«Щоб перемогти Росію, треба зламати олігархічний режим в Україні» — економіст

За п'ять років провели системні зміни, болісні для громадян. Але не зробили тих, що вдарять по фінансово-промислових кланах. Залишилося подолати їх опір і знищити неформальний механізм, через який керують державою, – каже економіст Павло Кухта.

— Деолігархізація буде першим законопроектом, що запропонує парламенту партія "Голос", каже її лідер Святослав Вакарчук. Як відібрати в олігархів важелі управління країною?

– У конституційному сенсі маємо притомну систему влади. Є демократія, суди, державні інституції. Ці механізми формують правила життя і забезпечують нормальне функціо­нування в західних країнах. Але в нас ця система викривлена. Україна бідна, в нас мало економічної свободи. Бо формальні інститути контролює неформальна сила.

Кілька великих олігархічних угруповань формують порядок денний для країни. Три чверті українського інформаційного ринку – в руках Дмитра Фірташа, Сергія Льовочкіна, Віктора Пінчука, Ріната Ахметова й Ігоря Коломойського. Вони контролюють і парламентські фракції. Фінансують їх кожні вибори. Потім вирішують, хто займатиме ключові посади в державному секторі. Формують правила, за якими живе країна. Викривлюють їх так, щоб заробляти в тепличних умовах. Нищать конкурентів. Чи просто крадуть із держбюджету. Так генерують гроші, на які утримують партії та ЗМІ. Це замкнене коло треба розірвати. Інакше не зможемо стати успішною європейською країною.

Треба проводити деолігархізацію за всіма напрямками. Протягом п'яти років можна започаткувати зміни, що зламають велику корупцію, джерело існування олігархату.

Перше – треба досягати редакційної незалежності для медіа. Вони мають працювати не на формування вигідного для власника інформаційного фону.

Друге – ламати можливість фінансування політичних партій чорним кешем.

Третє – розривати зв'язки між олігархами та ключовими державними посадами. Треба призначати реформаторів, технократів, професіоналів із бездоганною репутацією. Так зміг зробити Національний банк. Він вичистив олігархічні банки, позакривав фінансові піраміди. Те ж має статися в енергетиці, антимонопольній політиці. Треба позбутися схем, провести приватизацію держпідприємств, реформувати митницю та податкову.

Четверте – звести до мінімуму можливості окремих людей красти в держави. Маємо реформувати силові структури та вибілити судову систему. Наповнити суди чесними людьми, які не обслуговуватимуть чиїхось інтересів.

Але не все можна вирішити законодавчо. Має бути постійний контроль суспільства.

— Лише 6% українців готові терпіти погіршення умов життя задля реформ, за даними Фонду демократичних ініціатив.

– За п'ять років минула влада провела системні зміни, болісні для громадян. Важливо було підвищити тарифи, адже через занижені держава банкрутувала. Мусили перетерпіти, щоб далі розвиватися. Залишилося провести зміни, що вдарили б по олігархах. Не думаю, що українці цього не підтримають.

Попередні роки був рух у правильному напрямку, але нерівномірний і недостатніми темпами. У сферах, де не було олігархічного опору, досягли результату. Де він був – нічого не змінилося. Приватизація не зрушилася. Олігархи досі розставляють своїх людей по держпідприємствах. Монополії не зруйнували.

Знищити неформальний механізм керування державою було можливо одразу після Майдану. Не змогли чи не захотіли. Натомість зацементували олігархічний режим. За це минула влада й поплатилася, її не переобрали.

— Війна заважає деолігархізації?

– Без цих змін ми не переможемо в довгостроковій перспективі. РФ боїться успіху України. Бо це зруйнує легітимність кремлівського режиму. Щоб перемогти Росію, треба змінити Україну.

До того ж наші фінансові групи легко домовляються з Росією. Якщо вони залишаться при владі, є ризик, що продадуть державу Кремлю, якщо запропонує вигідні умови.

— Володимир Зеленський і його команда зможуть дати друге дихання реформам?

– Поки що невідомі його реальні плани. Зв'язки голови Адміністрації президента Андрія Богдана з Ігорем Коломойським – це недобре (працював адвокатом олігарха. – Країна).

Недавно новий керівник СБУ Іван Баканов (голову партії "Слуга народу", керівника Студії "Квартал 95" президент призначив першим заступником голови Служби безпеки України. Фактично керує нею. – Країна) сказав, що вона боротиметься з корупцією. Це помилка. Служба безпеки сама є джерелом корупції. Якщо спецслужбу використовувати для боротьби з нею, правоохоронці починають зловживати повноваженнями та пресувати бізнес. Треба забрати у СБУ розслідування економічних злочинів.

— Україна – найбідніша в Європі за часткою валового внутрішнього продукту на душу населення, за підрахунками МВФ. Чому?

– Фінансові групи не дали провести радикальні реформи. Так само Комуністична партія колись керувала Радянським Союзом. Там теж формально були Конституція, вибори, парламент.

Із 1990-х модель керування країною залишилася та сама. Тільки замість комуністів тепер олігархи. Вони швидко освоїли механізми заробляння на державі, формують правила під себе. Це зупинило творення нормальної вільної ринкової економіки. Ми починали на рівних умовах із Польщею. Але там запрацювали однакові правила гри для всіх. А в нас виник олігархат, що досі гальмує розвиток економіки.

— Наша економіка зростає на 2–3% щороку.

– Найближчими роками можемо вийти на 5–7 відсотків. Сучасну економіку розбудовує приватний сектор – самі громадяни й бізнес. Темпи залежать від умов, у яких вони працюють. Олігархічний контроль над державою витісняє вільну конкуренцію, створює умови, коли права власності не захищені. Тому інвестори не хочуть вкладати в країну.

— Місія Міжнародного валютного фонду в травні поїхала з України без рішення щодо траншу. Повернеться після парламентських виборів, щойно новий уряд "визначиться з пріоритетами". Можемо втратити підтримку МВФ?

– Вимоги Фонду не є політично важкими. Це закон про незаконне збагачення. І реформи в небанківському фінансовому секторі, що дадуть змогу виникнути фондовому ринку та ринку цінних паперів. Але потрібні й нормальна робота антикорупційного суду, системні реформи в економіці.

2007-го ми вийшли на середню зарплату 400 доларів по країні, а за два роки впали. До цієї цифри повернулися лише 2013-го. Правда, штучно: спалювали золотовалютні резерви, набиралися боргів. А потім посипалися. І це сталося б і без Майдану. Зараз ми втретє вийшли на 400 доларів середньої зар­плати. Рівень боргу падає достатньо швидко. Золотовалютні резерви високі. Маємо лише невеликий дефіцит бюджету, але макроекономічної стабільності досягнуто. Спокійно можемо рости. МВФ нам потрібен, щоб пройти наступні кілька років високих виплат за зовнішнім боргом. Потім не залежатимемо від нього й самі зможемо вийти з програми. Якщо цю допомогу втратити, є ризик знову впасти. Отримаємо нову девальвацію – середня зарплата впаде до 200 доларів. Втретє за 10 років країна не витримає такого обвалу доходів українців і їхнього рівня життя.

— Ігор Коломойський в інтерв'ю розповідає, що Україна має оголосити дефолт, як Греція чи Аргентина.

– Це дорога до кризи. В Аргентині після дефолту був безлад. Люди втратили майже всі заощадження. Подібне чекатиме й на нас. Греція нам не приклад, бо це країна Єврозони, має спільну для всього ЄС валюту.

Коломойському вигідний дефолт, бо знизить вартість активів в Україні. Скупить, що захоче.

— Які ризики пов'язані з достроковими виборами парламенту?

– Вони можуть змінити все. Але в обидві сторони. Найгірше, якщо великий вплив отримає проросійська партія "Опозиційна платформа "За життя".

Ми не знаємо, хто у списках "Слуги народу". І навіть із достатньо якісним складом є небезпека однопартійної системи в країні. Більшість у партії, пов'язаної з президентом, – це узурпація влади. Існуватиме спокуса для олігархів запхати туди своїх людей, перекупити тих, хто вже в ній. Бо якщо контролюєш "Слугу народу", то контролюєш країну.

Партія "Голос" має намір збалансувати парламент. Електоральні настрої українців свідчать про запит на нове.

— Яка еліта потрібна нашій державі для ­успіху?

– Вона має бачити людей, а не ігри інтересів кількох найбагатших. Політики – не боги, а професійні наймані працівники суспільства. Мають розуміти історичний виклик, що стоїть перед Україною. Це модернізація суспільства, повернення його до західного світу. Щоб воно мало такі ж правила і відповідний рівень добробуту, свободи і якості життя. Також це відсіч агресії сусіда. Але завершитися вона зможе лише зі змінами в самій Росії.