Трагедія через байдужість: психолог аналізує вбивство Марійки Борисової

З часу вбивства 7-річної Марійки минув майже місяць. Після затримання підозрюваного в моторошному злочині, його зізнання і оприлюднення слідством доказів резонанс у справі вщухає. Але тривога за незахищеність дітей залишається. Як вберегти малечу від збоченців? Чи можна було попередити злочин у Щасливому? На ці та інші запитання відповідає фахівець — практикуючий психолог Ольга ЦІЛИНКО, котра працює з батьками та дітьми, за плечима якої служба в органах внутрішніх справ. — Ольго, дуже багато окремих питань порушує трагедія у с. Щасливе. І все ж, на Вашу думку, чи можна було вберегти Марійку?
— Моя суб’єктивна думка така: дівчинку можна було вберегти, але рано чи пізно це сталося б з іншою дитиною в цьому селищі.

—Чому?
— Тому що педофіл не може чимось іншим замінити оцей свій бік життя, свою збочену пристрасть, не може сублімувати свій потяг у щось інше. Тим більше, людина з достатньо невисоким рівнем соціальної відповідальності, невисокого інтелекту, була засуджена, і не раз. І це ж тільки виявлене, а ніхто не знає, чи є ще невиявлене. Селище мало таку собі бомбу уповільненої дії, це треба розуміти. Там все одно були б жертви. І мені здається,  ще раніше могли бути постраждалі, може, йдеться не про згвалтування — розбещення… Будемо говорити про ореол його проживання. Специфіка педофіла: він діє там, де живе. Знаєте, я переглянула відео, де місцева жителька дає інтерв’ю, а чоловік, який наразі підозрюваний у вбивстві дівчинки, стоїть поряд. Думаю, якби на місці на момент пошуків дитини працювала група психологів, які б спостерігали за місцевим населенням, або хоча б вчасно проаналізували цей запис, вони б зацікавилися реакціями даного чоловіка. — А що там було не так, на Ваш погляд?
— Якщо уважно подивитися, цей чоловік стоїть і слухає. Йому цікаво знати, на якому етапі розслідування, що вже відомо. І він мовчки, дуже відсторонено слухає. Він контролює жінку, яка говорить. Але в той момент, коли звучить «у нас у селищі люди дуже мирні, ніхто не заподіє зла дитині», раптом починає рухатися, переминатися з ноги на ногу, навіть дістає руки, які до цього були в кишенях. Тобто людина була повністю закрита, а тут себе починає видавати, коли йдеться, як у селищі все добре. Нічого хорошого в них там не було. Це тіло видає, коли йде брехня. І жінка ця говорила неправду.

— Так це ж сусідка підозрюваного, котра тричі зверталася до поліції про напади від цього чоловіка, а потім заяви забирала. Певно, боялася щось не те сказати в його присутності… 
— От бачите, я про це не знала. Просто спостерігаю за його реакціями, які багато про що свідчать. 

— Ця особа взагалі після зникнення дівчинки спостерігала за всім, що відбувалося в селищі. Просто класика жанру, коли злочинець повертається на місце злочину або фактично його не залишає. Але сперечаються фахівці, кого можна називати педофілом? Ми маємо обгрунтовану підозру в згвалтуванні і вбивстві дитини та зафіксовані два напади на малолітніх у цьому ж селищі. А також факт виявлення в комп’ютері підозрюваного  історії відвідувань сайтів із дитячою порнографією. Та був ще епізод з чоловіком, за збочену наругу над яким фігурант відсидів понад 15 років тому… То як класифікувати таку особу? 
— Думаю, це педофіл. Оскільки, як я розумію, отой чоловік, жертва, був набагато молодшим і слабшим за нього, який не міг чинити опору. Що таке педофілія? Це сексуальний потяг до дитини, жертви, яка слабша. 

— Іноді звучить думка, мовляв, педофіли не вбивають…
— Неправда. Зрозумійте, у людей, котрі побували в місцях позбавлення волі і за такими тяжкими статтями, дуже специфічна реакція. Психіка настільки спрямована на самозбереження, що вимикаються всі згадки про те, що там відбувалося. З ними неможливо говорити на цю тему. Але вони прекрасно пам’ятають, що з ними там було. Чому попри це гвалтує і вбиває дитину? Немає у світовій психологічній і психіатричній практиці методів впливу на сексуальний потяг. Або повинен бути постійний супровід психотерапевта, а в умовах села ми про це говорити не можемо. Треба мати дуже високий рівень інтелекту і достатній рівень усвідомленості своєї вади, щоб керувати цим процесом. Тому в нього і знайшли історію зацікавленості дитячим порно — самозадовольнявся. Але це не дає педофілу тих відчуттів, того шаленого натиску, гормонального, емоційного, як живий тілесний контакт з дитиною. Щодо вбивства — тут самозбереження. Спочатку це в плани не входить. Вже потім вистрілює в мозку думка — «а що тепер буде?». Є випадки, коли педофіли роками розбещують жертв, а вони про це не розповідають, і те, що з ними відбувалося, усвідомлюють вже в дорослому віці. Можливо, з дівчинкою, яку добре знав, він вже раніше проводив якісь дії, цього ж разу перейшов межу. І дитина зауважила, що все розповість — татові, мамі та будь-кому. Розуміючи, що за це опиниться за гратами, він задушив дівчинку, як засвідчили судмедексперти, руками, тобто без  підготовки. Закопати тіло не міг, бо в селищі було багато людей. Але тільки-но поїхали волонтери, підкинув у мішку… — За зовнішністю якось можна розпізнати педофіла?
— Думаю, загальних правил для цього не існує. Але я аналізувала фотографії підозрюваного у вбивстві. У чоловіка низько посаджені вуха. Це свідчить про низький рівень інтелекту при завищеній сексуальній енергії. І він не вміє нею керувати, не здатен її сублімувати…

— Чому, на Ваш погляд, ця особа різала вени? Це показовий виступ чи реальне бажання звести рахунки з життям?
— Ну каяття там немає, це однозначно, і не буде ніколи. Інша зона відчуттів, не та оцінка і не той емоційний стан людини. Можливо, і хотів щось із собою вчинити. Отак швидко, коли помітив у вікно поліцію, з собою зробити щось інше складно, тільки різати вени. Чому не довів до кінця? Або не встиг, або страх перед власною кров’ю, це біль. — А він же, до речі, виявив себе достатньо боязливим. Не наважується їхати на слідчий експеримент до селища, мовляв, там його чекає самосуд жителів…
— Звичайно, боїться, адже психологічно він не доросла людина, максимум підліток.

— Чому стають педофілами, звідки береться такий збочений потяг?
— Психологія там така: це людина, котра отримала травму в дитинстві, якого фактично була позбавлена. Людина, яка застрягає психологічно в дитячому стані. Вона на рівних може спілкуватися лише з дітьми, задоволення отримує лише у спілкуванні з ними. Педофіли не вміють вибудовувати стосунки з дорослими. Наприклад, якщо він застрягає у віці 12—14 років, то його жертвами будуть діти до 10 років. І дуже мало відомо випадків, коли жертвами педофілів ставали діти з благополучних родин. Зазвичай це малеча, яка не отримує вдома тепла, лагідності, уваги, навіть якихось дрібних задоволень. Дитина не оцінить кашу, але оцінить чупа-чупс, якусь лялечку.

Педофіли зовні такі «добрі дяді», які купують цукерки і так знаходять підхід до своїх жертв. Крім того, діти з неблагополучних родин — це інколи невільні свідки сексуального життя дорослих. Тому і сприймають певні дії відносно них як норму (так само як алкоголізм, бо батьки пиячать) і можуть не розповідати нікому про те, що з ними сталося. Але до певної межі…
 
— Жорстоке поводження з тваринами, вбити кота одним ударом об підлогу, це ж теж характеризує людину?
— Він так зганяв оцю свою сексуальну нереалізованість. — Ви говорите, що рівень інтелектуального розвитку — як у підлітка… Але ж як така людина могла тримати в страху все селище? Влаштовував бійки, з сокирою ганявся, чіплявся до дітей і т.д. Чому місцеві терпіли?
— Як би це жорстоко не звучало, не у всіх людей є цінність дитячого життя. Це поняття корелює з рівнем інтелекту, психологічної дорослості… Що ми бачимо в цьому населеному пункті, і не тільки там? Чоловіків, а ще жінок, котрі спиваються і завжди оберуть чарку, а не безпеку власної дитини. Дивилася інтерв’ю багатьох місцевих жителів. Є такі, що перебувають у перманентному алкогольному сп’янінні. Там не буде ніхто нікого захищати, не той рівень і менталітет. Для цього треба мати силу, але сильних там щось не видно. Хіба батько дівчинки не знав, за який злочин сидів його товариш?

— До речі, вже після затримання підозрюваного і його зізнання у злочині сусіди почали розповідати шокуючі речі журналістам. Виявляється, за день до вбивства Марійки її батько приходив з нею до того самого «дяді Колі». І дівчинка сиділа в нього на колінах… Поліції батько про це не сказав. Як Вам таке?
— Не розповідав поліції — це самозбереження. Про те, що друг міг таке вчинити з дитиною, міг і не здогадуватися. Адже бачив, що «дядя Коля» дуже спокійний і добрий до його дітей. Банальну річ скажу: де була місцева влада, соціальні служби, дільничний врешті-решт? Це ж по суті рецидивіст, хоч сам термін і відмінили. Людина на обліку як вже неодноразово засуджена.

— Влада говорить: там хороша матір, яка не пила (останнім часом), приходила на шкільні збори. Правда, дівчинка залишилася на другий рік у першому класі… Але підстав вилучати дітей у жінки сільрада і соцслужби не бачили…
— На жаль, у нас у пріоритеті: краще погана матір, ніж хороший інтернат або прийомна родина. А якщо врахувати, що в селищі така родина не одна, маємо розуміння вже сумної тенденції.

— Ще таке питання: якщо особа, яка вчинила сексуальне насильство проти дитини і вбивство, залишається не затриманою і не покараною, це може штовхати її на нові злочини? 
— Він обов’язково знайде нову жертву. Педофіл не зупиняється, так само, як і маніяк. Тільки в них різний почерк. Сексуальна залежність, вона ж така сама, як наркотична або алкогольна. Йому потрібні ці емоції. — Підозрюваний у моторошному злочині, який стався у Щасливому, від суспільства ізольований. Є низка доказів, які вказують на його причетність до вбивства та згвалтування дитини. Триває слідство, далі — суд. Але ж де гарантія, що завтра особа з такими нахилами не вчинить щось подібне вже в іншому населеному пункті? Як батькам вберегти дітей від збоченців?
— На жаль, доводиться констатувати таку жахливу ситуацію низької батьківської відповідальності. Дитина йде туди, де їй тепло — і фізично, і морально. Якщо вона не отримує уваги, спілкування в родині, вона її шукає десь. Дитина, якою займаються, яку люблять батьки, не стане жертвою педофіла. Мені подобається стиль виховання на Заході, коли стороннім людям, які не входять до складу сім’ї, просто заборонено наближатися до дітей і з ними розмовляти, щось їм пропонувати. Це передбачено законом. У США взагалі дітей привчають, якщо незнайома людина наближається до них на певну відстань, треба негайно кричати. У нас же немає кордонів особистої безпеки. І коли Україна до цього дійде, не знаю. 

— Словом, треба берегти своїх дітей і їх любити. Дякую за змістовну цікаву розмову.

Марина САВЧЕНКО, Новий день