Засновник музичної освіти на Херсонщині

Серед мистецьких постатей Херсонщини ХХ століття виділяється і Яків Володимирович Дюмін, талановитий музикант, педагог, просвітянин, фундатор музичної освіти на Херсонщині.
Біографія Якова Дюміна
Яків Дюмін. Кінець XIX
Народився Яків Дюмін 2 квітня 1870 року у Миколаєві. Першу освіту отримав у Миколаївському реальному училищі. В 1899 році закінчив Петербурзьку консерваторію зі званням "вільний художник". Служив оперним співаком Петербурзького оперного театру, викладачем та інспектором Миколаївського музичного училища. У 1905 році переїхав до Херсона, де ініціював відкриття відділення Імператорського Російського музичного товариства та музичних класів, багато років поспіль очолював його.
Творчість та громадське життя
З вересня 1905 р. у Херсоні відкрилися фортепіанне, вокальне та оркестрове відділення музичних класів. При музичних класах були створені хор та симфонічний оркестр під керівництвом Якова Дюміна. Успішна діяльність музичних класів стала підґрунтям для їх подальшої реорганізації у професійний навчальний заклад – згідно з розпорядженням Головної дирекції Імператорського Російського музичного товариства та музичних класів з 1 вересня 1908 р. розпочалися, відтак, регулярні заняття у щойно відкритому Херсонському музичному училищі.
Яків Дюмін з викладачами Херсонських музичних класів та учнями. 20-ті роки
Послідовно демонструючи творчу затятість і навіть відвагу, влітку 1908 р. Яків Дюмін відкрив літні хорові курси, які відвідували переважно сільські вчителі. Курси діяли до 1919 р. включно і підготували сотні керівників народного хорового співу та вчителів співу не тільки для Херсонщини, а й відділених губерній Російської імперії: Архангельської, Оренбурзької, Томської. Паралельно з курсами (з 1911 р.) при музичному училищі було відкрито курси капельмейстерів для вчителів сільських народних шкіл, що мали на меті підготовку керівників сільських оркестрів. Як диригент симфонічного оркестру Яків Дюмін започаткував і проведення загальнодоступних концертів для херсонців.
Результати громадської роботи Якова Дюміна були суспільно визнаними. За видатні успіхи у справі розбудови музичної освіти його було нагороджено російськими імператорськими нагородами – орденами Володимира та Анни; за радянського часу (у 1925 р.) порушувалося клопотання про представлення його до звання "Герой праці".
Особисте життя діяча і його сім’я
Нещодавно фонди державного архіву області поповнилися новими цікавими документами: листами сина Якова Володимировича – Валерія Яковича Дюміна. Ці листи-спогади розкривають людські риси талановитого майстра. Відомо, що в 1906 р. Яків Дьомін одружився з Єфросинією Миколаївною Спозіто, викладачем гри на фортепіано.
У 1907 р. у них народився Валерій. Хлопчик мав чудові музичні здібності, вчився у Херсонському музичному училищі по класу духових інструментів. 18-річним юнаком розпочав трудове життя, однак, на міській електростанції; ще через 5 років – був направлений на навчання до Одеського політехнічного інституту. Проживав у Одесі, працював у морській інженерній службі Чорноморського військово-морського флоту.
Спогади сина Якова Дюміна
"Батько одружився вдруге, коли мені виповнилося 12 років. Проживав я то у батька, то у матері. Наші родинні стосунки були міцними. Батько завжди надсилав у Одесу, де я вчився в інституті зв’язку, чи в Баку, де працював за направленням, вирізки із газет з описами старань і успіхів по Херсонському музичному училищу. Згодом, накопичилася велика кількість схвальних публікацій про його трудову і педагогічну діяльність", — так пригадує своє дитинство Валерій.
Валерій звертає увагу на той факт, що Я.Дюмін ніколи не був «кабінетним» адміністратором. Особисто виїжджав у міста і сіла Херсонської губернії, виявляв там обдаровану молодь серед простого люду, всіляко заохочував її до навчання музиці. Турбувався завжди при цьому про учнів, знаходив можливості виплачувати стипендії найбіднішим з них, нерідко – допомагав навіть власним коштом. На все життя Валерій запам’ятав важкі часи лихоліть і розрухи, коли неодноразово змінювалася влада у Херсоні. "Без грошей, без опалення, викладачі продовжували заняття з учнями. Зарплату подовгу не виплачували, тому харчі для вчителів діти приносили з дому. Але попри все – музичне училище існувало".
Валерій стверджує, що його батько не мав політичних уподобань, але завжди уважно ставився до людей, намагався бути їм корисним. Пригадує, як у неспокійні 1915-1916 рр. Яків Володимирович неодноразово приховував від поліції активістів-революціонерів у будівлі музичного училища.
У 20-30 роки минулого століття Я.Дюмін самовіддано вів напружену музичну і культурологічну діяльність. Понад 25 років поспіль очолював Херсонське музичне училище. До відзначення 30-річного ювілею училища Я.Дюмін разом з учнями здійснив постановку опери П.Чайковського "Євгеній Онєгін" і особисто виконав одну з головних її партій. Постановка опери на головній театральній сцені міста мала величезний успіх серед шанувальників музичного мистецтва, "…море квітів ледь умістилося на двох кінних підводах", — пригадував у листах Валерій Дюмін.
Арешти та ув’язнення Дюміна
Довідка на Якова Дюміна із матеріалів слідчої справи. 1937 рік
Страшні й трагічні тридцяті роки не минули родини Дюміних. 25 серпня 1937 р. Якова Дюміна було заарештовано за звинуваченням в антирадянській агітації. У катівні НКВС йому пригадали службу в імператорському театрі, нагороди царського уряду. "Винним себе не визнав, але повністю викритий у ході слідства", — записано в акті звинувачення.
Постанова прокурора міста Херсон про обрання запобіжного заходу щодо Дюміна Якова Володимировича. 24 серпня 1937 року
Рішенням трійки при НКВС по Миколаївській області від 26 листопада 1937 р. йому винесено вирок про розстріл за зв’язки з контррозвідкою, участь в українській націоналістичній організації, дискредитації вождів партії і уряду. 20 січня 1938 р. Я.Дюміна розстріляли.
Реабілітація херсонського маестро
Тривалий час рідні і близькі не знали правди про трагічну долю Я.В.Дюміна. Однак, зразу ж після арешту батька, Валерій зібрав всі документальні свідчення про його трудові успіхи і надіслав листа Й.Сталіну з проханням особисто розібратися та допомогти. Як стало відомо пізніше, листа було вилучено службою НКВС, а Валерія – викликано на співбесіду до управління. У розмові з його керівником Дюмін-молодший принципово назвав арешт батька "помилкою". Це висловлювання коштувало В.Дюміну професійної кар’єри: його ім’я було внесено до картотеки "інакодумців" та на 15 років позбавлено допуску до службово-секретної інформації як спеціаліста радіозв’язку.
Усе життя Валерій Дюмін піклувався про реабілітацію батька, його доброго імені. Майже у 80-ти річному віці він, наприклад, вчергове намагався "достукатися" до органів служби безпеки СРСР: "Чи можливо заклеймити словами "ворог народу" людину справжнього пролетарського походження: сина миколаївського рибалки-одинака і матері, що торгувала на базарі насінням та померла безграмотною… Царський уряд направив бідняка з чудовим голосом до Петербурзької консерваторії, сплачував йому стипендію нарівні з видатним співаком Ф.Шаляпіним… Я.В.Дюмін також міг обрати шлях співака, але повернувся до рідного Миколаєва, …губернського міста Херсона… Ще раз прошу виправити гірку моральну помилку з темного історичного минулого СРСР 1937 року…".
У 1989 р. колектив Херсонського музичного училища звертається до прокуратури Херсонської області з клопотанням про реабілітацію засновника і першого керівника училища Я.В.Дюміна. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16 січня 1989 р. Якова Володимировича Дюміна реабілітовано. Повернуто із забуття справжнього патріота, який присвятив усе своє життя розвитку духовності Херсонщини, став взірцем самовідданого громадянського служіння мистецтву.
Наталія Шклярук Суспільне Херсон