«Хочеться прокинутись, випити каву та побігти на роботу» — записки з тимчасово окупованого Херсона

 ЕКСКЛЮЗИВНОСуспільне · 14 березня, 15:51 Суспільне зібрало історії людей, які вимушено опинились в тимчасовій окупації в Херсонській області. Вони різні: про несприйняття, біль, розпач, злість і віру. Історія третя від жінки, яка залишилась в Херсоні і досі не вірить, що все це відбувається.

Місто завмерло. Сьогодні зранку визирнула у вікно, у дворі тихо, це лякає, бо вночі було голосно — пару раз гатили так, що трусились вікна.

" Виходиш з під'їзду і потрапляєш в іншу реальність."
Біля води черга, чоловік 50! Всі крамниці переважно зачинені. Впізнаєш, де працює, по величезних чергах. Я таких не бачила в житті — щонайменше по кілька десятків людей.Найбільша була по хліб, мабуть, з півсотні людей.

Вчора понад годину стояли за картоплею (я ще ніколи так не раділа сітці картоплі). Поки несли додому, роздали трохи, бо картопля в "дефіциті".

"По дорозі на ринок, на зустріч проїхало кілька ворожих автівок. Серце завмирає".
Крамниць багато з розбитими вікнами, які є — давно порожні. В одних нема вже що продавати, інші "асвабаділі асвабадітєлі".

"Тепер в "дефіциті" все-від цукру до шампуні. Особливо "готівка".
З 6-ї ранку стояли в черзі до банкомата, через півтори години змерзли, а черга не зменшилась. Через дві просунулись трохи. Через три — гроші закінчились.

Щоранку хочеться прокинутись, і опинитись в колишньому житті, випити каву та побігти на роботу, але …

Ольга