Окупаційне керівництво Чаплинки між собою ворогує

2 месяца назад 0

Голів окупаційних адміністрації і ради депутатів Чаплинського «муніципального округу» Лілію Пуляєву і Максима Ровенського рідко коли побачиш разом. Останнього разу це можна було спостерігати на святкуванні перемоги у Курській битві 23 серпня. Тоді обидва поклали вінок до меморіалу загиблим у минулій війні. Але навіть на фото видно, як неприємно їм знаходитись поряд.

Причину взаємної неприязні розкрив окупаційний телеграм-канал «Капитан Очевидность в Херсоне». По-перше, зазначив канал, оточуючим не подобаються «жорсткі кадрові чистки», які після свого призначення на посаду голови окупаційної адміністрації почала проводити Пуляєва — «у результаті в адміністрації залишилось менше 10 % старого складу», зате були «працевлаштовані» її мати, брат і син. По-друге, Максим Ровенський, як повідомляють пропагандисти, «посмів не підписати протоколи про виділення безхазяйних земель». Після того, мовляв, Пуляєва і повела з ним «відкриту війну».

І у цій війні вона, буцімто, має беззастережну підтримку окупаційного губернатора Володимир Сальдо, його першого заступника Ігоря Нагаєва та свого попередника на посаді, який зараз є «депутатом обласної думи», Александра Хлюстова. Завдяки діям останніх, мовляв, Ровенського виключили зі складу всіх комісій, а працівникам окупаційної адміністрації заборонили будь-яке спілкування з колегами з окупаційної ради. Колаборантка також «не залишає спроб вижити його з кабінету, який той займає. Службовий автомобіль відібрала, приміщення для розміщення і роботи ради депутатів не надає. Засипає область скаргами про те, що Ровенський М.С. не дає їй працювати, перешкоджає і налаштовує людей проти неї». Пропагандисти також переконують, що Ровенському загрожує зняття з посади і вже навіть була така спроба, але «депутати» виступили проти. На користь того, що Пуляєва воює з Ровенським не сама, а при підтримці впливових товаришів, говорить і фсбшне минуле окупанта. А оскільки колишніх у таких структурах не буває, цілком ймовірно, що «контора» таки за свого заступиться. І тоді результат конфлікту може бути не на користь його «кривдників».

Богдан СТРАЖАК,