Неможливо звикнути. Херсон.

Щодня в інформаційному просторі з’являється сумна жорстока статистика про кількість жертв та поранених від обстрілів російських окупантів. Суспільство переживає цю біль вже 2,5 роки.
Херсон після визволення 11 листопада 2022 набув статус прифронтового міста, тому, нажаль, херсонці отримують цю статистику частіше від більш безпечних регіонів країни. Звикнути до цього неможливо.
За кожним повідомленням про наслідки військових злочинів ворога, що освітлюють в інформаційних та соціальних мережах постають долі людей. У світі родин загиблих все змінюється назавжди: настає смуток, туга, біль, невіра в те, що ніколи більше не побачити рідної коханої людини, накриває люта злість на джерело цього болю — смердючу країну агресора з її нелюдами, зростившими всесвітнє зло.
Новини про обстрілі коли є тільки пораненні, херсонцями, сприймаються з полегшенням, але ж надалі наступають наслідки. Часто це боротьба за життя, яку можна програти. Це скалічена дитина без кінцівок, немовля без очей, молода жінка, з розтрощеною щелепою, згубленою красою — люди назавжди втрачають здоров’я, сенс життя, по спіралі розвертаються трагедії.
Вислів «незламні херсонці» не дарма увійшов у лексикон громадян міста, бо всупереч херсонським реаліям, життя триває. Після гучної ночі настає ранок і містяни роблять своє : усувають наслідки обстрілів та стають до праці. Це завдяки звичайним херсонцям, котрі на початку війни своїм спротивом російським окупантам здобули звання міста-Героя, Херсон тримається та очікує на своє відновлення в вільній незалежній Україні.