Реформа охорони здоров’я: чим ризикують пацієнти та лікарі

У цьому році починається медична реформа. МОЗ активно її просуває, обіцяючи, що гроші ходитимуть за пацієнтом, а також покращиться ставлення лікарів до хворих, адже від кількості останніх залежатимуть зарплати медиків. Але оптимізм реформа викликає далеко не у всіх фахівців.

Що обіцяє нам МОЗ:

— безоплатність послуг лікарів первинної ланки (терапевтів, педіатрів, сімейних лікарів);

— електронну систему охорони здоров’я (записатись до лікаря пацієнт зможе, не виходячи з дому);

— безоплатну екстрену допомогу та пологи;

— можливість самостійно обирати лікаря, не відштовхуючись від місця проживання.

Але ніхто не каже про ризики, які несе реформа.

Автор цього матеріалу почала шукати лікарів, які б розповіли про своє ставлення до медичної реформи, фахівці або ухилялись від відповіді, або висловлювали насторогу та просили не повідомляти прізвище й посаду у ЗМІ.

Заступник голови правління Українського лікарського товариства Костянтин Надутий погодився поділитися думками з приводу медреформи.

Гроші ходять за пацієнтом: громада нервує

— Будь-які зміни несуть у собі і можливості, і ризики. Багато людей живуть не там, де зареєстровані. Така ситуація є дуже актуальною для Києва. Гроші на цих пацієнтів виділяють за місцем їхньої реєстрації, а обслуговуються вони в інших місцях. Відтепер вони можуть лікуватись у будь-якому медичному закладі. У цьому полягає принцип «гроші ходять за пацієнтом», і це, звичайно, можливість , – пояснює пан Надутий.

Але, з іншого боку, ризик полягає в тому, що гроші спускаються зверху – від держави до амбулаторії, яка знаходиться у власності громади, вважає Костянтин Олександрович.

— Так громада лишається впливу на те, що відбуватиметься у цій амбулаторії. Хоча реалізується меддопомога у цій громаді. Більшість громад на сьогодні висловлюють занепокоєння з цього приводу , – пояснює фахівець.

До початку реформи гроші на пацієнта були закладені в бюджеті кожної адміністративно-територіальної одиниці району під зареєстроване на цій території населення.

Лікар – не підприємець

МОЗ обіцяє сімейним лікарям зарплати по 18 тис. грн, але лише у тому випадку, коли вони підпишуть декларацію з 2 тис. пацієнтів. Також, щоб отримувати цю суму, лікар має бути приватним підприємцем (ФОП). Лікарі первинної медичної допомоги можуть бути й найманими працівниками в комунальних закладах первинної медичної допомоги.Але в цьому випадку лікар домовляється про заробітну плату з адміністрацією закладу відповідно до кількості пацієнтів, яку він задекларує.

— Не менше третини лікарів – терапевтів, педіатрів, сімейних лікарів – пенсіонери. Підштовхування їх до підприємницької діяльності закінчиться їхнім звільненням. У будь-якій професії займатись власною практикою готові 10–15 % спеціалістів. Адже природно проактивні люди з підприємницькою «жилкою» – у меншості. Більшість лікарів абсолютно справедливо не прагне опікуватись суто технічними проблемами – звідки брати світло для приміщення, інструменти та як організовувати свою роботу. Вони хочуть реалізуватися в професії – лікувати, сконцентруватись на пацієнті , – зазначає Костянтин Надутий.

Відсутність контролю за медичними послугами

Пряма залежність зарплати лікарів від кількості їхніх пацієнтів стимулюватиме до того, що фахівець гнатиметься лише за кількістю, а не за якістю. Реформою не передбачено дієвих механізмів управління якістю. Вважається, що у «хорошого», професійного будуть пацієнти, а у поганого їх і так не буде. Але Костянтин Олександрович зазначає, що пацієнт є завідомо некомпетентним споживачем медпослуг, отже такий підхід є ненадійним. 

— Достатньо лікарю набрати таку кількість пацієнтів, і він вже отримає ці гроші. Якщо у лікаря не буде стимулу для розвитку, то йому буде легше й головне – вигідніше, набрати пацієнтів та  направляти до інших, вузькопрофільних спеціалістів. Держава повинна створити для сімейних лікарів стимули підвищувати рівень компетентності і брати відповідальність на себе. Сьогодні завдяки такій системі стимулів напр. в Голландії 93% пацієнтів після відвідування амбулаторії обходяться без вузькопрофільних спеціалістів , – зазначає пан Надутий.

Тут не можна не пригадати, як знайома Марина Гусар, пішла на щеплення від дифтерії до сімейного лікаря однієї з медичних установ Дніпровського району столиці. Лікар почала запитувати про алергічні реакції. Жінка зазначила, що страждає полінозом (алергічне захворювання слизових оболонок носа і ока, викликане пилком рослин). Натомість лікар відповіла, що не знає що це таке.

— Ви ж пацієнт, здоров’я ваше, ви і повинні краще за лікаря знати все про свої хвороби , – додала «спеціаліст».

До речі, інформацію, хто виробник вакцини,а також, чи потрібно вакцинуватися вдруге через деякий час, лікар також не знала.

Зросте кількість онкохворих?

Понад 1 млн українців – онкохворі. Таку цифру повідомила прес-служба МОЗ. Щороку в країні реєструється понад 130 тис. нових випадків.

Кількість онкохворих зростає в усьому світі. Але у європейських країнах значно нижче рівень смертності від раку. В Україні лікування онкології у дорослих фінансується лише на 19 %, зазначає президент Фонду допомоги онкохворим дітям Валентина Маркевич. До речі, вже другий рік поспіль в Україні немає цільової програми «Онкологія», яка б гарантувала хворим лікування.

Відповідальний секретар Національної медичної палати України Сергій Кравченко зазначає, що завжди за рівнем смертності на першому місці стояли серцево-судинні захворювання. Зараз кількість померлих від них зрівнялась із кількістю померлих від раку. І експерти прогнозують, що смертність від раку вийде на перше місце.

Уляна Супрун, в. о. міністра охорони здоров’я України , обіцяє, що з медреформою основний наголос робитиметься на профілактиці раку та ранньому виявленні. Але експерти наголошують, що з точки зору медичної етики, виявляти потрібно тоді, коли пацієнт має доступ до лікування від  хвороби. Якщо цього немає, то навіщо потрібно, щоб людина страждала роками від думки, що вона приречена і не в змозі нічого змінити. І хоча прибічники реформи обіцяють, що держава оплатить пацієнту і лікування, і діагностику, і паліативну допомогу, але жодних цифр, крім 370 грн, які отримуватиме лікар на рік за одного пацієнта, не оголошують.

До того ж, сімейний лікар має проводити скринінги, щоб виявити рак. Але чи вистачить у нього знань, щоб хоча б частково замінити окуліста, лора, гінеколога, мамолога та інших спеціалістів (зараз планується, що навіть за вагітністю пацієнтки стежитиме саме сімейний лікар).