Навчала дітей, тепер захищає їх: колишня вчителька початкових класів боронить Херсонщину

Пережите й побачене під час окупації змусило вчительку взяти до рук зброю та стати на захист рідного краю. Історія військової, яка боронить Херсонщину.

Нині вона – командир взводу в 34-й окремій бригаді берегової оборони морської піхоти ВМС ЗСУ. Має позивний Гаєчка. А ще декілька років тому вона була вчителем початкових класів у звичайній сільській школі.

Про окупацію Усе змінила війна та окупація. Школу жінка покинула, бо окупанти пропонували працювати на них, викладати російську мову.

«Я, мій чоловік і діти перебували в окупації. Усе бачили й чули, що відбувалося і в нашому селі, і в сусідніх селах. Здавали людей, росіяни приїжджали й забирали наших хлопців. Так само й мій чоловік туди потрапив. Приїхали, у дворі його побили, у машину кинули й забрали з собою. Я одразу за ним – шукала його 3 доби. Об’їздила всі штаби ворога. Може, через це його привезли під сусіднє село, в яму викинули. Чоловік практично рачки додому приліз».
За словами Гаєчки, через місяць чи два після того, як ЗСУ звільнили їхнє село, вона сказала чоловікові, що піде служити. Він підтримав. До військкомату поїхала в сусідній район. Каже, там сміялися, казали, якщо є вища освіта – йди діловодом. Однак жінка наполегливо відповіла, що хоче тільки в бойову частину.

Про побратимів Гаєчка розповідає, що після проходження навчання хлопці в бригаді прийняли її добре. Ніхто поганого слова не сказав, ніхто не сміявся. Навпаки – підтримували, навчали. Починала звичайним солдатом, як і всі. Усе разом з чоловіками робила.

«Копаємо – разом, перекриваємо – разом. Так само й на лівому березі – усе робили разом. У нас навіть командири роти виходили на лівий і ставали до роботи разом з усіма. Через це виникає повага, бо ніхто нікого не ділить». ЧИТАЙТЕ 
За словами Гаєчки, її перший бойовий вихід був спонтанним.

«Їхали хлопці на бойову, а я тільки до них переїхала, і запропонували мені поїхати з ними. Перший день я не працювала – тільки допомагала. Мені сподобалось. А потім уже працювала і я, і в дуеті з командиром відділення ми працювали. Я – з ДШК (кулемет Дегтярьова-Шпагіна, – прим. ред.), він – з «Корда» (великокаліберний кулемет, – прим. ред.), і по трьох точках ми відпрацьовували».
Про мотивацію Сьогодні Гаєчка стоїть у строю воїнів, щоб майбутнє її власних дітей та її учнів було українським. Щоб вони й далі жили в Україні, де народилися і ростуть, щоб мали змогу втілювати свої мрії під мирним небом.

Також вона вважає, що й після того, як ми відіб’ємо ворога від своїх кордонів, в Україні має залишатися сильна армія. Для того щоб вона залишалася, потрібно, щоб держава не ображала військових – платила кошти, за які люди будуть служити, додає військова.

За інформацією зі сторінки 34-ї окремої бригади берегової оборони морської піхоти у фейсбуці та ютуб-каналу «Захисники Незалежності»

Фото: скриншот відео/фейсбук