Повернути дітей і мотивувати будувати власну справу: ухвалені рішення круглого столу

Україна втрачає дітей — фізично і ментально. Частина виїжджає за кордон, інші не бачать перспектив і не планують повертатися. Як повернути довіру, віру в себе й мотивацію будувати власну справу вдома — про це говорили представники бізнесу, держави та громадського сектору під час круглого столу в Києві.

За підсумками зустрічі учасники домовилися про створення спільного документа з конкретними запитами до уряду та визначили напрями співпраці між освітянами, підприємцями, залізничниками й благодійними організаціями.

27 жовтня у книгарні КнигоЛенд видавництво «Ранок» зібрало за одним столом видавців, залізничників, розробників розважальних парків, освітян, благодійників і навіть 14-річного винахідника медичного пристрою. Мета — створити публічний майданчик для діалогу між державою, бізнесом та громадським сектором. Результат — створення конкретного документа з запитами до уряду та домовленості про спільні дії.

На перший погляд, учасники зустрічі не мають нічого спільного. Видавництво друкує підручники, Укрзалізниця возить пасажирів, Epiland будує парки розваг, MindCraft навчає підлітків бізнесу, а фонд «СпівДія» надає психологічну підтримку. Але всіх об'єднує одне: вони інвестують у майбутнє українських дітей. І робили це ще до того, як це стало державним порядком денним.

Головна теза круглого столу: держава — це не абстрактна структура десь далеко. Держава — це бізнеси, освітяни, громадські організації. Кожен у своїй зоні відповідальності.

Коли держава не встигає — бізнес діє

Віктор Круглов, генеральний директор видавництва «Ранок», розповів про реальність роботи з державними програмами. Програма «Пакунок школяра», затверджена Кабміном у липні, спочатку не включала книжки — лише канцтовари та одяг, фактично підтримуючи китайське виробництво. Тільки після активних звернень видавців до міністерки культури програму розширили у жовтні.

Ще один приклад — «Єкнига». За законом сертифікат на купівлю книжок мають отримувати не лише 18-річні, а й батьки новонароджених. У Польщі дитина може купити книжок на 200 євро на рік, у Франції діють аналогічні програми. В Україні програма для новонароджених досі не запущена.

Круглов окреслив ще одну критичну прогалину: неможливість отримати кредити для бізнесу в прифронтовій зоні. Харків, Суми, Запоріжжя, Дніпро — усі в радіусі 100 км від лінії зіткнення. Банки не дають кредити без страхування майна, а страхові компанії встановлюють ставки 25% від суми або відмовляють взагалі. Рішення просте: держава забезпечує пільгове кредитування або страхування коштом іноземних донорів. Бізнеси працюють, податки надходять до бюджету, люди мають роботу.

Від дитячих вагонів до українського Діснейленду

Учасники показали, що інвестиції в дитячі напрямки це інвестиції в національну стійкість.

Укрзалізниця під керівництвом Тетяни Смолянко проводить безліч проєктів, щоб закохати дітей у залізницю і це працює, адже діти з Харкова, Запоріжжя, Дніпра хочуть там працювати в майбутньому. Дитячі залізниці зараз стають острівцями мирного життя, вони дають дітям відчуття стабільності, структурують час і пропонують безпечне середовище для опанування професійних навичок: від машиніста до чергового по станції. Діти набувають критично важливої відповідальності, дисципліни та командної роботи це основи для майбутнього.

Це унікальна школа, де формується сильна спільнота, що сприяє соціалізації та психологічній підтримці. Підтримуючи Дитячі залізниці, ми інвестуємо у виховання впевнених, кваліфікованих громадян, які відбудовуватимуть Україну. Дитяча залізниця — символ руху вперед, де дитинство має шанс навчатися, розвиватися та мріяти.​​​​​​​​​​​​​​​​

Компанія «Епіцентр» за півтора року війни побудувала і відкрила три парки розваг EPILAND, а у 2026 році у Львові готується до відкриття найбільшого індорпарку в Європі — 30 тис. м.кв. Катерина Черняк, директорка мережі EPILAND, поділилася несподіваною статистикою: за 18 років роботи у сфері розваг вона ніколи не бачила такого стрімкого зростання, як зараз. «Війна стала драйвером розвитку розважальної індустрії. Українська родина з легкістю може відмовити собі в одязі чи товарах для дому, але з дитиною в парк розваг піде. Батьки тотально змінили бачення, наскільки важливий час зі своєю дитиною. Це зростання продовжуватиметься, оскільки за світовими тенденціями — післявоєнний період завжди супроводжується розквітом ентертейменту».

Боротьба бізнесу за кожну програму

MindCraft, школа бізнесу для підлітків, показує, як змінюється покоління. Тетяна Яіцька розповіла про підлітків 13-17 років, які створюють MVP, масштабують бізнеси, розробляють стратегії. Марія, 16 років, після курсу Motion Design знайшла роботу в Genesis Group і створює власний бізнес. Яна з Чернігівської області тримає онлайн-магазин без світла, працює в блекаутах. Єлизавета із Запоріжжя заходить на навчання через VPN. Богдан Кривенчук, 16 років, має онлайн-магазин товарів для дітей і питає, чи потрібно відкривати ФОП. «Гроші — не основний пріоритет для цих підлітків. Їм цікаво щось створювати, відчувати тренди, випробовувати в житті», — підкреслила Тетяна.

Олександр Слободянюк, дев’ятикласник і учасник Малої академії наук, виступив із презентацією розробки для раннього виявлення тромбів. В Україні щорічно гинуть 50 тисяч людей від тромбозу, у світі — близько 1,6 мільйона.

Пристрій працює на принципі фотоплетизмографії — світлові датчики на різних довжинах хвилі. Наполовину готовий прототип уже показує густину крові, вимірює гемоглобін, гематокрит, кількість еритроцитів. Контроль гемоглобіну критично необхідний для військових — він виявляє внутрішні кровотечі без візуальних ознак.

Олександр працює разом з Інститутом магнетизму Національної академії наук. Люди безкоштовно допомагають збирати пристрій, але потрібні кошти на матеріали — 200-300 тисяч гривень. Держава цього проєкту не фінансує, хоча за прогнозами вартість готового пристрою для споживача становитиме лише 1-2 тисячі гривень.

Психологія, військові родини та системна підтримка

Надія Савинська з благодійного фонду «Співдія» наголосила на критичній важливості психоемоційної підтримки дітей по всій Україні. «Через півтора року після початку повномасштабного вторгнення така підтримка на умовно правобережній Україні стала менш фінансово підтриманою міжнародними партнерами. Нібито не дуже потрібно, фокус на прифронтові регіони», — пояснила Надія. Фонд постійно намагається донести до донорів: діти на всій території України потребують постійної психоемоційної підтримки. Психоемоційна підтримка дітей по всій Україні — це інвестиція в майбутніх працівників. ChildFriendly Spaces у маленьких громадах Харківщини та Сумщини дуже часто єдине, що тримає дітей тут.

Сергій Слободянюк із соціальної служби Азову розповів про роботу з понад 5 тисячами родин військових. Стратегічне бачення у тому, що ми маємо виростити дітей разом. Якщо батько у бойових діях, загиблий, полонений, безвісти зниклий, то спільнота вже зараз бере на себе місію виростити дітей і врятувати бодай одного з батьків.

Юлія Ярмоленко, депутатка та голова наглядової ради Київського БКК, показала приклад системної дії бізнесу. Менторська програма за два з половиною роки допомогла 40 жінкам ВПО та дружинам воїнів ЗСУ відкрити власні бізнеси. Окремий проєкт — підтримка родин загиблих льотчиків. До Нового року всі кошти від продажу книжки «Щастя на 360» та метафоричних карт БКК Юлія направляє на подарунки 105 дітям льотчиків, які загинули при захисті Києва.

Михайло Перцев, директор Комунальної установи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський молодіжний центр» підкреслив: держава має почати діяти, а не зосереджуватися на звітах. «Треба тримати руку на пульсі того, чим живе молодь та діти». Центр розширив коло своєї роботи і тепер охоплює учнівські самоврядування і представив широкий спектр заходів — від психологічної підтримки до фінансової грамотності та основ підприємництва, щоб молодь мала причини залишатися.

Що далі: від діалогу до конкретних рішень

За результатами дискусії буде створено документ, який систематизує найактуальніші питання та пропозиції від дитячих бізнесів і благодійних організацій — учасників круглого столу. Це конкретний перелік викликів, які потребують розгляду та рішень на державному рівні.

Створені матеріали будуть передані представникам уряду для подальшого розгляду і формування нових рішень, що можуть вплинути на укладання політик розвитку держави з урахуванням актуальних запитів тих, хто щодня працює з дітьми та їхніми родинами.

Головний висновок

Єдиний шлях до розвитку — співпраця. Партнерство та співдія бізнесу, освіти, громад та держави створюють середовище, в якому діти захочуть жити та будувати майбутнє в Україні. Учасники круглого столу довели: вони не чекають на когось, а вже зараз самі будують майбутнє для українських дітей і готові об’єднати зусилля, щоб зробити це системно та ефективно.