Українка, що підкорила космос: інтерв’ю з астронавткою NASA Гайдемарі Стефанишин-Пайпер

Гайдемарі Стефанишин-Пайпер – перша американська астронавтка NASA українського походження, яка побувала у відкритому космосі та допомагала у спорудженні Міжнародної космічної станції. Вона любить повертатися в Україну, позаяк саме тут, на Львівщині, її коріння. В рамках Всесвітнього тижня космосу вона провела зустріч зі студентами НУ "Львівська політехніка", де розповіла про своє життя та кар’єру.

Астронавтка поділилася особливостями тренування та роботи на космічній станції, а також про те, як проходив її перший політ. До групи астронавтів NASA Гайдемарі долучилася у 1996 році, а перший політ у складі екіпажу місії STS-115 здійснила 12 вересня 2006 року.

— Що надихнуло вас стати астронавткою?

— Я завжди захоплювалася польотами. Це й було одним з того, що змусило мене подати заявку на програму підготовки астронавтів. В дитинстві ми часто подорожували до Німеччини. Я пам’ятаю, коли мені було 4 роки, мене сильно вразили перельоти. Мені справді подобалося літати і з часом я навіть хотіла стати пілотом.

"Я справді могла допомогти побудувати космічну станцію", – Гайдемарі у Львові

Я скористалася стипендією від ВМС, щоб платити за коледж. Після закінчення навчання я залишилася в MIT на додатковий рік і здобула ступінь магістра інженерії. Однак мені не вдалося пройти перевірку на зір і тому я не змогла стати пілотом. Тож мені довелося шукати щось інше, і я вирішила стати дайверкою ВМС. Мені також завжди подобалося плавати. Врешті я займалася ремонтом суден під водою та виконанням рятувальних робіт.

Коли я дізналася про NASA та будівництво космічної станції, і побачила, як вони займаються будівництвом, і те, що вони навчаються під водою, я подумала, що це більше схоже на дайвінг, ніж на політ. Тоді я подумала, що можу це зробити у космосі. Мені було що запропонувати. Я справді могла допомогти побудувати космічну станцію. Ось як я подала заявку на програму, і вважаю, що мені дуже пощастило, що мене прийняли.

Гайдемарі під час другого польоту на МКС / NASA

— Розкажіть про той день коли ви дізналися, що вас прийняли в програму підготовки астронавтів NASA .

— Того дня я повинна була пройти тест на фізичну форму для ВМС. Вони випадково мене перехопили перед виїздом на тест. Мій секретар зателефонував і сказав, що мені телефонують з NASA. Це був Боб Кабана, тоді він був керівником кабінету астронавтів. Якщо ти отримаєш телефонний дзвінок від начальника відділу астронавтів вранці, це хороший знак. Він сказав: "Ми хотіли б, щоб ви стали частиною програми астронавтів".

Я була дуже схвильованою, але зрозуміла, що не можу просто кричати й стрибати від радості. Я лише повідомила колегам добру новину. Мені все ще потрібно було скласти тест на фізичну форму. Мій чоловік саме проходив його, і я повідомила йому цю прекрасну новину.

— Як проходив ваш політ на МКС, від старту і до виходу на орбіту Землі?

— Під час старту ти не можеш побачити багато. Причина в тому, що в шатлі на стартовому майданчику ти закріплений у сидінні і направлений вгору. В кабіні перебувають шестеро астронавтів. Троє спереду і троє позаду. Я була позаду і не мала змоги спостерігати підйом через оглядове вікно. Пізніше, астронавт який сидів попереду розповів, що насправді не було на що дивитися.

Відео запуску шатлу Атлантіс місії STS-115: 

Шатл стартує таким чином, що після відриву він підіймається дном вгору. Це знижує аеродинамічне навантаження і захищає нас від всього, що може прилетіти з космосу, як то мікрометеорити. Через 3-4 хвилини шатл знову розвертається, для кращого зв’язку з командним центром. Повний вихід на орбіту від старту складає до восьми з половиною хвилин.

— Що вас найбільше вразило там, у космосі, в момент коли ви піднялися на МКС?

— Перші враження, після виходу на орбіту Землі, були надзвичайні. Взагалі найбільше, що може вразити у космосі, як на мене, це те, як виглядає наша планета. Як тільки ти підіймаєшся на орбіту і бачиш звідти Землю – вона справді вражає. Це неймовірно захоплююче.

— Що ви відчували під час вашого останнього виходу в космос? Тоді ви вже знали, що це ваш останній політ?

— Коли я виконувала останню місію то знала, що через 8 місяців покину NASA. Я знала, що роблю це востаннє. І це було сумно. Я справді відчувала сум усвідомлюючи, що це був мій останній вихід у космос. Перше, що сталося після прильоту – один з моїх колег з екіпажу привітав мене з успішною кар’єрою. Я знала, що я покидаю NASA, але я поверталася на флот який я люблю.

— Астронавти NASA проходять тренування під водою. У вас величезний досвід підводних робіт з ремонту суден. Наскільки великою відчувається різниця тренувань та робіт під водою на відміну від роботи у відкритому космосі?

— Найбільша різниця в тому, що у водному середовищі набагато важче рухатися. Вода сильно сповільнює твої рухи і ти не можеш багато рухатися навколо, ти стаєш значно повільнішим, це дуже незручно. Першим, що ти помічаєш у космосі це те, що найменший твій дотик одразу переміщає тебе. Коли ти ледь відштовхуєшся від чогось під водою, цього зазвичай недостатньо, щоб хоч якось змусити тебе рухатися, у космосі виконуючи ці ж рухи ти значно просуваєшся. Ти повинен зрозуміти, що будь-який найменший рух має суттєві наслідки.

Тренувальні роботи астронавтів під водою / NASA

Інше, що важливо, під водою ти в нейтральному стані (тобто не підіймаєшся і не рухаєшся вниз), але гравітація присутня. Найбільше ти помічаєш це під час роботи з обладнанням. Під водою. Якщо ти відпустиш дрібний предмет, скажімо антену, як це було в мене під час тренувань перед другим польотом, вона почне повільно тонути опустившись своєю важчою частиною донизу. Вона змінить положення, через гравітацію.

У космосі немає верху чи низу, немає гравітації. Там ти відпускаєш антену і вона залишиться на своєму місці, у тому ж положенні. Тому на орбіті набагато легше виконувати такі роботи – не потрібно боротися з тиском води та гравітацією.

— Зараз доволі багато ажіотажу навколо космічної галузі. У нас є місії NASA , SpaceX , Blue Origin і насправді багато інших компаній. Всі вони активно займаються космосом. Якою, на ваш погляд, є космічна галузь сьогодні?

— Зараз дійсно доволі багато активності в космічній галузі. Blue Origin та Virgin Galactic, до прикладу, акцентують увагу на космічному туризмі. Однак все, що вони пропонують, це суборбітальні польоти. Тобто це не польоти в космосі навколо Землі, а лише підйом до лінії Кармана (100 кілометрів над рівнем моря, умовна межа між атмосферою та відкритим космосом) і спуск назад.

Водночас я вважаю, що це дійсно цікавий напрямок. Я не впевнена, що найближчим часом він стане масовим, через складність польотів та ціни на квитки, але якщо є люди, які зараз готові заплатити за такий досвід, то чому б не дозволити їм це зробити.

— Якби NASA запропонувало вам участь у місії на МКС, ви б погодились?

— О так. Звісно це питання я б обговорила зі своїм чоловіком, але я б дуже хотіла ще раз відвідати космос, побачити МКС і нашу планету звідти. Це незабутнє видовище.

Гайдемарі під час виконання робіт на МКС / NASA

— Як вплинули на вас українські корені? Яку роль це відіграло у вашому житті?

— Я точно знаю, що це допомогло мені визначитися – хто я насправді. Якщо ви поглянете на українців, на нашу історію, вона справді була дуже важкою. Ми важко здобули незалежність. Але головним протягом всього цього часу є те, що українці ніколи не здаються. Вони завжди продовжували боротися, оберігати свої традиції, мову та мрію про вільний український народ, вільну державу. І сьогодні нарешті все це є.

Здобути та зберегти демократію насправді є дуже важко, це потребує багато роботи. Україна є незалежною всього лише протягом 28 років. США ж, до прикладу незалежні вже понад 200 років і ми досі працюємо над демократією. Але я знаю, що український народ продовжує втілювати свої мрії, продовжує боротися за них. Це важливий момент, гадаю саме це допомогло мені стати астронавткою. На моєму шляху було багато випробувань та перешкод. Це справді важко, тобі потрібно вирішувати, що робити, але важливо ніколи не відпускати свою мрію.