Нафта по 20 доларів можлива, все залежить від коронавірусу

Через спалах коронавірусу та уповільнення світової економіки ціни на нафту, пропозиція якої на ринку і так переважала над попитом, пішли вниз. Різкий вихід Росії з угоди ОПЕК+, яка обмежувала видобуток, лише прискорив це падіння цін. Наразі на нафтовому ринку триває справжня війна за збут цього енергоносія, а навколо Саудівської Аравії зібралася вже група країн, які нарощують видобуток та пропонують дешевшу нафту. Цілком можливо, що нафта коштуватиме і 20 доларів за барель.

У Кремлі прогнозували падіння нафтових цін після свого рішення про припинення співпраці з ОПЕК, але логіка полягала в тому, що Росія витримає це падіння, а головні конкуренти-експортери нафти – США та Саудівська Аравія – ні.

Однак, найбільшим лузером у цій нафтовій війні може бути саме Росія, яка, виходячи з ОПЕК+, переоцінила свої можливості й недооцінила можливості інших країн. При цьому головним двигуном для нафтової кризи буде пандемія коронавірусу, від якої постраждають усі країни.

Про ситуацію на нафтовому ринку, мотивацію Кремля щодо виходу з ОПЕК+, собівартість нафти у США, РФ та КСА, читайте в інтерв’ю російського незалежного аналітика нафтогазового сектору, партнера консалтингового агентства RusEnergy Михайла Крутіхіна.

— На тлі сповільнення світової економіки через поширення коронавірусу, країни ОПЕК+ не спромоглися домовитися про продовження угоди щодо скорочення видобутку нафти, і навіть навпаки – не продовжили існуючі обмеження видобутку. У результаті ціни на нафту різко впали, дно вже досягнуто чи ще ні?

— З приводу дна – поки незрозуміло. Прискорення падіння цін, викликане неузгодженістю дій ОПЕК+, як фактором, уже минуло. І наразі головним чином на ціни діє коронавірус. Для прикладу, на тлі рішення американської влади припинити "імпорт європейців" у США, ціна на нафту на азіатських ринках у момент падала на 7%, що є дуже суттєвим падінням.

Через сварку саудівців із російськими представниками, Саудівська Аравія та її союзники по ОПЕК вирішили по максимуму збільшувати видобуток та потужність своїх промислів. Саудівці заявляють, що качатимуть 13 млн барелів щодоби, Кувейт слідом заявив про збільшення видобутку, ОАЕ вирішили підвищити з 3 до 4 млн барелів на добу, а в планах – 5 млн барелів щодоби. Також Ірак повідомив про надання знижок. Тобто вже утворилася ціла група країн, від яких сильно залежить попит та пропозиція і які своєю дешевою нафтою боротимуться за ніші на цьому ринку.

Але, передусім, зараз варто слідкувати за реакцією економіки на поширення коронавірусу.

— Який ваш прогноз щодо ціни на "чорне золото", в цьому році й на наступні роки?

— Прогнози по цінах давати не буду, бо зараз це просто неможливо зробити. Скажу лише, що на ринку працюють два головні фактори. Перший – це попит та пропозиція. І він зараз стабільний тому, що пропозиція набагато більша за попит. В усіх країнах накопичено запаси, з ринку дещо пішли такі великі споживачі як Китай. На роки вперед пропозиція буде більшою за попит, а тому цей фактор залишається стабільним – він тиснутиме вниз ціну на нафту.

Другий фактор пов'язаний із ситуацією на фінансовому ринку, який залежить і від вірусу, і від стану розвинутих економік. На ньому дуже добре грають ті, хто продають та купляють нафтові ф’ючерси, і саме їм вигідна волатильність – від коливань ціни вони отримують прибуток. Саме гравцями на цьому ринку в кінцевому рахунку визначаються ціни на нафту.

— Нафта по 20 доларів за барель можлива?

— Можлива. Goldman Sachs і Citibank прогнозують, що це цілком ймовірний сценарій. І я також думаю, що така ймовірність не дорівнює нулю.

Якщо це станеться, то буде дуже потужним ударом по Росії. Адже, за розрахунками нашого міністерства фінансів, якщо ціна нафти Urals протримається три роки на рівні 20 доларів за барель, це означатиме втрату 19% російського ВВП. А якщо в країні втрачається п’ята частина ВВП, то це не просто удар, а це – на межі колапсу економіки.

— Формат ОПЕК+ остаточно розпався, і тепер кожен сам за себе? Чи ж учасники Організації країн-експортерів нафти та країни – нечлени на чолі з Росією все ж вимушено знову зійдуться і домовляться про нове регулювання ринку?

— На даний момент усе виглядає саме так: фактично на нафтовому ринку триває війна, жодної узгодженості вже немає.

Наскільки мені відомо, в Росії досі сподіваються, що через 3-6 місяців їм вдасться на тлі падіння цін домовитися з ОПЕК про якесь відновлення співпраці. Думаю, що Росія також хотіла б взяти участь в найближчій технічній нараді ОПЕК на рівні експертів. Але не відомо, чи пустять її на цю нараду, тому що емоційна реакція Саудівської Аравії була дуже сильною. Саудівці не хочуть мати справу з Росією, яка їх три роки поспіль "кидала": замість скорочення видобутку РФ насправді збільшувала його. І коли Москву попросили на засідання ОПЕК+ у Відні все-таки трохи скоротити, то вона відмовилася. І тому саудівці зараз дуже сильно сердиті на Росію.

Підозрюю, що в найближчий час члени ОПЕК відмовлятимуться від будь-яких контактів із Росією на предмет співпраці. На мою думку, відродження формату ОПЕК+ є можливим лише через деякий час, наприклад, через два-три роки.

— Неспроможність домовитися в ОПЕК+ та, відповідно, падіння нафтових цін відбулося через позицію РФ. Але для чого це Росії, адже там, напевно, прогнозували падіння цін на енергоносій, який приносить мільярди в бюджет країни?

— Звичайно, що прогнозували. У мене навіть є інформація, яким чином прогнозували і які аргументи були на користь такого неочікуваного рішення – не плавно, а різко виходити з цього альянсу. Головним лобістом розриву угоди з ОПЕК був глава "Роснафти" Ігор Сєчін.

Загалом було кілька міркувань із цього приводу. По-перше, вимога саудитів про реальне скорочення Росією видобутку нафти розглядалася як неприйнятна, а сама ОПЕК – як організація, що втратила свій вплив на формування нафтових цін. При цьому російська економіка, російські фінанси "накопичили жирку" – тобто, запасів валюти достатньо для того, щоб на низьких цінах протриматися 5-6 років. Крім того, російські компанії ще мають можливість вводити в експлуатацію нафту, собівартість видобутку якої становить менше 20 доларів за барель. Такої нафти, правда, залишилося небагато, але її ще можна залучити, збільшуючи зростання.

Однак найголовнішим аргументом було наступне: цього падіння цін можуть не витримати американці з їхньою сланцевою нафтою. Нібито за таких умов видобувного потенціалу в США вистачить лише на 6-9 місяців, а потім доведеться зупиняти промисли і до кінця року деякі компанії, можливо, навіть збанкрутують.

І, звичайно, серед аргументів було й те, що Саудівська Аравія також не витримає, що в неї при цінах 30-35 доларів за барель протягом 2,5 року закінчаться всі запаси твердої валюти, що накопичена у суверенному фонді.

Загальна аргументація звучала так: ми протримаємось, а через пару-трійку років усі приповзуть до нас на колінах. Росія покаже всім "кузькіну мать" і буде великою енергетичною наддержавою.

— Тобто, твердження окремих експертів про те, що різким зниженням цін Росія хотіла, насамперед, завдати удар по економіці США, її нафтовому сектору, має право на існування?

— Так, у мене є інформація, що саме це було серед головних аргументів при прийнятті цього рішення. Воно приймалося президентом Путіним перед самою поїздкою міністра енергетики Новака на засідання ОПЕК+ у Відні.

— Наскільки реальним є цей прогноз банкрутства сланцевої енергетики США через падіння цін на нафту?

— Думаю, що якісь невеликі компанії дійсно можуть збанкрутувати. Справа в тому, що ціна нафти, яка потрібна для сланцевої галузі в США, є дуже різною – і по регіонах, і по промислах, і по компаніях. Вона може коливатися від 12 до 80 доларів за барель. Вважається, що половина сланцевих промислів можуть бути прибутковими при ціні на нафту у 25-28 доларів за барель.

З іншого боку, якщо хтось і збанкрутує, то ці активи, вочевидь, будуть куплені крупними нафтовими компаніями типу ExxonMobil, Chevron тощо. І потім вони дуже швидко зможуть відновити видобуток, коли ситуація налагодиться.

При підрахунку витрат на видобуток сланцевої нафти також слід враховувати й те, що частина цих грошей компенсується реалізацією газу з того ж самого родовища. Також американці хеджують, отримують заздалегідь якісь фінансові гарантії по різних схемах.

Американська сланцева галузь має хороші перспективи ще й тому, що їй, напевно, не дадуть загинути, оскільки для її підтримки потрібні не такі й великі витрати. Сланцева галузь дає 1% ВПП США, на відміну від РФ та КСА, де нафтові проєкти відіграють надзвичайно важливу роль. Тому її можуть врятувати відносно невеликими фінансовими вливаннями. Америка не дуже постраждає від цього.

— Деякі російські експерти пишуть, що ця цінова війна – також така собі "відповідь" Москви Вашингтону за санкції проти "Північного потоку-2". Вбачаєте такий взаємозв’язок?

— Ні, це вже якісь домисли. Немає тут жодного зв’язку. Я взагалі вважаю, що для Росії "Північний потік-2" вже не такий і важливий.

Політичне устремління керівництва РФ щодо цього проєкту полягало в тому, щоб покарати Україну, яка мала б втратити кошти через відсутність транзиту газу. Однак ця ідея, з волі американських санкцій проти "Північного потоку-2", провалилася, і "Газпром" підписав невигідний для себе контракт про транзит українською територією.

До того ж, гроші на проєкті вже зароблені. Так би мовити, освоєні "за призначенням" і потрапили у кармани підрядників – груп з оточення президента Путіна, які паразитували на його геополітичній ідеї покарати Україну. Тому "Північний потік-2" можна вже й "списати", забути про нього.

— Саудівська Аравія заявила про намір збільшити видобуток нафти до 13 млн барелів щодня. Це реально?

— Саудити заявили, що збільшують спочатку на 2,5 млн барелів, потім на 3 млн. І справді, у них є такі можливості. Вони починають експлуатувати дуже великі родовища із сортами нафти, які затребувані на ринку. Також вводяться в дію промисли, які багато років знаходилися в нейтральній зоні між Кувейтом та КСА, і суперечка щодо яких була вирішена у лютому.

— А які можливості в Росії?

— У Росії заявили, що збільшать видобуток спочатку на 200-300 тис. барелів, а протягом року можуть і на 500 тис. барелів. Однак, я не бачу таких можливостей, навіть на 200-300 тис. барелів.

Справа в тому, що раніше не було жодного зниження видобутку. І російські компанії зараз не те, щоб працюють на повну потужність, але гарячково висмоктують ту нафту, яка є на родовищах, які вже давно експлуатуються. Там уже замортизовані всі капітальні витрати, є інфраструктура, всі схеми відпрацьовані. І тому просто застосовують усі сучасні методи для інтенсифікації видобутку, від закачування хімікатів до гідророзриву та бокового зарізання стовбура. Тобто використовуються всі можливі методи – але не для нових родовищ, а щоб викачати якомога більше з нинішніх, за дешевою собівартістю.

Інвестиції в нові родовища окупляться, щонайменше, через 7-15 років. Хто зараз вкладатиме гроші в те, що окупиться мінімум через сім років? У російських нафтових компаній відсутній такий горизонт планування, тому що немає жодної стабільності по податках, як і впевненості у політичній ситуації в Росії.

— Як надовго вистачить нафти в Росії?

— Як у Росії, так і в усьому світі нафти – хоч залийся. Інша справа – яка собівартість нафти, скільки коштуватиме видобуток, чи вигідно її качати при нинішніх і довгострокових цінах.

Як казав саудівський міністр нафти, кам’яний вік закінчився не тому, що використали останній камінь. Так і нафтова ера завершиться не тому, що останню краплю нафти викачають. Вона завершиться, тому що попит на неї скорочуватиметься. Хоча, звичайно, повністю нафта не зникне: вона буде потрібна для нафтохімії чи для того ж асфальту, багато для чого. Тому поки що не буде кінця нафтової ери.

З іншого боку, 70% нафтових резервів у Росії є складними для видобутку. Для того, щоб качати нафту там, треба ціну в понад 80 доларів за барель. Існують підрахунки, що до 2035 року Росія втратить 40% свого нафтового виробництва і припинить бути експортером нафти, буде недостатньо нафти навіть для забезпечення внутрішнього споживання.

— А яка середня собівартість видобутку нафти в РФ?

— Тут не можна так просто сказати. А яка середня температура по лікарні?

Хоча, окремі підрахунки робилися. Наприклад, норвезька компанія Rystad Energy, яка аналізує всі дані в нафтовій сфері по всьому світу, включно до свердловини, два роки тому рахувала собівартість російської нафти. І у них вийшло, що в середньому по Росії собівартість нафти – 18,3 долара за барель. Тому, коли Сєчін зараз говорить, що собівартість становить 3,1 долара (раніше він про 2,4 долара говорив), то це не відповідає дійсності.

При цьому, якщо рахувати собівартість російської нафти, то до цих 18,3 долара ще треба додавати адміністративні та корупційні витрати, а в багатьох компаніях вони дуже великі. Також слід враховувати вартість транспортування від родовища, продаж нафти не напряму, а через посередника та багато інших витрат.

Саудівці колись рахували реальну собівартість видобутку нафти в РФ і у них вийшло близько 40 доларів за барель. Думаю, десь так, у середньому, і виходить – 40 доларів.

— А в самих саудівців?

— Росія вважає, що собівартість саудівської нафти – 2,5 долара за барель. У Саудівській Аравії менші операційні витрати по готовій свердловині, практично немає транспортних затрат, як і адміністративних та корупційних витрат. Думаю, що 8-10 доларів за барель – це і буде та собівартість, яку приблизно можна прикидати для саудівської нафти.

— Російська валюта обвалюється слідом за нафтою, що буде з рублем?

— Тут складно прогнозувати. За моїми даними, російський уряд розраховує утримати курс долара на рівні не більше 80 рублів. І утримувати так повинні до 22 квітня – до дня народження Леніна. Коли буде нібито всенародне волевиявлення з приводу чогось там, одну декорацію на іншу змінюватимуть. І тому до цієї дати мають намір тримати, але потім можуть бути серйозні наслідки, якщо відпустять.

Звичайно, нафтовим компаніям такий розвиток буде вигідним – вони тут розплачуватимуться дешевими рублями, а отримуватимуть дорогий прибуток в іноземній валюті. Але населенню як? І це при тому, що не менше 60% товарів у Росії – від продовольства до смартфонів і бульдозерів – імпорт.

— Хто з трьох країн – США, КСА та РФ – має, скажімо так, найбільшу "подушку безпеки" і вийде з нинішньої нафтової війни, якщо не переможцем, то, принаймні, з найменшими втратами?

— Думаю, що американці. Як я вже говорив, сланцева нафта – це всього 1% від ВВП США, і її можна буде не дуже витратно врятувати, якщо постане така потреба. До того ж, американська сланцева індустрія – дуже гнучка, вони можуть зупинитися, а потім швидко відновитися.

Саудівська Аравія також виживе, там нафтова галузь теж гнучка, з можливістю різкого скорочення чи збільшення видобутку.

Тому, на мою думку, найбільшим лузером буде Росія, яка переоцінила свої можливості і недооцінила можливості інших країн, виходячи з угоди ОПЕК+.

Але все залежатиме від масштабів цієї нафтової кризи, яка наростає. Поки двигун – це пандемія коронавірусу. Важко сказати, коли вона зупиниться і який буде ефект.

Кожна окрема країна постраждає від цієї пандемії, але Росія знаходиться в особливому стані з однієї простої причини: на мою думку, більшість людей, які гинуть від коронавірусу, рахуються як від запалення легень на фоні ГРВІ. У нас у російських хворих не можуть відрізнити бактеріальні гострі респіраторні захворювання від вірусного грипу – нікому ж не роблять ці аналізи, щоб грип від ГРВІ відрізнити! Лікар так вирішив, поглянувши на людину. А сказати, що це коронавірус – на основі чого він скаже?

Тому, повторюсь, треба дивитися на наслідки поширення коронавірусу та загальний спад економіки – тут усі можуть дуже сильно постраждати. Багато економістів прогнозують, що ми стоїмо на порозі нової світової економічної кризи, яка буде набагато більшою, ніж у 2008 році.