У «бронзу» «Дніпрянки» вірили тільки оптимісти

Завершився чемпіонат країни з гандболу серед жіночих команд суперліги. Херсонська «Дніпрянка» у відчайдушній боротьбі з миколаївським «Реалом» після матчів плей-офф виборола бронзові медалі.

Це сьомий здобуток таких нагород нашої команди і перший під орудою тренера Бориса Милославського. До цього головним тренером був Михайло Милославський, батько Бориса, який і тепер допомагав синові на посаді старшого тренера. Тим паче, сезон був важким і якимось «рваним» Уболівальники команди не бачили гри дівчат по три місяці. Наприклад, увесь січень, лютий та березень не було матчів. Та відсутність ігрової практики не завадила «Дніпрянці», яка хоча і не потрапила до першої трійки команд на другому етапі, граючи у другій трійці, вибороти право боротися у плей-офф за бронзові медалі.

Ось що розповів по завершенні чемпіонату нашому кореспонденту онлайн газети "Вгору" Заслужений тренер України, головний тренер команди «Дніпрянка» Борис Милославський.

Борис Милославський

— Борисе Михайловичу, приймайте вітання. «Дніпрянка» вперше під вашим керівництвом стала бронзовим призером. Як вдалося зберегти форму колективу і вдало виступити у вирішальних поєдинках?

— Для нашої команди, що на другому етапі грала у другій трійці, чемпіонат був неповноцінним, бо знявся зі змагань київський «Спартак». І нам довелося грати лише з командою ГК «Бровари» з Броварів. Провели значно менше ігор. Добре, що в 1/4 Кубка України нам дістався лідер першої ліги і ми зіграли один матч, розгромивши суперника на його полі — 38:20. Він з переляку не приїхав до нас у Херсон на матч-відповідь. Тому ігрової практики і такої напруженої боротьби, що мав миколаївський «Реал», наш суперник по матчах плей-офф за бронзові нагороди, у нас не було.  До речі, миколаївки перегравали в окремих матчах і майбутнього чемпіона львівську «Галичанку» і срібного призера ужгородські «Карпати».  Я дівчатам казав, що ігри плей-офф це зовсім інші ігри, ніж у чемпіонаті.

— Вдалося налаштувати гравців психологічно на ці матчі?

— Ми психологічно готували гандболісток на те, що вся концентрація повинна бути зосереджена в одній грі. І приємно, що у першій домашній грі за бронзу команда зіграла просто чудово.  Підкреслю, вся команда. І рахунок першого тайму у Херсоні 14:8 підтвердив, що команда була добре готова  на ігри з «Реалом». Впевнено зіграла капітан команди, голкіпер Тетяна Чернявська. Добре грали всі дівчата, як в обороні, так і в атаці. Якщо десь пропускала молодь атакуючих миколаївок, Чернявська підчищала їхні помилки. В атаці Ганна Дябло забила вісім м’ячів, одну третину з усіх закинутою командою. У Херсоні в нас вийшло все. Ми вдячні несамовитій підтримці уболівальників, які вщерть заповнили спортивний зал Херсонського вищого училища фізичної культури. Рахунок у цій грі говорить сам за себе – 26:22.

Гравець збірної України, кращий бомбардир команди Ганна Дябло.

 — Але всі розуміли, що миколаївки будуть битися до останнього?

— Так, на нас чекала зустріч-відповідь. Адже змагання в плей-офф проходили до двох перемог однієї з команд.  Ми грали в Южному. То був зовсім інший матч. Якщо вдома грала вся команда як єдине ціле, то в другій зустрічі більш виділилися окремі гравці. Нам було дуже важко. У першому таймі програвали і поступилися 11:13. А на початку другого розрив був ще більшим. «Дніпрянка» «горіла» у три м’ячі. Не допомагала у першій половині так, як у Херсоні, і наш воротар Тетяна Чернявська. У перерві дівчатам сказав, що потрібно вірити у свої сили і битися до останнього. Довелося терміново робити перебудову в лініях. І поступово гра пішла. Знову здорово заграла і стала відбивати кидки   Чернявська. Як завжди, на висоті була наш ветеран, що організовувала для дівчат зручні позиції для кидків, та і сама закидала Катерина Кандибей. Десь на п’ятдесятій хвилині матчу  наздогнали «Реал» — 19:19. Потім — 20:20. Гра була нервовою. У нас отримала червону картку захисниця Павлик, а у миколаївок теж хороший захисник Червякова. У цей скрутний час у нас здорово спрацювала Ганна Дябло. Вона закинула у цій грі 16 м’ячів. З них два семиметрових штрафних. Причому, коли напруга досягла вищої точки кипіння і Катерина Кандибей заробила семиметровий, то наші пенальтістки відмовилися іти на дуель з голкіперам миколаївок. А Ганна пішла. Не схибила і чудово виконала штрафний. В цей час вдало зіграла Тетяна Ткач, яку в останні десять хвилин поставив у захист проти лідера «Реала». Вона навіть трішки травмувалася. Розбили їй носа. Пішла кров. Але вона після допомоги знову відчайдушно грала.

— І все ж таки, хто є стрижнем команди, її лідерами?

— У команді, як показали ігри плей-офф, є два яскраво виражені лідери. Це Ганна Дябло, що закинула у двох іграх 24 м’ячі. І наш капітан  Тетяна Чернявська.

 Капітан команди «Дніпрянка» Тетяна Чернявська.

— А хто ще?

— Та ж Поліна Трубіцина, хоча лідером і не була, але дуже допомагала в захисті і в середині поля. Зараз у нас у складі виходять чотири гравці 2000-01 років народження. Поряд з досвідченими спортсменками вони швидше наберуться досвіду і зростуть у майстерності. Сподіваюся,  скоро вийдуть на лідируючі позиції  Кристина Гречка та Маргарита  Іщенко.

— Отже, «Дніпрянка» створила сенсацію?

— Як писали деякі журналісти,  «Дніпрянка» завоювала золоту бронзу. Я з ними згоден, бо до початку плей-оффу при опитуванні вісім з десяти прихильників гандболу вважали: бронзові медалі виграє «Реал». Команда «Реал»  дуже хороша і збалансована. Вона в іграх з лідерами показала, що реально претендує на комплект нагород. Тим паче, миколаївські дівчата хотіли отримати звання майстрів спорту. Взагалі це була своєрідна маленька сенсація. Якщо взяти наш бронзовий склад 2017 року, то з тієї команди пішло одинадцять гравців. Тому багато хто не вірив, що ми виграємо нагороди.

— Такий рваний чемпіонат, напевно, не підходить як для команд, так і уболівальників?

— Дійсно. Ця система невдала. Федерації України з гандболу потрібно думати, як зробити турнір більш цікавим. Уболівальники мають побачити більше домашніх ігор. Адже змагання проводиться не тільки для учасників, а й для уболівальників.

У кожної команди є свої найпалкіші прихильники.

— Чемпіонат завершився, але сезон триває?

— Так. Вже з 17 по 19 травня в Ужгороді відбудеться фінал чотирьох Кубка України. Там гратиме найсильніша четвірка команд. Але ми ставимо завдання-мінімум потрапити у фінал. Але все залежить від жеребкування. Далі більшість гандболісток влітку візьме участь у змаганнях пляжного гандболу, де у «Дніпрянки» теж є певні досягнення.

— Успіху нашій команді.

-Дякуємо.