На Херсонщині розгорнули сучасний мобільний шпиталь

      В Олешківському лісі вже понад тиждень як розгорнуто мобільний військовий шпиталь, ідентичний тим, які функціонують на фронті. У той час, коли в Україні відбуваються міжнародні навчання «Об’єднані зусилля 2020», свій рівень підготовки демонструють Медичні сили України.

Польове лікарняне містечко на Херсонщину прибуло в складеному вигляді. Мобільний шпиталь здійснив 600-кілометровий марш, подолавши відстань від столиці. Комплекс із наметів, з’єднаних один з одним, військові розбили за дві доби. У таємниці тримається, як вдалося, але посеред сосен і піщаних барханів шпиталь під’єднали до електрики, є й водопостачання… Вчора до лікарняного містечка запросили журналістів. Військові медики привідкрили завісу, як надають допомогу пораненим у фронтових умовах. Звісно, ми очікували побачити щось дуже цікаве, але, що все буде аж на такому високому рівні, не здогадувався ніхто.

Армійська автівка з червоним хрестом з’являється зненацька, звідки не візьмись. Оперативність для військової медицини – головне. З кабіни буквально вилітає служивий: «У нас тут тяжкий, нестабільна гемодинаміка, поранення в праве стегно, на жгуті»… Почуте медики з ношами сприймають як сигнал до невідкладних дій. Пораненого швидко виносять і дуже обережно вкладають на каталку.Для зручного транспортування пацієнта до місця надання допомоги прокладено дерев’яний настил. Перепитала, запевняють, ні не показуха, таке ж покриття використовується і в фронтових медичних шпиталях. Далі поранений потрапляє до намету, який виконує роль такого собі приймального відділення. Тут військового оглядає ординатор. Враховуючи, що це несправжнє поранення, відволікаю медика запитаннями.

Іван Вірьовкін, працював у зоні АТО. Чотири ротації, по три місяці кожна, це вам не практика в тихій районній лікарні. В українських мобільних шпиталях майже увесь персонал пройшов через фронт. Саме тому кадри тут найкваліфікованіші, аж до кандидатів медичних наук. Між іншим, так давно повелося – військовий лікар – це супер-фахівець. І якщо цивільного ескулапа в Україні готують 6 років (виш+інтернатура), то майбутньому медику шпиталю слід провчитися ще два роки у військовій академії.

Швидко оцінивши стан травмованого, ординатор спрямовує його до іншого відділення. Тепер поранений опиняється під контролем цілої бригади медиків. Протишокова палата, саме сюди везуть тяжких. У військових медиків працює правило «золотої години». З тактикою надання допомоги пацієнту визначаються за 60 хвилин. «Ми не знаємо поки що, скільки там осколків, які вони, яка їхня локалізація. Для цього і є цей намет. Сучасне обладнання дозволяє з’ясувати, яка проблема конкретно в пацієнта. Чи потрібне оперативне втручання і як швидко»,  — розповідає начальник військового мобільного шпиталю Дмитро Мірошниченко.

За легендою, до шпиталю привезли молодого солдата з трьома проникаючими вхідними кульовими пораненнями.Військового врятує тільки хірургічне втручання, тому швидко підготувавши пацієнта, його везуть до операційного блоку – серця мобільного шпиталю. На наших очах тут відбуваються дві операції, звісно, умовних, хоча й дуже реалістичних. За потреби в наметі можуть розгорнути ще два столи. Одночасно в операційній, в польових умовах, можуть працювати понад 20 медиків. Хірургічні втручання виконуються різної складності. Часом операція може тривати до 9 годин. Журналістам показують, як пораненому рятують ногу. Нерідко військовим загрожує ампутація, приміром, якщо судину знищено потраплянням уламків снаряду. У таких випадках військові хірурги йдуть на пересадку судини. «Ми беремо з іншої ноги велику підшкірну вену, яка не несе ключового навантаження за гемодинамікою. Ця вена перевертається відповідним відрізком і вшивається на місце дефекту тої артерії, якої в нас на даний час немає,  — розповідає начальник хірургічного відділення військового мобільного шпиталю Володимир Трохименко.

Тим часом в іншого умовного пацієнта стається зупинка серця. «Непрямий масаж, адреналін, Є!». Ось так і витягують з того світу. Військовий на ім’я Сергій, який виконує роль тяжкопораненого, зізнається – у момент, коли «помирав», думав не про смерть, а про відповідальність: має лежати й не рухатися, щоб не зірвати практичне заняття. Сергій побував на фронті і не раз на його очах отримували поранення товариші. Їх вивозили медики, такі ж мобільні, як ці.

Розрахований мобільний шпиталь на 100 ліжок і здатен працювати в екстремальних умовах та за будь-якої погоди, при цьому він багатопрофільний. Від стоматології – до хірургії (у фронтових умовах операційна розгортається за дві години), від рентген-намету до пересувної лабораторії, все працює, як годинник. У мобільних шпиталях найсучасніше оснащення, яке є далеко не в кожній країні. До розвитку військової медицини в Україні спонукала ситуація на сході.    «За ці 6 років була проведена колосальна робота керівництвом Збройних сил, керівництвом медичної служби Збройних сил, Міністерством оборони. Для того, щоб такі от мобільні шпиталі, як цей, укомплектувати найсучаснішим обладнанням. На даний момент  вся апаратура в нас сертифікована за міжнародними стандартами» , — додає начальник мобільного шпиталю.Між іншим, у даному мобільному шпиталі медики не лише тренуються. Відколи його розгорнуто Олешківському лісі, персонал встиг надати допомогу реальним військовим з декількох частин. Зроблено понад 1000 діагностичних досліджень, прийнято низку пацієнтів, серед них був навіть з інфарктом. Пізніше, коли того перевезли до медзакладу в обласному центрі, цивільні лікарі визнали, що колеги із ЗСУ все зробили високопрофесійно…

Марина САВЧЕНКО, Новий день
Фото автора.