Евакуація з Берислава: люди почали дедалі частіше просити вивезти їх у безпечне місце

Евакуація з Берислава триває – містян вдається вивозити в безпечні місця невеликими групами. Днями було евакуйовано ще 12 людей. Водночас усе менше тих, хто погоджується їхати в небезпечне місто.
Кілька днів тому начальник Бериславської міської військової адміністрації Олександр Алчієв , що з міста вдалося евакуювати 10 людей, а ще двоє виїхали своєю автівкою. Загалом протягом майже місяця врятували понад 40 людей, дехто виїжджав з тваринами.
Людей невеликими групами вивозить волонтер . Але для того, щоб здійснити одну таку поїздку, чимало зусиль докладають багато людей, кожен з яких робить свій важливий внесок, наголошує Алчієв.

«Не тільки волонтер Андрій Петухов, якому ми вкотре щиро дякуємо. Це також 153 бригада – розміновує шлях, координує та супроводжує операцію.
Працівники міської ради: Тетяна Стрельцова – організовує та координує весь процес. Сергій Ганзас – відповідає за логістику, зустрічає та проводжає волонтерів. Микола Литвиненко та Катерина Литвиненко – збір людей та координація на місці в Бериславі. Та багато іншої кропіткої роботи, яку роблять працівники міської ради.
Дякую всім за роботу, за витримку і за те, що рятуєте людей у найскладніших умовах. Ми продовжуємо», – написав начальник МВА в соцмережі.Сьогодні в Бериславі залишаються близько 440 жителів, тоді як до повномасштабного вторгнення РФ було близько 12 тисяч. Загалом у громаді нині живуть близько 1 тисячі осіб, а до війни було близько 18 тисяч. Про це Олександр Алчієв розповів в інтерв’ю порталу «».
«У прибережних селах живуть одиниці – де 7, де 20 осіб. Але там переважно відсутній зв’язок, через що рахувати дуже важко. Звісно, там не працюють водогони, немає ані світла, ані газу, ані опалення. Натомість небезпека від російських дронів та артилерії залишається дуже великою.
Та люди все одно охороняють своє житло та не прислухаються до жодних умовлянь місцевої влади. Виїжджати вирішують тільки тоді, коли їхню хату вже повністю знищено, разом з усім майном, яке вони охороняли. Але тепер виїхати дуже непросто. І річ навіть не в російських дронах: ворог час від часу розкидає з дронів протипіхотні міни – «пелюстки». Деякі з них настільки потужні, що здатні навіть пробивати броню автомобіля. Коли ми їхали до Берислава позаминулого разу, наша машина наскочила на таку міну, і її розірвало надвоє. Щастя, що ніхто з тих, хто був у машині, не постраждали», – розповів він.Чимдалі, тим усе тяжче забезпечувати людей необхідним. До декількох сіл уже нічого не возять – ті, хто вирішив залишитись, мають самі собі давати раду. Щоправда, люди запаслися продуктами на досить довгий час, тож голоду немає і ще довго не буде, зазначає Олександр Алчієв.

За його словами, щомісяця громада втрачає в середньому один автомобіль. Машини є розхідним матеріалом. Та гірше, коли разом з авто гинуть і люди. Через це близько місяця вже немає змоги завезти гуманітарну допомогу до окремих сіл, адже останній автомобіль, який виконував цю місію, спалив російський дрон, люди, які перебували всередині, отримали поранення.
Водночас навіть на нові авто, з придбанням яких допомагають європейські партнери, дуже важко знайти водіїв. Це впливає, зокрема, й на можливість проводити евакуацію.
«Скажу вам чесно, бажаючих сідати за кермо практично немає. Навіть поліцейські вже не хочуть їздити на евакуацію. А люди, які, звісно ж, до останнього чекали у своїх будинках, щоб ніхто не розграбував нажите роками, почали дедалі частіше просити вивезти їх у безпечне місце.
Лише за два тижні ми евакуювали близько 30 осіб. А евакуація тепер – це вже не рейс «бусіка» на певну адресу. Це складна, ретельно спланована операція, в якій задіяні кілька різних структур, кілька одиниць військової техніки та кількадесят людей. І кожен із цих людей  на вагу золота. Ці справжні герої мають ризикувати власним життям, аби котрийсь із місцевих мешканців, який нарешті погодився розлучитися з власним будинком, дістався умовної Вінниці. У нас, приміром, залишився тільки один волонтер з Херсона, який ще погоджується вивозити людей. Можете собі уявити, як ми його цінуємо», – каже очільник громади.

Фото з архіву Анатолія Андрєєва