«Очі пацієнтів реанімації благають про порятунок». Репортаж з Херсону — першої «червоної» зони

Херсонщина першою відкрила список «червоних» регіонів в Україні — ще з весни до цієї зони не потрапляла жодна область. За словами лікарів, область стала «червоною» взагалі вперше за весь час адаптивного карантину. Нині лікарні тут заповнені майже на 100%, тож пацієнтів із ковідом везуть у сусідні населені пункти. А біля центрів вакцинації стоять довгі черги охочих зробити щеплення: з 15 жовтня в області діють нові правила карантину — заклади можуть працювати тільки за умови, що всі відвідувачі та персонал будуть вакциновані.

hromadske приїхало подивитися, як Херсон уже понад тиждень живе за новини карантинними правилами та що відбувається в міських і районних лікарнях.

Всі лікарні були заповнені, хворих везли до районних

Херсонська міська клінічна лікарня Тропіних (або ж «Тропінка», як називають її місцеві) займає велику територію. Тут розташовані стаціонарні відділення, поліклініка, а ще — окремий пункт вакцинації. Під нього навіть переобладнали актову залу для урочистих заходів.

Лікарня розрахована на 335 ліжок для хворих на ковід. Станом на 22 жовтня там перебувало 322 пацієнта. Однак, за словами генерального директора закладу Леоніда Ремиги, частину вільних ліжок тримають для пологового відділення: на випадок, якщо хтось із вагітних жінок матиме позитивний ПЛР і їх треба буде покласти в лікарню.

На території «Тропінки» є власна киснева станція на 20 тонн. З неї кисень підведено до деяких відділень лікарні. Щодень-два запаси кисню поповнює постачальник, із яким лікарня уклала договір. На день заклад споживає близько 4 тонн.

Крім централізованої подачі кисню, «Тропінка» має близько 60 концентраторів. Якщо прилад не справляється і сатурація хворого падає — його мають під’єднати до централізованої подачі кисню. Керівник закладу запевняє, що проблем з киснем у лікарні нема.

Поки чекаємо на заступницю медичного директора з медсестринства Ларису В’ячеславівну, яка має провести нас «Тропінкою», до нас підходить відвідувачка лікарні: жінка похилого віку. А коли бачить камери — радить звернути увагу на той факт, що пункт вакцинації чомусь відкрили поруч із паталогоанатомічним відділенням. І взагалі, «вакцини — це досліди на людях». Коли ж Лариса В’ячеславівна таки надходить, я переказую їй ці «теорії». Лікарка злиться. Наступні декілька годин вона показуватиме, що відбувається з тими, хто відмовився щепитися.

Оглядини починаються з приймального відділення. Разом із нами туди заходить жінка 40 років, вона тримає в руках пакет документів: КТ, аналізи та ще якісь довідки. Її кличе лікарка, яка приймає хворих на ковід, і вирішує, до якого відділення кластимуть пацієнтку.

«У неї на 60% вражені легені, — пояснює Лариса В’ячеславівна, яка також спостерігає за прийомом. — Молода жінка, будемо госпіталізовувати».

Заступниця директора каже: це вперше, коли Херсонську область так накриває. Цієї хвилі хворих дуже багато. За декілька днів по нашому поверненню до Києва у Каховці готуватимуть до запуску мобільний госпіталь для хворих на коронавірус.

Тетяна Заволока, лікар приймального відділення, щодня працює з 8 ранку до 16-ї. За її словами, протягом зміни надходить близько 30 нових пацієнтів. Кожному другому потрібен кисень.

«Хворі швидко стають важкими. Вони можуть лікуватися амбулаторно, а вже за декілька днів їхній стан різко погіршується. Часто вони приходять уже з низькою сатурацією, а значить, потребують кисню. Нині багато молодих людей уже теж на концентраторах», — каже вона.

Минулого тижня в лікарні забракло місць: хворих відвозили до міста Олешки, що неподалік, та селища Білозерка (за 14 кілометрів від Херсону). Лікарка каже, що всі три ковідні лікарні обласного центру на кінець минулого тижня були заповнені.

«Думав, проскочу»

Піднімаємося сходами на другий поверх і вдягаємо захисні костюми. Поруч — відчинені двері. Від стелі до підлоги висить прозора клейонка — такий собі чохол. Ними зазвичай позначають вхід до «червоної» зони реанімації. За клейонкою чути знайомі звуки, які вже ні з чим не сплутаєш: шурхотіння пластикових костюмів лікарів і звуки ШВЛ. Щокілька секунд цей писк нагадує: ти в реанімації.

Перше, що впадає в око, коли сюди заходиш, — хворі. Вони майже нерухомо лежать на спині з заплющеними очима. Важко зрозуміти, чи то вони сплять, чи то непритомні. До пацієнтів під’єднані трубки апаратів ШВЛ, крізь які вони жадібно (від зусиль аж рухається тіло) ковтають повітря — аби лише вижити.

«А в реанімації є вакциновані пацієнти?» — питаю лікаря.

«Один вакцинований. Він на апараті ШВЛ, має багато супутніх хвороб і має ожиріння», — каже завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії Андрій Сис.

Ситуація, за його словами, вкрай напружена: реанімація заповнена, багато важких пацієнтів, всі апарати ШВЛ (а їх у лікарні лише 21) — у роботі. Поки що їх вистачає, але якщо лікарня буде заповнена вщент — нових пацієнтів просто не зможуть приймати.

Біля реанімації розташовані палати інтенсивної терапії. Тут лікуються менш важкі хворі, а також ті, чий стан покращився, тож їх перевели з реанімації. В одній із палат бачимо чоловіка, який лежить на животі та спостерігає за нами. Дмитра (так його звати) поклали в лікарню з двобічною пневмонією. Тут він провів уже місяць.

На моє питання, чому не вакцинувався, чоловік чесно відповідає: «Думав, проскочу, перебіжу лісочком. А не вийшло. Тепер буду вакцинуватися. Вдруге сюди не хочу».

Дорогою до лікарні «швидка» збирала хворих

Центральна районна лікарня в Олешках — опорна в лікуванні коронавірусу. Від 7 жовтня сюди везуть хворих з усієї області. Лікарня має 245 ковідних ліжок; вісім з дев’яти відділень перепрофілювали під коронавірус.

Станом на 23 жовтня з 245 ліжок використовували 234. У 198 хворих ковід підтвердили, інші мають підозру. Майже всі пацієнти, за словами лікарів, кисневозалежні. А кисневої станції лікарні замало для потреб такої кількості людей.

У приймальному відділенні ми бачимо, як лікарі готують до госпіталізації жінку років сімдесяти.

«Кислородік пішов? Вам легше дихати?» — питає лікарка.

Жінка нічого не говорить — лише ствердно киває лікарям. Дихати без кисневої маски вона вже не здатна. Після того, як пацієнтку під’єднують до апарата, медики намагаються пересадити її на візок. Жінку потрібно доправити на рентген легень, проте через важкий стан і брак кисню ходити самостійно вона не може.

«Останні два-три дні було менше хворих: нікого не везли, бо наше відділення було заповнене повністю. Більше не приймали, — каже Віктор Кудас, завідувач лор-педіатричного відділення, яке теж перепрофілювали під ковід. — Зараз уже потроху звільняються ліжка».

Він заводить нас до жіночої палати. Тутешні хворі найближчими днями вже поїдуть додому. Всі вони потрапили до лікарні 12 жовтня.

«Я чекала на “швидку” дві години, потім дорогою до лікарні ми збирали інших хворих. Одна машина везла чотирьох пацієнтів», — розповідає Ірина, одна з пацієнток.

Вона щепилася однією дозою Pfizer, проте за три дні в неї з’явилися симптоми ковіду. Імунітет після першої дози так і не встиг сформуватися, тож жінка потрапила до лікарні. В усьому лор-педіатричного відділення лише двоє щеплені першою дозою (загалом тут близько 40 пацієнтів). Решта ж — невакциновані.

Перебої з киснем

Влітку Олешківська лікарня не приймала хворих на ковід: медики працювали у звичному режимі. За цей час на території лікарні встигли обладнати автономну кисневу станцію, яка забезпечує киснем декілька відділень в основному корпусі — до інших централізований кисень поки не підвели, тож там використовують концентратори та кисневі балони.

«Киснева станція все одно не може забезпечити такої кількості хворих. Її потужностей просто замало. Під час минулої хвилі в нас не було стільки кисневозалежних пацієнтів», — пояснює заступниця медичного директора з медсестринства Галина Добровольська.

Тиждень тому лікарня мала технічні проблеми з киснем, тож усіх пацієнтів довелося підключити до концентраторів. Для людей у важкому стані така зміна досить відчутна.

«Вони були дуже налякані, — розповідає лікар Олена Голенкова. — Треба було заходити до кожної палати і пояснювати, чому слід перейти на концентратор. Це теж кисень, але вони одразу відчувають різницю (концентратор не настільки потужний, тож якщо людина у важкому стані — сатурація може падати навіть із ним — ред.)».

Олена виглядає втомлено й говорить, ледь переводячи подих. Вона квапиться знову до пацієнтів, але на декілька хвилин зупиняється біля нас. Про своїх хворих розповідає більш жваво, а от коли я питаю, як почуваються вони з колегами — заходиться слізьми.

«Всі лікарі втомлені. Ми ще не відпочили від попередньої хвилі. Всі емоційно схвильовані. Дуже тяжко дивитися в очі пацієнтів, у нас бувають панічні атаки. Сьогодні до реанімації потрапив пацієнт 1972 року народження. Щойно він надійшов — одразу мав бути там, але ліжка перезавантажені. А значить, лікарі змушені вибирати між пацієнтами», — каже лікарка.

Дефіцит кадрів

Велике навантаження припадає ще й на санітарок та медсестер, які постійно доглядають пацієнтів. Скажімо, сатурацію слід вимірювати щогодини. Часом це фізично складно: пацієнтів багато, і кожен із них потребує медичних маніпуляцій.

«Вранці вони виходять виснажені, зі сльозами на очах. Кожен пацієнт стає для них рідним за ці дні. В реанімації очі пацієнтів благають про порятунок, бо кожен хоче жити. Але, на жаль, ця хвиля приносить багато смертей», — розповідає пані Добровольська.

Андрій Сис, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії «Тропінки» теж каже, що лікарі та медсестри працюють на межі своїх можливостей.

«У нас великий дефіціт кадрів. Бракує лікарів, у нас лише шість анестезіологів», — каже він.

Під час пандемії частина лікарів перейшла до приватних закладів, де можна отримувати вищу зарплату. А це означає, що навіть якщо ліжковий фонд будуть збільшувати — лікарів усе одно бракуватиме. Змінити ситуацію та зменшити навантаження, на думку Андрія Сиса, могла б вакцинація.

Черга на вакцинацію у Херсонській клінічній лікарні
Фото: Анастасія Власова / hromadske
На території «Тропінки» натрапляємо на велику чергу до пункту вакцинації — люди стоять аж надворі. Перші в черзі кажуть, що вже близько двох годин чекають на своє щеплення. Тут вакцинують CoronaVac, Pfizer i AstraZeneca — на вибір.

Світлана Пшенична — лікарка, яка координує процес, — каже: черги збільшилися після того, як ввели карантинні обмеження. Щодня один лише їхній пункт вакцинації приймає близько 400 людей.

«Всі хочуть працювати, всі хочуть кудись поїхати, але слід розуміти, що головне — здоров’я», — каже Світлана Пшенична.

Вона додає: «Ця активна вакцинація розпочалася запізно. Якби стільки ж людей щепилося у липні-серпні — хворих зараз було б менше. Увесь сенс щеплень у тому, що вони робляться до початку епідемії, аби встиг сформуватися імунітет».

***

Після того, що ми побачили в реанімаційних відділеннях, хочеться ізолюватися й довго мовчати. Поза межами лікарні гостро відчувається контраст: на вулицях і в транспорті купа людей, на терасах кафе збираються компанії, магазини та інші заклади теж працюють. Деякі — на виніс, а деякі — лише за сертифікатами вакцинації.

У нас також кілька разів запитували сертифікати. Ми показували «Дію», втім, код ніхто не сканував. Однак були й винятки — одне кафе навіть не поцікавилося, чи маємо ми щеплення. Коли ж я запитала, чи можна сісти всередині без сертифіката вакцинації, офіціантка здивувалася: «Авжеж».

Ксюша Савоскіна
Анастасія Власова

Фото: Анастасія Власова / hromadske