Як упевнено розмовляти та справити приємне враження на слухача

Тетяна Осадчук — ведуча, режисер, успішний тренер з ораторського мистецтва, викладач у Прикарпатському національному університеті ім. Василя Стефаника і просто надзвичайно приємна у спілкуванні жінка.

Розкажіть трохи про себе. З чого розпочинали та що підштовхнуло вивчати вплив голосу та навчати ораторському мистецтву інших?

Мабуть, мистецтво генетично було закладено в мені ще до народження, адже батько — режисер, а мама — хореограф, іншої сфери діяльності й не могла уявити, адже змалку вже ніби направляли на творчий шлях. Училася в Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника на режисурі. Вирішила, що саме тут є все: і художнє оформлення, і танець, і музика, і акторське мистецтво. Тобто ти і на сцені, і організовуєш, і дивишся збоку. Це дуже класний момент. Найважливіше, що мені дала обрана спеціалізація — це уміння організовувати своє життя, будь-яку ситуацію чи подію.

На 3 курсі поїхала на літнє стажування в Америку, а там відкрився зовсім інший світ — нові враження, мова, оточення, ментальність. Європейці трохи ближчі до нас, а от в американців зовсім інша специфіка мислення. Завдяки цьому прийшло розуміння, що я дуже мало знала на той момент. Для себе підсумувала, що потрібно подорожувати, спілкуватися та розвиватися в тому, що справді цікаво.

По закінченню університету стала викладачем і розпочала викладання риторики. На той час мені здавалося, що це лише предмет, необхідний студентам, для яких він профільний — акторам, журналістам, політикам; а потім стали з’являтися запитання від колег та знайомих, чим я таким цікавим займаюсь та викладаю, чому не проводжу якісь курси для охочих. І я замислилась над цим. Якраз тоді почалася популяризація саморозвитку, проходили різноманітні тренінги, майстер-класи, і я зрозуміла, що необхідно ділитись своїми знаннями. Так ми з сестрою започаткували школу оратора в Івано-Франківську “Риторика ІФ”. Проводимо корпоративні тренінги, лекції та інтенсиви-практикуми "Мистецтво публічних виступів", "Мистецтво комунікації", "Сила слова та голосу".

Для кого Ви провели свій перший інтенсив? Про що розповідали?

Десь рік тому ми із сестрою організували інтенсив з риторики для підлітків. Хотіли спробувати, поглянути чи вийде, а тоді вже займатися проведенням таких навчань і для дорослих. Зібралась дуже гарна група юнаків: такі освічені, дорослі. Це абсолютно свідомі молоді люди 13-16 років, які чітко розуміли для чого їм самопрезентація, уміння говорити; вони приходили з конкретним запитом, а тому викладати для них було тільки в задоволення. Це були діти, які знали по кілька мов та були розвинуті у різних сферах, та, на жаль, планували вчитися за кордоном. Це болісний момент для мене, оскільки вже в такому віці рвуться жити та працювати за межами України.

Після першого успішного досвіду ми почали організовувати такі навчання для дорослих, де Наталія Осадчук (тележурналіст, кінопродюсер (випускниця курсу продюсування в New York Film Academy), член VASTA (voice and speech trainers association), спеціаліст в області PR, іміджмейкер, лайф-коуч) викладає дисципліни «Самопрезентація» та «Публічні виступи», а я вчу «Техніку мовлення», «Силу слова та голосу», тобто вмінню красиво та правильно говорити: дикція, артикуляція — “фітнес для мовного апарату”, як я кажу. Це все в комплексі є надзвичайно важливим, тому що голос не звучить, коли ми емоційно закриті. Люди нас краще сприймають, коли голос ллється, ніби тепле какао, ми спокійні та впевнені.

Поділіться, будь ласка, цікавим досвідом масштабного публічного виступу. Чи були у вас якісь страхи чи помилки? Якщо так, то як ви з ними боролися?

У 2014 році мала нагоду відкривати літній дитячий табір “Артек” у Буковелі. Я, як режисер, відповідала за організацію відкриття, а це робота з відомими артистами, величезною кількістю дітей, колективів, це зведення, танці, вокальні номери і так далі. Окрім того, була ведучою. Це була емоційно виснажлива робота, тому що люди бувають різні, утім, це момент комунікації і гарний досвід.

Страху не було, оскільки з дитинства виступаю, танцюю. Я постійно на сцені, мій батько на сцені, я бачила, знала, що це нескладно. І коли ти це бачиш, переймаєш на себе. Для тих, хто не мав такого досвіду — здобувайте його. Якщо є страх — ідіть до нього. Тільки так! Інакше не можна, інакше ми не здобудемо те, чого хочемо.

Я дуже самокритична, і кожен мій виступ має свої проколи, які, можливо, непомітні для ока, але я ж за них знаю. Врешті кожна моя помилка додає додаткової енергії, щоб працювати, розвиватися та покращувати свою майстерність. Як кажуть, не помиляється той, хто нічого не робить, а досконалість не має меж.

На вашу думку, хто з відомих людей має гарну дикцію, уміє впливати голосом та правильно комунікує з слухачами?

Найперше, Богдан Ступка, який розкішно декламував поезії, і всі його дотепер слухають та рівняються на нього, намагаються відтворювати його оксамитовий глибокий голос.

Опра Вінфрі, Елен Дедженерес ("Elen Show") — вони вільно спілкуються, легко жартують, не ображаючи свого співрозмовника.

Надзвичайно харизматичним є бізнес-тренер Радислав Гандапас, який видав книгу “Камасутра для оратора”, веде лекції та виступи перед великими аудиторіями. Захоплює його енергія, які він це робить, як горить своєю справою.

Як вважаєте, які основні помилки допускають у спілкуванні та як з цим боротися?

Мені дуже подобається формула семи смертних гріхів спілкування Джуліана Трежера, які такі розповсюджені серед нас, українців:

Ниття — така українська традиція, адже ми любимо нити через все: через погану погоду, програла наша команда тощо.

Плітки: любимо попліткувати про когось, але чи можна бути впевненим, що твій співрозмовник не обговорює тебе за спиною?

Осуд: ми засуджуємо інших, часто забуваючи розібратись у ситуації.

Догматизм — змішання фактів і думок;

Зайве прикрашання мови — часто робимо з мухи слона.

Негатив: ніхто не хоче спілкуватись з людиною, яка псує настрій.

Виправдання: знімаємо з себе відповідальність.

А вирішення дуже просте: бути щирими, бути собою, бути чесним і нести любов. Любити людей, з якими ми спілкуємось, бо ми ж комунікуємо не із собою, а з іншими.

Як ви ставитесь до вживання сленгу в повсякденному мовленні?

Сленг — це дуже цікава річ. Ми ж в житті часто його використовуємо, але коли ти працюєш з публічними виступами, потрібно звести вживання таких слів до мінімуму, оскільки така неграмотність може викликати роздратованість у твого слухача, а потрібно думати, насамперед, про свою аудиторію. Але навіть я у своїй мові інколи дозволяю собі такі речі, тому що це наближує тебе до співрозмовника; намагайтеся занадто не мудрувати.

Як, на вашу думку, услідкувати за чистотою власного мовлення і що для цього робити?

Поставте ціль, наприклад, за місяць удосконалити свою мову.

Щодня вивчайте нову скоромовку і протягом дня повторюйте її. Промовляйте спочатку беззвучно, але артикулюючи, далі переходьте на шепіт і лише потім — вголос. Спочатку в повільному темпі, а далі — в швидкому, пам’ятаючи про чіткість вимови. Щоб не забувати про цю вправу, поставте собі будильник хоча б 2 рази на день. В інтернеті можна знайти дуже багато цікавих та різноманітних скоромовок. За місяць у такий спосіб можна і пам’ять потренувати, і правильність вимови.

Збагачуйте свою лексику! Щодня обирайте якесь слово і на аркуші прописуйте синоніми. До прикладу, ви часто використовуєте слово “цікаво”, а для уникнення тавтології можна скористатись візуальною пам’яттю і вже замінити словами “надзвичайно”, “неймовірно”, “фантастично” тощо.

Контролюйте, як говорите, оскільки у нас багато мовних відхилень, наприклад, відкриті “ааа”, “еее”, думайте про вуха вашого співрозмовника.

І дихайте спокійніше, щоб не було цього поверхневого дихання, намагайтеся дихати верхньою частиною живота — діафрагмою.

І так, крок за кроком, все вдасться, головне — вірте в себе та здобувайте досвід!