В Україні кожен другий відмовляється від лікування через нестачу коштів

7 лет назад 0

Про реформу охорони…

— Щодня в Україні від гострого інфаркту помирають 22 людини. Власне, серцево-судинні захворювання і є головною причиною смертності українців. Торік медики запропонували Київській мерії пілотний проект з оперування людей з інфарктом міокарда. Віталію Івановичу, що вдалося реалізувати?

— На жаль, нічого не змінилося. Справді, один із проектів, який запропонувала Національна академія медичних наук України, — це зменшення смертності від інфаркту міокарда (насамперед, по Києву — де легше всього це зробити). Наша академія має два знамениті заклади — Інститут кардіології імені академіка Миколи Стражеска та Інститут серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова. Вони сьогодні можуть швидко оперувати пацієнтів на найвищому європейському і навіть світовому рівні. Йдеться про те, що пацієнта автомобілем швидкої допомоги доставляють в інститут і одразу госпіталізують. Терміново роблять коронарографію, згідно з якою ставлять діагноз. Якщо у людини є забиті коронарні артерії, одразу пропонують оперативне втручання.
Насправді все робиться максимально оперативно. Наші бригади працюють 24 години на добу і сім днів на тиждень. Найшвидше, що можна зробити, — це поставити стент у забиті артерії людини. Однак у нас недостатнє державне фінансування, немає можливості ці стенти закуповувати.

Більш-менш якісний стент коштує мінімум тисячу доларів, а дорожчі — і до двох тисяч. Не кожен українець зможе це собі дозволити

— Яка вартість цих матеріалів?

Більш-менш якісний стент коштує мінімум тисячу доларів, а дорожчі — і до двох тисяч. Погодьтеся, не кожен українець зможе це собі дозволити, особливо якщо їх треба ставити кілька. Ми запропонували мерії допомогти із цими матеріалами. Та, на жаль, коштів досі не виділили. Якщо вдасться запустити проект, ми змогли б зменшити смертність від інфаркту міокарда до європейського показника — 4 відсотків. Так, як сьогодні, у Франції, Німеччині, Чехії. В Україні цей показник значно вищий.

— Над якими ще проектами зараз працює медична рада Аграрної партії?

Найголовніший проект — це покращення первинної допомоги. Мова йде про села. Коли "попередники" взялися проводити реформування в медицині, вони вирішили впровадити систему сімейних лікарів, як за кордоном. Але для цього чомусь треба було знищити ФАПи, лікарські амбулаторії. Тобто в селі знищили ту інфраструктуру, яка була за Радянського Союзу і працювала. Але так і не впровадили нову систему — не встигли виховати сімейних лікарів. Вийшло так, що люди в селах лишилися без медичної допомоги. І це проблема №1. Тому село вимирає. У ньому лишаються старші люди, які не можуть виїхати. Молоді тікають у міста. Бо насамперед для будь-якої людини дуже важливим фактором є саме наявність медичного персоналу, який може надати допомогу.
Сподіватимемося, що лікарі все-таки повернуться в село. Міністерство охорони здоров'я продовжує реформування.

— Щодня населення України зменшується на 350-450 осіб. Тобто фактично за добу зникає одне село. Що б ви запропонували, аби заохотити молодих фахівців працювати в селах?

— Я пропонував багато ідей щодо цього. Перша: випускники медуніверситетів, які вчилися за держзамовленням, повинні два роки відпрацювати в селі. Сьогодні це скасовано. А моє покоління знало — держава нас навчила і два роки ми маємо працювати в селі. Більшість із нас так і робила. Зараз молодь має право вибору. Але ж якщо в тебе держава вклала гроші, відпрацюй на неї хоча б два роки. Деякі молоді спеціалісти на пропозицію попрацювати в селі кажуть, що їм таким чином "гідність ущемляють".

Другий варіант — це підвищити заробітну плату, щоб зацікавити людей. Тобто дати лікарям у селах більше, ніж отримують у місті. Дати медикам житло і хоча б якесь авто, аби мали змогу їздити на виклики.

Третій варіант — найкращий, але він має бути довгостроковий. У кожному населеному пункті, особливо в селі, знаходити місцеву дитину, яка гарно вчиться і мріє бути лікарем. І дати можливість їй навчатися за кошти громади. Потім цей лікар повертається в село. Це буде реальний сімейний лікар, тому що він виріс тут, знає ці сім'ї. І якщо матиме знання, надаватиме реальну допомогу. Але на таку програму треба мінімум 7-10 років.
Таким чином можна налагодити первинну ланку допомоги, а потім вирішувати всі інші питання.

За 26 років незалежності України змінилися майже 20 міністрів охорони здоров'я

— Як оцінюєте нинішній стан проведення реформ в охороні здоров'я?

Вони йдуть дуже повільно. І отримують великий опір. Але головне — немає єдності між структурами, які повинні займатися реформуванням — Міністерством охорони здоров'я та профільним комітетом Верховної Ради. Коли в них буде спільне бачення, тоді процес піде скоріше. І дуже важливо визначитися, хто тривалий час очолюватиме наше міністерство. За 26 років незалежності України змінилися майже 20 міністрів охорони здоров'я. Чи може людина, не пропрацювавши навіть рік, щось вирішити? Ні. Треба знайти тих, хто справді щось зможе зробити, збере команду, врахує українські реалії, а також візьме найкращі напрацювання з-за кордону, бо ж не треба придумувати велосипед. Але міністр повинен отримати можливість працювати тривалий час і втілити свою програму.

— З квітня стартувала урядова програма "Доступні ліки". Відтепер, якщо вірити обіцянкам високопосадовців, українці із серцево-судинними захворюваннями, бронхіальною астмою та діабетом ІІ типу можуть безкоштовно отримувати необхідні препарати. Хоч уряд виділив на 2017 рік для реалізації програми 500 мільйонів гривень, проте хворих так ніхто, по суті, і не порахував.
Ця програма — справді дієвий проект чи черговий піар-хід влади?

Сподіваюсь, це продумані кроки і влада повернулась обличчям до людей. Тим паче, що багато країн уже пішли цим шляхом. Сьогодні більшість українців не мають коштів на нормальну їжу й комунальні послуги, не те що на ліки. Згідно з результатами дослідження, проведеного в рамках проекту USAID "(Без)коштовна медицина", кожен другий пацієнт в Україні відмовляється від лікування або відкладає його через брак коштів. І головна проблема цього — саме висока ціна медикаментів. Тому програма "Доступні ліки" може стати рятівним кругом для багатьох українців із мізерними зарплатами.
Виписуватимуть рецепти, пацієнт ітиме в спеціалізовану аптеку й отримуватиме препарати. Не знаю, наскільки це зручно, але все-таки це потрібно людям. З другого боку, ми вже 26 років говоримо про реформи, а ще, по суті, жодна до кінця не реалізована. Хай це буде першим кроком. Подивимося.

— На участь у програмі "Доступні ліки" аптеки зголошуються добровільно. Але тут напрошується питання: чи може трапитись, що в одному місті буде 20 аптек, в іншому — тільки одна?

Справді, перші кроки будуть із помилками. Але навіть це вже стане позитивним варіантом для людей, які не можуть собі дозволити купити ліки. Та й, у будь-якому випадку, держава відшкодовуватиме аптекам вартість препаратів. А вони зацікавлені у грошах — чи від пацієнта, чи від держави.

— Чи варто владі розробити механізм обов'язкового залучення аптек до програми?

Думаю, так воно згодом і буде.

— Віталію Івановичу, дайте рецепт українцям — як бути здоровими і жити довше?

Нещодавно на медичній конференції до Всесвітнього дня здоров'я розглядали питання депресії. Депресія — це коли людина фізично здорова, але, маючи психічні порушення, стає, по суті, інвалідом. У наш час для депресії є багато причин. Маса проблем із тим же реформуванням країни, труднощі в житті, воєнні дії, дуже багато поранених, загиблих, сімей когось втратили. Тому передовсім бажаю, щоб закінчилась війна. І молоді люди, які зараз воюють, повернулися додому, до мирної праці. Щоб ті величезні кошти, які витрачають на воєнні дії, озброєння, пішли на розбудову країни і покращення здоров'я людей — на медицину.
До того ж, зараз переддень свят. Воскресіння Господнє — велике свято, коли добро перемагає зло, коли все-таки віра в краще має тріумфувати. Хай буде так в Україні! Хай цей рік буде благословенним — в плані закінчення війни, розбудови країни, поліпшення якості життя і здоров'я людей.