В Україні без проблем може з’явитися своя Джоан Роулінг

Генеральний директор і…

Про те, чого сьогодні не вистачає книговидавничому бізнесу в Україні, яким в його уявленні є цікавий автор, і коли в нашій країні може з'явитися власна Джоан Роулінг, Красовицький розповів в інтерв'ю сайту "24".

Книги в сучасному світі – це що таке?

Те ж, що і в світі більш ранньому. Їхня функція абсолютно не змінилася. Це – головний носій стабільних знань. Помилково кажуть, що книги – носій інформації. Носій інформації – це занадто звужене формулювання. Книги – саме носій знань, не применшуючи і не перебільшуючи їхнього значення.

Частина книжкового ринку, яка в цивілізованих країнах зменшилася у зв'язку з появою інтернету, це – словники та енциклопедії. Вони, очевидно, виконують саме суто інформаційні функції. Всі інші сегменти ринку або трішки видозмінилися, як, наприклад, путівники та альбоми живопису, або залишилися такими ж, як художня література.

Незалежно від форми – друкованої чи електронної?

Електронна книга – теж книга. У будь-якій цивілізованій країні, де прийнято виробнику платити, а не красти у нього, це просто додаткова частина ринку, щодо паперової книги.

Якщо книги – це носій знань, то видавничий бізнес – це що?

Це – інтелектуальний бізнес. Ті, хто створює книги, є інтелектуалами, ті, хто їх читає – або є інтелектуалами, або хочуть ними стати. Ті, хто працює з книгами, – це провідники між першими і другими.

Відповідно, вони теж – інтелектуали?

Не завжди. Один книжковий спекулянт, коли ми починали бізнес, мені говорив: "Чесно скажу, у мене вдома немає жодної книжки. Але я в них дуже добре розбираюся, як в товарі".

Інтелектуальний бізнес відрізняється від будь-якого іншого?

Відрізняється.

Чим?

Він непередбачуваний з точки зору традиційних засобів маркетингу. У нього інші закони. Приклад: Джоан Роулінг. Написала свій перший роман про Гаррі Поттера, тикалася по видавництвах, видавці не брали його і говорили, що це не повинно продаватися. Потім вона прийшла в одне видавництво, де його взяли – і це вилилося мільйонами і мільйонами примірників. Якби це був традиційний товар, такого не сталося б. Перше ж видавництво взяло б цей товар і заробило б на ньому гроші.

Другий приклад – Андрій Курков. Перш ніж він відбувся як письменник в Україні, він відбувся як письменник у світі. Багато років він розсилав перекладені ним самим уривки з власних творів. У 500 світових видавництв. У 500! До появи інтернету. І регулярно діставав відмови. Наприклад, одне з найбільших англійських видавництв "Харвелл" написало йому у відповідь лист: "Шановний пане Курков! Ми видаємо тільки якісну літературу. Тому, на жаль, Вам доведеться звернутися в інше видавництво". Він продовжував звертатися. Поки, нарешті, швейцарське видавництво "Діогенес" не оцінило його книги. Воно купило права, в тому числі і на решту світу. Його почали перевидавати в різних країнах і через 10 або 12 років видавництво "Харвелл" перекупило права на видання тих же книг Куркова, на яке воно колись відповіло відмовою. Якби це був якийсь інший товар, наприклад, меблі, то я не уявляю такої ситуації.

Для Вас особисто видавничий бізнес – це що?

З огляду на те, що я в ньому вже 27 років, то це більше половини взагалі всього, чим я зайнятий у своєму житті. Весь час доби, за винятком сну протягом 27 років – все присвячено цій справі.

Книги для задоволення, а не по роботі, читаєте?

Ті книги, які по роботі, читаю на планшеті. А як читач вважаю за краще паперовий вигляд, і таким чином для себе це розмежував. Але це не означає, що ті книги, які я читаю по роботі, не приносять мені задоволення. Інша справа, що ті книги, які читаю на папері, точно цікаві мені як читачеві.

Постійна робота з книгами розвиває?

Безумовно. Я вважаю, що освічена людина повинна читати книги в співвідношенні 1: 1 — художні та нехудожні. Комусь із категорії нон-фікшн подобаються книжки про будову нашого мозку, комусь – про те, як вести себе в пристойному суспільстві. Мені, наприклад, подобаються книги з історії, з великою кількістю фактів. Усі розвиваються по-різному. Якщо читаєш такі книжки – ти розвиваєшся. Якщо читаєш художні книжки – ти теж розвиваєшся, тому що ти розвиваєш власну фантазію.

Коли говорять про те, що школярі стали менше читати, це говорить про те, що до виходу зі школи школярі стають менш творчими людьми, ніж були їхні попередники.

Чим відрізняється Олександр Красовицький нинішній від Олександра Красовицького початківця?

Перша відмінність стосується того, що я говорив про маркетинг. Абсолютна частина рішень приймається видавцями інтуїтивно. Винятком є шкільні підручники, жіночі романи, детективи і фантастика – ті жанри, де можна побудувати довгу серію, або де є об'єктивний фактор, як шкільна програма. У всіх інших книгах є багато суб'єктивного. Кожен раз, коли ми видаємо книгу, треба придумати вид палітурки, обкладинки, сорт паперу, формат, кегль, ще якусь кількість менш значущих чинників. Від усього цього залежить ціна книги, її зовнішній вигляд і те, на яку аудиторію вона розрахована. І перш за все, потрібно уявити, хто є читачем цієї книги за визначенням.

Так ось, коли ми починали видавати книги, я точно не вмів оцінити, на кого спрямована будь-яка книга. Я-початківець і я-нинішній відрізняються, в першу чергу, цим розумінням: спочатку треба придумати, кому продавати книгу, а потім вже – думати, як її зробити. Не можна спочатку взяти рукопис, а потім його видати. "Фоліо" зараз практично не друкує книг, яких ми не замовили. Все, що ми видаємо, – це продукт, створений в діалозі видавця з автором.

Друга відмінність?

Друге – прочитана за життя кількість книг впливає на світогляд. На той момент мені не здавалося, що принципово важливо, в якій країні я живу. З роками починаєш аналізувати дії політиків, зовнішню обстановку, культурні традиції, як це все впливає на кожен наш крок. Насправді – впливає дуже сильно, але колись я цього не розумів.

Чому Ви вибрали саме книжковий бізнес?

Випадковий збіг обставин. Народився в сім'ї фізиків, мої дідусь з бабусею були хіміками. Закінчив хімфак і своє майбутнє бачив саме в хімії. Але моє дорослішання збіглося з крахом СРСР, і було зрозуміло, що з фундаментальною наукою, в яку я йшов, у цій країні покінчено назавжди. Це було очевидно в той момент.

Був дефіцит на книжковому ринку, з'явилася можливість і собі купити книжок, і привезти для інших. Поступово ми відкрили книготорговельну фірму, яку я, ще навчаючись в університеті, перекваліфікував у видавничу, тому що мені здавалося, що торгувати чужими книжками все життя не цікаво, а робити свої – цікаво.

Так захопив процес?

Так.

Ви зараз себе вважаєте успішною людиною?

Ні.

Чому?

Тому що бути успішним на неуспішному ринку – нескладно. Ось коли у нас буде успішний ринок – стати на ньому успішним буде цікавіше.

Чого не вистачає ринку для успішності?

Грошей, читачів, розуміння у держави ролі бібліотек і розуміння держави, що відсутність боротьби з піратами вбиває творче начало в громадянах. І це – одна з головних причин, чому у нас деградує вся культурна сфера. Творець позбавлений можливості побачити фінансовий результат своєї праці.

Ви більше творець чи бізнесмен?

Я не творець. Я – інтелектуальний бізнесмен.

Ваше видавництво залишається одним з найуспішніших в нашій країні довгі роки…

Так, але на дуже слабкому ринку. Бути першим хлопцем на селі легше, ніж першим хлопцем у місті.

Підкорювати нові ринки не плануєте?

Ні. Навіщо? У нас дуже дефіцитний ринок український. На ньому ще стільки всього треба зробити, щоб його підкорити! Краще розвинути під себе свій ринок, сформувати його. Цим ми і відрізняємося від інших – наше видавництво намагається формувати нові книжкові ніші і розвивати їх.

Зокрема, в 1999 році ми були одними з тих, хто сформував поняття "сучукрліт", яке починалося з Жадана, Карпи і Сняданко. Ми були першими, хто почав переводити якісну художню літературу в середині 2000-х, серія "Карта світу" досі видається. Ми були першими, хто відновив після радянського періоду видання зарубіжної класики в академічних виданнях. Після кожної такої нашої дії формувався якийсь сегмент ринку, на якому з'являлися й інші учасники. Ось це – цікаво.

Який сегмент Ви б хотіли сформувати зараз?

Я навіть конкретно скажу, який сегмент буду формувати: переклади на українську мову наукової літератури з філософії, економіки, соціології, політології, культурології, історії та науки. Цих книг немає. У всьому світі такий сегмент існує. Україна є цілком цивілізованою державою, відповідно, це та частина пропозиції, про яку не знає попит. Як тільки з'явиться пропозиція – з'явиться і попит.

Українці більше читачі чи покупці книг?

Читачі. Але точні цифри знають тільки пірати.

Як змінився український читач за всі роки Вашої роботи?

Початок 1990-х – це ажіотажний попит на читання літератури, яка була недоступна багато років. Всі покоління читали все те, що раніше було не можна, перестали читати класику або сучасну літературу. Середина 1990-х – це читання масових жанрів. Ця література заслонила всю вітчизняну літературу, яка просто перестала створюватися. У 2000-х – прийшов час появи вітчизняної літератури та зарубіжних бестселерів. Зараз український ринок ще більш загострений на зарубіжних бестселерах, але з іншої причини. Зараз, коли сюди везуть все менше літератури з Росії, виявилося, що вітчизняної – немає. Тому що 25 років ми були філією іншого книжкового ринку, у нас в країні не було свого книговидання.

В Україні зараз може з'явитися своя Джоан Роулінг?

Без проблем. Розмови про те, що українець отримає Нобелівську премію, не мають під собою ніяких підстав. А Гаррі Поттер у нас з'явиться запросто – це масова література. Але поки у нас не з'явиться багато Гаррі Поттерів, у нас не з'явиться Лев Толстой.

Ваші особисті переваги впливають на те, що видає видавництво?

Безумовно. Книжковий ринок – суб'єктивний.

Яким повинен бути автор, щоб Вам сподобатися?

Самобутнім. Він повинен бути особистістю. Він повинен бути цікавий не тільки своїм рукописом, але і своєю громадською позицією. Своїм культурним чином. Він може бути етнографічно цікавий. Є різні автори в Україні, у яких є своя родзинка.

Якщо видавничий бізнес займає більшу частину Вашого життя, то як Ви відпочиваєте?

Зміна занять. Будь-яка поїздка – відпочинок. Хоча, в основному, вони відбуваються по роботі, але це прекрасний відпочинок.

Яким досягненням у Вашому житті Ви пишаєтеся найбільше?

Дітьми. У мене два сини.