров'я, звичайно, важливий. Перед тим як людина їде в зону відчуження, в неї мають бути медичні показання, що вона може відвідувати зону відчуження. Але в принципі від одного дня в Чорнобильській зоні нічого не станеться. Крім того, після екскурсії кожного відвідувача перевіряють на спеціальному приладі – на наявність радіації.

– Були такі випадки, коли цей прилад показав підвищений рівень?

– Так, був випадок після дощу. Через багнюку один з туристів на взутті мав більше радіації. Але на пункті пропуску взуття йому помили спеціальним водним розчином і все було нормально. Турист не поїхав додому без взуття.

– Що Ви показуєте відвідувачам на туристичному маршруті?

– Звичайно, всім найцікавіше побачити Прип'ять, це як основна частина. Всього є близько 15 маршрутів. Місяць тому проклали ще декілька нових маршрутів. Стандартний шлях такий: радіолокаційна станція "Дуга", Чорнобиль та Прип'ять. І перед тим як турист їде у зону відчуження, він має змогу вибрати і ознайомитися з маршрутом.

– Це якщо з гідом їхати через турфірму. Чи може людина власним автомобілем поїхати на місце катастрофи?

– Так, якщо ви хочете на своїй машині, то потрібно зайти на сайт cotiz.org.ua. Через графу "Електронний квиток" заповнити анкету і підготувати документи, які там будуть вказані. І через декілька днів інстанції погодять чи не погодять ваш запит. Раніше це займало 14 днів, а після того, як ввели електронний квиток, стало двічі швидше. Навіть менше, ніж за тиждень.

– Зараз з'явилося дуже багато туристичних фірм. Чому цей вид туризму став таким популярним?

– По-перше, приїжджає молодь, яка після тематичних комп'ютерних ігор хоче побачити всі ці місця на власні очі. Дуже багато іноземців цікавляться. Вони знають кілька фактів про Чорнобиль і хочуть дізнатися більше про цю катастрофу. Наші люди, які кажуть, що живучи в Україні, ні разу тут не були і хочу дізнатися про історію своєї країни. Але найголовніша причина, чому так багато стало туристів – це побудова саркофагу над реактором. Рівень радіації значно впав. Якщо у 2015 році на дозиметрі можна було побачити 6-7 мікро-зівертів, то нині цей показник становить 0,5-0,6 одиниць.

– Тобто чутки про те, що тут досі високий рівень радіації – це неправда?

– Так, тут живуть і працюють люди, хоч і не постійно. Звичайно, це не є повністю безпечним місцем. Є кілька локацій, де й досі є зашкальний рівень радіації. Наприклад, підвал лікарні, де пожежники залишали свою форму. Якщо норма радіації – це 0,30, то там у десятки разів більше. Але в такі місця ми туристів не водимо.

– Прокоментуйте інформацію щодо тварин-мутантів, бачили таких?

– Чув про цей міф, ніби тут бігають собаки з двома головами. Це неправді. Ніяких мутантів, ніяких зомбі тут немає. Ще кажуть, що соми, які живуть у штучному каналі біля ЧАЕС, досягають 2-2,5 метри в розмірі через радіацію. Це теж неправда. Почитайте, цей їхній нормальний розмір. Просто їх тут постійно підгодовують, ось і все.

– А взагалі диких тварин побільшало? Кого Ви тут вже зустрічали?

– Так, Чорнобильська зона стала чудовим місце для тварин. Вони тут можуть вільно пересуватися та жити. Тому що тут ніхто на них не полює. Загадайте коней Пржевальського, яких у 1998 році завезли сюди для експерименту. Їх там було 5-10 штук, а зараз близько 100-150. Також у нас живе дуже популярний лис Семен. У нього навіть сторінка у Facebook є. Туристи приїжджають і його шукають. Він досить ручний. Тут зустрічаються вовки, дикі кабани, лосі. Якось навіть один лось впав у штучний канал до сомів. Приїжджали рятувальники і витягали його звідти. Ось ведмедів особисто ніхто не бачив, але камера спостереження та датчики руху все ж зафіксували і ведмедя.

– За весь час роботи в зоні відчуженні які історії, пов'язані з туристами, запам'яталися найбільше?

– Знаєте, їх багато. Я в принципі завжди намагаюся піднімати настрій туристам, щоб поїздка запам'яталася. Але одна з них мені подобається найбільше. Це історія про туристів з Китаю. Спочатку було все добре. Але десь на півдорозі туру, я усвідомив, що вони зовсім не розуміють англійської мови. Півгодини ми спілкувалися жестами на кшталт, чи не голодні вони і чи не хочуть вони в туалет. Вони якось мені пояснили, що все добре і що вони приїхали лише заради гарних фотографій. Також була історія, коли туристичному автобусу дерево перегородила дорогу і вже ніяк проїхати не можна було. Але туристів було близько 20 людей, тому через кілька секунд дерева на дорозі вже не було.

– Чи є люди, які відвідуючи зону відчуження, губилися чи залазили на різні споруди?

– Кожен відвідувач перед в'їздом у зону відчуження ознайомлюється з правилами безпеки. Маємо пам'ятати, що все ж таки це не парк розваг, а місце ядерної катастрофи. І тому кожен, хто приїздить сюди, отримує інструкції. Тому, коли гід має групу, він мусить контролювати кожного, щоб ніхто не відстав від групи, нікуди не поліз. Тому що будівлі в аварійному стані, і не дай Бог, щось впаде. На моїй пам'яті, в нас не було таких туристів, яких би потрібно було рятувати. Але раніше я казав, що, окрім турфірм, є й самостійні відвідувачі.

– Які основні правила є для відвідувачів зони ядерної катастрофи?

– Нічого не торкатися, не сидіти на землі. Тому що ці поверхні можуть бути потенційно забрудненими. І звідси, випливає найголовніше правило, що гід на час екскурсії як тато та мама для кожного відвідувача. Він персонально несе відповідальність за всіх. Крім того, щоб уникнути додаткового опромінення, ми повинні вдягати речі, які повністю закривають наше тіло. Навіть в +30 літом. Так, це випробування! Також не вживати їжі або напоїв на відкритому повітрі. Адже разом з цим ми можемо ковтнути радіоактивний пил, який залишився і може потрапити до нашого організму. Також не вживати алкоголю та не вивозити нічого за межі зони. Тому ніяких яблук не можна там зривати. Про це можете забути.

– Чи правда, що дитячі іграшки і зошити навмисно підкладають для антуражу?

– Наприклад, у дитячому садочку ще на вході лежать ляльки без голів або якісь дитячі речі. То ці речі з тих часів, але за 32 роки хто тільки не переставляв їх для того, щоб зробити фотографію. Тому в деяких місцях так, речі лежать для антуражу, а в деяких – ні.

– В яких умовах живуть туристи, які обирають екскурсію в Чорнобильську зону на кілька днів?

– Хтось говорить, що ж там дивитися в тій Прип'яті. Це не так. Це місто можна досліджувати дуже довго. Тому що є багато цікавих місць, тому люди замовляють дводенний тур, трьохденний і навіть п'ятиденний. У таких випадках туристи можуть провести ніч в одному з готелів, які знаходяться в Чорнобилі. Там є всі умови, є ресторан, де їх годують. Ця їжа не звідси, її привозять з Києва.

– Якої пори року найкраще відвідувати Чорнобильську зону?

– Для кожного краща своя пора року. Наприклад, літом цікаво подивитися, як природа взяла своє, яке все навколо зелене. Але при цьому літом важко побачити цікаві споруди за листям. Тому я рекомендую їхати або ранньою весною, або пізньою осінню. Тоді найбільш атмосферна погода, і кращі фотографії можна зробити.