«Далі буде гірше». Мешканців прибережної Зміївки на Херсонщині переконують виїжджати з села

4 недели назад 0

Більше половини будинків у селі Зміївка Бериславської громади на Херсонщині вже не придатні для проживання. Зараз тут з майже 2800 довоєнних мешканців залишається трохи менше ста. Переважно це – люди літнього віку. Місцева влада намагається переконати їх виїхати з села на безпечну територію. Тут впевнені: далі буде тільки гірше.

Про це кореспонденту розповів Микола Куривчак, староста села Зміївка.

За його словами, російські окупанти з лівобережної Херсонщини продовжують знищувати Зміївку, розташовану на правому березі: інтенсивні обстріли тривають, не припиняється й атака ворожих дронів з вибухівкою. 

«Ніколи не знаєш, коли вони вдарять – чи це буде зранку, чи вночі. Прорахувати це дуже складно. Якщо раніше це ще можна було зробити, то зараз – неможливо»,  – каже Микола Куривчак. Микола Куривчак. Фото: Олег Батурін
Нині в Зміївці з майже 2800 довоєнних мешканців залишається біля 92-100. Нещодавно вдалося вивезти звідси 6 людей. Майже одночасно з цим до села повернулись 3 людей. «Як ви тут будете жити, якщо стріляють постійно?» – запитав їх староста. «Ну, нам так хочеться»,  – почув він у відповідь.

З початку великої війни у Зміївці біля 20 мешканців було поранено і біля 10 – вбито. І цей скорботний список продовжує поповнюватися новими жертвами. 

«Напередодні Великодня одна жінка постраждала від російського безпілотника. Її оперативно доставили до лікарів, надали допомогу, прооперували. Але на ранок вона померла, бо осколок був занадто близько біля серця. А десь за тиждень до Великодня росіяни вбили подружжя пенсіонерів. Біля церкви вони вдарили авіабомбою, їхній будинок знищило. Жінка від ударної хвилі загинула одразу, а чоловік ще якийсь час мав ознаки життя і помер. Дуже важко в подібних ситуаціях швидко вивезти людину і надати їй медичну допомогу, бо після авіабомб йдуть дронові атаки і росіяни не дивляться ні на кого, б’ють по всьому підряд. Ховати загиблих у Зміївці зараз теж неможливо – робимо це в Новорайську, про що ми домовились з місцевою владою» , – говорить Микола Куривчак.

Переважна більшість тих, хто залишається в селі – люди старші 60 років. Є серед них 6 осіб з інвалідністю, 12 маломобільних, а ось дитини – жодної. Місцева влада намагається переконати людей виїхати зі Зміївки, готова забезпечити трансфер з безпечної відстані і вивезти з найнеобхіднішими речами. Однак люди впираються і нікуди їхати не хочуть. 

Станом на зараз у Зміївці понад 50% зовсім не придатних для проживання будинків, через удари росіян. У тій чи іншій мірі пошкоджено біля 90-95% будинків. Всі об’єкти інфраструктури і релігійні споруди – теж або зруйновані, або пошкоджені.

Представники місцевої влади підвозять людям, які залишаються в селі воду, продукти, засоби гігієни. 

«Та оскільки Зміївка розташована на узбережжі Дніпра, потрібно людям покидати село. І чим швидше – тим краще. Бо далі буде ще гірше. Після війни ми село відновимо і, може, зробимо його ще кращим. Але життя повинно бути на першому місці. Зараз головне – вижити», – додав Микола Куривчак.

Як повідомляв ЦЖР, представники Королівства Швеція готові долучитися до відновлення Зміївки, як тільки дозволятиме безпекова ситуація. Інтерес шведів до села є невипадковим, адже заснували Зміївку в 1782 році шведські поселенці з балтійського острова Даго (Гіюмаа). Село спершу мало назву Ґаммальсвенскбю, або Старошведське. Невдовзі поруч із ним заснували німецькі поселення Шлянгендорф, Мюльгаузендорф (Михайлівка) і Клостердорф (Костирка). Найбільше з них – Шлянгендорф, що дослівно перекладається як зміїне село.  Зміївка. Фото: tripmustgo_on
Після примусової депортації на український південь жителів переданих у 1951 році Польщі західно-бойківських сіл всі ці поселення розрослися і їх об’єднали в одне село під назвою Зміївка. Відтоді воно стало ще й найбільшою бойківською громадою в Херсонській області.

Про те що староста Зміївки Микола Куривчак пережив у полоні російських окупантів, як поводили себе росіяни, як село виживало в окупації і як живе після звільнення читайте в матеріалі ЦЖР  «

Олег Батурін