«Три товариші»: нестримна жага до життя

1 год назад 0

Всі фото Ігоря Бойченка

Найочікуваніша подія цьогорічної «Мельпомени» — ремарківські «Три товариші» у версії театру імені Франка з Міністром культури у головній ролі. Недарма квитки розкупили за три дні. 26 травня акторів вітали стоячи — довго, бурхливо, вигуками «браво!»

Відома і багатьма улюблена історія про міцну чоловічу дружбу та безмежне кохання ожила на сцені. Глядачів з головою занурили в атмосферу кінця 20-х років минулого століття — музика, кадри хроніки, старий автомобіль… І якщо хтось вважає, що 4 години для вистави — це занадто вже багато, то він просто не бачив «Трьох товаришів». Чотири години на одному диханні — щиро, яскраво, незабутньо.

Німеччина між двох світових воєн. А іноді здається: ні — сучасна Україна. Тема війни і втрат, на жаль, в наш час актуальна. Проблеми «втраченого покоління» повторюються: незагоєні душевні рани, примари минулого — спогади про війну — спливають то тут, то там. Заливають їх ромом. Знайомо? Ну, окрім рому.

І ціла палітра почуттів. Смуток. Досада. Захоплення. Сумнів. Радість. Невпевненість. Гордість. Ревнощі. Страх. Біль. І таке світле, поетичне, непереборне кохання, яке народжує нестримну жагу до життя.

Актори створили яскраві образи, які просто не виходять з голови: впевнений і рішучий Отто Кестер (Андрій Романій), жартівливий «останній романтик» Ґотфрід Ленц (Олександр Печериця), така щира «велика дитина» Роберт Локамп (Євген Нищук) і невимушена та витончена Патріція Хольман (Анжеліка Савченко — це просто диво). Дует Роббі та Пат неперевершений. Слова, інтонації, вираз обличчя, рухи — вони не грають, вони живуть… І не тільки вони — кожен з акторів вніс у цю виставу, створену режисером Юрієм Одиноким, свою нотку почуттів.

Глядачі були у захваті. Загалом, гарних вистав на фестивалі не бракувало, але до франківців завжди ставляться якось по-особливому. Хтось радів зустрічі з Ремарком. Хтось радів зустрічі з чудовим театром. Хтось смакував «родзинки» постановки. Хтось просто впізнавав відомі обличчя («Оце Міністр культури?», «Це шо, телохранитель?» — Олексій Зубков у ролі Біндінга). Для тих, хто щось згадував, але так і не впізнав: Отто Кестера зіграв Андрій Романій, знайомий херсонцям за блискучою роллю Жозефіни у виставі Донецького театру «У джазі тільки дівчата» (вистава була на «Мельпомені» 2006-го). А образ Матільди Штосс (п'янички-прибиральниці в автомайстерні) створила Олена Хохлаткіна, яку добре пам'ятають не тільки як незрівнянну Тьотю Мотю з вистави того ж Донецького театру «Тьотя Мотя прієхала…» («Мельпомена» 2013), а і як актрису нашого театру Куліша. У кожного свої втрати…

А вже після вистави — слова подяки від Євгена Нищука вже як Міністра — за щиру зустріч і гостинність, підтриманий глядачами заклик звільнити Олега Сенцова і всіх політвязнів і обіцянка зробити все, щоб у липні театр Франка таки приїхав в Херсон на гастролі.

Тож чекаємо з нетерпінням.