«Це був виклик для нас»: військовий медик – про роботу на лівобережжі Херсонщини

На фронті війна точиться не лише зброєю, а й руками медиків, які рятують життя наших захисників. Один із них – Сергій, який прийшов на війну ще інтерном, сьогодні рятує життя побратимів у найгарячіших точках, зокрема на лівобережжі Херсонщини.

Сергій – військовослужбовець 39-ї окремої бригади берегової оборони 30-го корпусу морської піхоти. Про його шлях  на сторінці бригади, де систематично публікують історії захисників.

До війська він прийшов на початку широкомасштабного вторгнення. На той час він навчався в інтернатурі медичного закладу, здобував фах лікаря-травматолога.
  Від лікаря-травматолога до медика на фронті «До нас у лікарню, звісно, привозили цивільних із травмами – одну-дві людини на день. У якийсь момент я подумав, що на фронті принесу більше користі. У березні 2022-го з’явилася така нагода», – згадує Сергій.
Спочатку він був бойовим медиком взводу, пізніше перейшов на евакуацію. Сергій говорить, що медична допомога у бойових умовах, дуже відрізняється від роботи у лікарні. До того ж потрібно бути універсальним фахівцем – діагностом, хірургом, анестезіологом тощо.

За кілька років він отримав величезний досвід. Одним із найважчих періодів він вважає роботу під час операції на лівому березі Дніпра. «Це був виклик для нас. Багато випадків, які запам’яталися. Наприклад, ситуація з водієм кейсеваку, який отримав уламкове поранення в пах. Втратив багато крові, ми не знали, доїде він чи ні. Це був мій перший досвід роботи зі встановленням внутрішньокісткового доступу, з адреналіном, з великою кількістю інфузій. До того ж хлопець був упевнений, що помирає і було дуже важко його «тримати». Але він вижив і вже наступного дня зателефонував нам, нагадав, що ми обіцяли подарувати йому коїн. Такі історії дуже мотивують» , – розповів медик.
Крім безпосередньої допомоги пораненому, завданням медика є постійний контакт з ним. Зокрема, якщо поранений залишається у свідомості, важливо, щоб він хоч щось говорив

«Чорний гумор, матюки, пісні – що завгодно, аби лиш залишався «на зв’язку». Цей контакт є великим стимулом для боротьби за життя» , – упевнений Сергій.
«За кілька ходок ми вивезли усіх» Він також згадує випадки, коли до точки евакуації одночасно привозили велику кількість поранених.

«Одного разу був знищений човен, який щойно вийшов на воду. Хлопці, на щастя, самі допливли до берега. Але їх було багато, кілька людей – у дуже важкому стані. А машин мало. Нам із «Ластівкою» потрібно було швидко скоординувати дії, щоб надати допомогу усім одночасно. Тоді наш евак був схожий на рукавичку з казки. За кілька ходок ми вивезли усіх» , – каже Сергій.
Кожен такий випадок – це своєрідний урок. За словами військового медика, він навчився тому, що не потрібно боятися:

«Тобто під час роботи ти не думаєш про те, що в тебе може влучити снаряд чи влетіти FPV, не панікуєш, не впадаєш у ступор, коли бачиш якусь нестандартну ситуацію. Просто концентруєшся на допомозі пораненому» .
Він додає, що паралельно треба продумувати, як зробити евакуацію максимально безпечною – десь перечекати, продумати додатковий маршрут тощо.

Фото: 39-а окрема бригада берегової оборони 30-го корпусу морської піхоти