Грип – це еволюційно дуже успішний вірус, а коронавірус – це еволюційний невдаха

Чим довший карантин і глибша епідемія, тим більше голосних заяв про них чуємо. Від вчених, бізнесменів, шоуменів… ВООЗ ледве встигає розвінчувати міфи і досі не спромоглася скласти хоч якийсь певний протокол лікування, якого дотримувалися б усі. Тому про всяк випадок українці продовжують запасатися лимонами і побільше гуляти на свіжому повітрі.

Чого чекати від карантину, вчених і коронавірусу загалом, ми запитали доктора фізико-математичних наук, провідного наукового співробітника Інституту фізики НАНУ Семена Єсилевського.

— Семене, поясніть, будь ласка: нинішня пандемія – це початок якоїсь катастрофи? Днями читала публікацію про те, що віруси все активніше переходять з тваринного світу до людей через нашу господарську діяльність, вплив на природу. І що порятунку немає, далі буде гірше.

— Так казати не можна. Віруси переходять до людини від тварини, віруси людини еволюціонують і мутують – це процес, який відбувався завжди і триватиме в майбутньому. Відмінність нинішньої ситуації від тих, що складалися у Середньовіччі чи 20 столітті, – в тому, що людей на Землі стало 7 млрд, а не 1, як 100 років тому, і світ став глобалізований. Чим більша скупченість людей, тим краще розповсюджується спалах хвороби. Як, наприклад, в Ухані, величезному місті з населенням понад 10 млн мешканців, створилися ідеальні умови для надзвичайно швидкого поширення інфекції. Світ глобалізований, за день можна облетіти всю земну кулю – і це теж дозволяє розносити вірус надзвичайно ефективно. Ще сто років тому інфекції так не розповсюджувалися, але й тоді сталася епідемія «іспанки», яка викосила неймовірну кількість людей після Першої світової війни. Не можна сказати, що поточна ситуація – апокаліптична й унікальна. Є певні фактори, які підвищують небезпеку вірусів, але нічого кардинального.

— Завжди цікавило – чому не існує справжніх противірусних засобів, а лише імуномодулятори? Це ж просто молекула, нехай і не живий організм, то чому не можна її руйнувати? Чому цим питанням не займаються вчені?

— По-перше, цим займаються. Давайте  з початку. Щодо імуномодуляторів: значна більшість того, що продається в аптеках під цією назвою – фуфломіцини. Справжніх імуномодуляторів дуже мало і вони використовуються в специфічних випадках, коли у людей є виражений імунодефіцит чи порушення імунограми. І це не робиться в режимі самолікування за вказівками з радіо.

Тепер щодо противірусних. Є така байка 70-х років 20 століття: коли американці здійснювали політ на Місяць, виникла чергова епідемія грипу. І когось із вірусологів запитали, чому ж люди ходять по Місяцю, а ми досі не можемо побороти звичайну застуду? На що вірусолог відповів: елементарно! Це говорить про те, що вилікувати застуду складніше, ніж полетіти на Місяць!

І це чиста правда, бо дійсно, біологічні механізми, залучені у вірусних інфекціях, настільки складні, що розплутати цей клубок досі до пуття не вдалося. І дуже складно вигадати якусь лікарську речовину, яка буде боротися з вірусними інфекціями. Вірус не є живим, це паразит, який для свого розмноження експлуатує клітину людини, потрапляє в неї й перемикає активність клітини на те, щоб клепати свої копії. Відповідно, щоб вбити вірус, треба вбити власну клітину, в якій він сидить, і при цьому не вбити себе.

— Виходить, це майже як онкологія?

— В певному сенсі, це схоже на онкозахворювання і в певному сенсі – схожі механізми, чому й важко розробити препарат, який блокуватиме активність вірусу, але не вб’є здорові клітини і весь організм. Це дуже важко. Існуючі противірусні препарати можна перерахувати на пальцях однієї руки. Це озельтамівір проти грипу, різновиди ацикловіру проти вірусу герпеса, антиретровірусні препарати проти вірусу СНІДу – і практично це все.

— І це привело до того, що сьогодні кожна країна винаходить нашвидкуруч свій протокол лікування методом проб і помилок?

— Ситуація екстрена, діяти треба вже зараз, а клінічні дослідження тривають роками. Немає можливості чекати, тому звісно, пробують за принципом «абищо, аби лиш допомогло». Але у цього «абищо» дуже слабка доказова база і в нормальних, так би мовити, невоєнних умовах така доказова база як, скажімо, у хлорохіну (речовина, яку тестують для лікування коронавірусної інфекції – Ред .) – курям на сміх. Якби в нормальній ситуації хтось представив наукову роботу про його застосування в такій якості на загал, його б засміяли. Але сьогодні хапаються за будь-що, навіть коли рівень доказовості – не той, яким би мав бути у «мирний» час.

— Ви слідкуєте за спробами застосовувати різні схеми лікування? Хто, на вашу думку, найближчий до істини?

— Складно сказати, хто ближчий, доказовість дуже низька. Поки немає достовірних доказових досліджень, це все носить характер медійного хайпу, а не науки. А за медійним хайпом робити прогнози неможливо.

— На вашу думку, зараз варто було б сконцентруватися на винайденні ліків чи вакцини? Може, не буде вже сенсу вакцинуватися, коли препарат нарешті пройде всі клінічні випробування?

— Особисто моя думка як людини, яка досить давно крутиться в галузі дизайну лікарських препаратів (суб’єктивно, базуючись на певному досвіді) – шанси створити ефективний противірусний препарат досить примарні. Якщо за 40 років їх винайшли буквально три штуки, то ймовірність, що всього за кілька місяців знайдуть четвертий, близька до нуля. На вакцину покладається більше надій, але так швидко її не зробити і не протестувати, найближчі місяці вона навряд чи з’явиться і буде широкодоступна через складнощі з виробництвом і логістикою. Тому нічого більш розумного не придумали, аніж карантинні заходи.

— І нам всім лишається перехворіти, виробити колективний імунітет? Ну, не всім, а максимум 70%, як прогнозують у ВООЗ.

— Не зовсім так. Не обов’язково всім перехворіти. Якщо дійсно будуть жорсткі карантинні заходи, як у Європі чи Китаї (хоча ще питання, чи можна вірити тому, що в Китаї кажуть), і все піде як планується, то після цього карантину людей, які перехворіли, буде далеко не 70%, вони становитимуть меншу частину населення. Але це дозволить тримати хворобу на якомусь фоновому рівні надалі.

— Не зовсім зрозуміло, що таке фоновий рівень. Ще недавно в Україні було 4-5 хворих, тепер – близько 500 ( на 2 квітня — 804) . Як закінчити карантин, якщо в суспільстві буде хоч десяток інфікованих? Хіба знов не почнеться експоненціальне зростання їх кількості?

— Завжди є певне фонове захворювання на той же грип, але немає епідемії. Вірус з часом пристосовується, еволюціонує. Зараз більшість спеціалістів сходяться на тому, що найбільш ймовірно (але не стовідсотково), що вірус з часом буде втрачати свою смертоносність і почне адаптуватися. Будь-якому паразиту невигідно, щоб з ним боролися. Якщо вірус надто агресивний, з ним починають боротися. Якщо ж збудник не викликає ажіотажу, він собі спокійно в популяції живе. З ним змирилися і йому теж добре, бо він розповсюджується. Це звичайний еволюційний процес. Через грип ніхто кордони не закриває і цілі країни на карантин не саджає. Тому грип – це еволюційно дуже успішний вірус, а коронавірус – це еволюційний невдаха, бо з ним борються.

— Скільки ж часу може піти на цю вдалу чи не вдалу еволюцію?

— Важко сказати, я не фахівець у цьому, але мутує явно повільніше, ніж грип. Певно, рік як мінімум, може більше. І протягом цього часу треба тримати ситуацію під контролем, якщо буде новий спалах – ізолювати локально. Виник десь у селищі – треба закривати конкретно це селище і тримати на карантині, поки не вщухне. Так доведеться певний час існувати всьому світу.

— Кажете, китайську інформацію треба «ділити на два». А чи можна довіряти даним китайських вчених, які вивчали коронавірус від початку? І яких висновків дійшли вчені за останній час – чого боїться вірус?

— Щодо наукових даних – довіряти китайцям можна, вони перепровірялися. Наприклад, геном вірусу читали незалежно в кількох країнах і ніяких питань не виникло. Що стосується інформації щодо карантинних заходів, летальності з офіційних китайських джерел – треба “ділити” не на два, а, мабуть, на десять. Нещодавно ось представники США звинуватили Китай у приховуванні даних про епідемію. І це не на рівному місці, КНР – це тоталітарний режим, він публікує інформацію, яку схвалила правляча партія. Об’єктивності там немає.

Про вірус відомо вже багато, сучасна наука дозволила досить швидко розшифрувати геном вірусу й структуру деяких вірусних білків. Це було виконано у безпрецедентні строки, буквально за місяць чи два, геном взагалі з’явився через 3 тижні після виникнення епідемії. Ще 20-30 років тому і фантазувати про це було неможливо. Тому відомо про нього дуже багато на сьогодні. Крім того, це не абсолютно новий вірус, їх купа. Вірусне захворювання SARS, епідемію якого пережили у 2002-му, спричинив дуже схожий коронавірус. І про вірулентність вірусів цієї групи знаємо дуже багато. Але це поки не дуже допомагає знайти ліки, бо це надто складно.

— То можна довіряти гіпотезам, що з початком теплої пори він стане в Україні менш небезпечним? Але циркулюватиме років два, мігруючи півкулями?

— Щодо сезонності – це гадання на кавовій гущі, припущення. Подивимося – ще сезонність не пройшла і точно нічого не відомо. Як будь-який вірус, він боїться дезинфікуючих засобів, ультрафіолету, екстремальних температур – нічого принципово нового. Передається так само повітряно-крапельним шляхом, як і грип, ось і заходи протидії відповідні.

— Зараз всіх дуже хвилює, закінчиться карантин 24 квітня чи до літа посидимо, а то й далі…

— Питання карантину політичне, якщо приймуть рішення – буде завершений. Це можна обговорювати саме в суспільно-політичній площині, а не в науковій.

— А в Європі політична воля – закінчити раніше? Суспільство і політики схильні якомога швидше згортати карантинні заходи?

— Наскільки я бачу (пан Єсилевський зараз працює у Франції, в університеті Бургонь-Франш-Комте і знаходиться там на карантині – Ред .), в Європі всі націлені тримати карантин досить довго, щоб епідемія вщухла остаточно. Я б не прогнозував, що до кінця квітня карантин завершиться, швидше всього, сидимо до травня. Зараз у Франції де-факто минуло 2 тижні від початку карантину і можна починати говорити про якісь тенденції. Адже зараз вже проявилися симптоми у людей, інфікованих в останні дні перед карантином. Схоже, почався піковий тиждень – і він покаже, піде захворюваність на спад чи ні й з якою швидкістю. Статистика тут більш-менш нормальна, а ось на основі чого в Україні будуть вирішувати, закінчувати карантин чи ні, для мене загадка…

— Паніки у Франції не спостерігається? Забитих лікарень, краху медсистеми?

— Колапсу як такого немає. Ситуація досить напружена, але не критична: немає такого потоку хворих, щоб медична система захлиналася, карантин був введений вчасно і він працює. Окремі регіони, зокрема той, де знаходжуся я, досить неблагополучний – хворих багато і важких багато. Але їх розподіляють між іншими регіонами, вивозять спецпотягами, медичними гелікоптерами, щоб не перевантажувати лікарні. Розгортають військові госпіталі в тих невеличких містах, де фізично не вистачає ємності лікарень. Кількість нових випадків на добу останніми днями трималася на рівні 3000-4000. Це досить багато, але в масштабах країни з 40 млн населення – не катастрофічно. 4000 нових випадків, з яких третина потрапляє до лікарні, а певна кількість у реанімацію, ще якось потягти можна.

— Може, ще одне питання з розряду гадання на кавовій гущі, але чому все-таки коронавірус так ухопився за Італію? Пояснювати намагаються різними факторами, яка ваша думка?

— Наукових пояснень бути не може, ще не виявили фактори, які призвели до такої ситуації. Така велика летальність в Італії викликає у багатьох сумніви – чи правильно вона рахується. Не можна ставити під сумнів факт, що лікарні переповнені, стався колапс медичної системи, але коли такий колапс настає, особливо ніхто не розбирається в причинах смерті пацієнтів. Коли лікарі «зашиваються», досконально копирсатися в кожному випадку, встановлюючи причини, неможливо. Тому абсолютно точно є певний відсоток, який додають згори до коронавірусу. Може, одиниці, може, 30% – це покаже вже аналіз постфактум.

— Зараз дуже популярні теорії про те, що нас подібне омине. Мовляв, в Україні такого не буде, бо у нас особливі обставини (деякі звучать досить абсурдно). Що думаєте, наприклад, про зв’язок між вакцинуванням населення БЦЖ і низьким рівнем захворюваності, який нібито спостерігатимуть у нас?

— БЦЖ – це вакцина, яка дуже сильно стимулює імунітет. Дає сильний струс імунній системі, вакцина дуже імуногенна. І це не новина, зокрема вакцину БЦЖ використовують для лікування імунозалежних видів раку. Є різновиди раку, які залежать від активності імунної системи, і якщо хворому вколоти БЦЖ, то стимуляція імунної системи дозволяє якщо не вилікувати, то поліпшити стан. Це відомо дуже давно і спроби використати БЦЖ як стимулятор імунної системи не дивують. Але далі на ці спроби почали накручувати теорію змови. Вона базується на тому, що в країнах, де масово застосовують БЦЖ, менша смертність від коронавірусу, а це вже маніпуляція. Клінічні випробування щодо використання БЦЖ, які проводяться нині в Австралії і, здається, Нідерландах, цілком обґрунтовані, а теорія змови – маніпуляція. Бо в тих країнах, де обов’язкова вакцинація БЦЖ, як правило, дуже погана медична статистика. Наприклад, російські джерела в рамках цієї теорії змови наводять як приклад країни Латинської Америки – Еквадор, Болівію, Венесуелу. Яка статистика у Венесуелі, де ще недавно були голодні бунти? Це ж смішно! Про яку статистику може йти мова в Росії, де що товариш майор (В.Путін – ред. ) сказав, те й буде? Яка статистика в Україні, якщо робиться настільки мало тестів? Абсолютно нерелевантно!

— В будь-якому випадку, ефект від вакцинації БЦЖ, зробленої новонародженому, не зберігається протягом життя?

— Ефект зберігається, антитіла до туберкульозу зберігаються. Але захищає не БЦЖ, зроблене в пологовому, а ревакцинація. Такі дослідження проводять в Австралії – лікарям, які працюють з інфікованими пацієнтами, роблять ревакцинацію БЦЖ і спостерігатимуть, чи захищає це їх від інфікування. Посилатися на те, що ми будемо менше хворіти, бо нам всім свого часу робили вакцинацію БЦЖ у пологовому – маніпулятивно.

— Як же ми помітимо, що вірус втратив агресивність? Якими будуть перші ознаки того, що людство більш-менш оговталося від пандемії?

— Я думаю, перші ознаки виходу з кризи побачимо десь влітку. Але чи будуть вони глобальні? В усіх країнах події перебігають асинхронно. Я на правах «Ванги» скажу – до літа Європа з цього видряпається, а ось коли вибереться Україна і коли повернуться до нормального функціонування авіаперевезення, туризм… Може статися, що обмеження пересувань людей між країнами триватимуть місяцями і навіть роками, є такі побоювання. В будь-якому випадку, суворий карантин не триватиме так довго, жодна економіка такого не переживе. Якщо користь від карантину є, його підтримуватимуть, коли шкода переважить користь – від нього відмовляться.