Людина-символ аграрної Херсонщини готується зустріти свій ювілей

Досье Любимого Херсона

Зустріти поважну 90-ту річницю в цьому році готується Дмитро Костянтинович Моторний — легенда й символ херсонських землеробів.

Напередодні ювілею у нього побував заслужений журналіст України Юрій Анісімов. І ось — результат цієї зустрічі:

 — Автор матеріалу знає ювіляра майже 45 років. І напередодні ювілею мені довелося зустрітися з Дмитром Костянтиновичем в Чорнобаївці, мати з ним тривалу розмову і слухати написані ним віршовані «Автобіографію» та «Шлях життя», які без папірця озвучив він сам. А познайомилися ми в 1973 році на одному із заходів в Херсоні, яке проводив тодішній керівник області Іван Олексійович Мозговий. З того часу мені не раз доводилося бувати в цьому господарстві, супроводжувати різні делегації, розмовляти з його керівником і чорнобаївцями. Нерідко ми зустрічалися на всіляких обласних  та  республіканських заходах. Але особливо запам'яталися зустрічі з цією неординарною людиною в неформальній обстановці. Мені пощастило слухати, як він красиво співає, професійно грає на баяні і майстерно виконує власні гуморески. Викликає повагу і те, що вдома він все робить власними руками: ремонтує меблі, побутову техніку, лагодить водопровід і електропроводку. Для цього він в зразковому порядку тримає всі необхідні інструменти і навіть міні-токарний верстат.

Мені імпонує його улюблений вислів: «Слава — «товар» невигідний — бо дорого д істається і легко втрачається. Вона, як міцний напій — трохи перебрав і чекай біди». — пишне Юрій Анісімов, і продовжує:

    Усе життя Дмитра Костянтиновича Моторного нерозривно пов'язане із селом Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області. Саме тут, в далекому 1950 році, три місцевих колгоспи об'єдналися в один. І це стало початком корінних змін в житті селян. Колгосп став свого роду еталоном зразкового ведення господарства і опорно-показовим об'єктом не тільки на Херсонщині, а й за її межами. 

   Зрошувані землі колгоспу почали приносити прибуток і їх ефективне використання стало вирішальним фактором зростання його економіки   У 1980 — 1990 роки врожайність зернових тут досягла 66-70 цнт / га, томатів 700 -800 цнт / га, кормових буряків 2200-2500 цнт / га. Все це принесло господарству чималі доходи і істотно підвищило рівень добробуту чорнобаївців.

   Зміцнилася матеріально-технічна база колгоспу. Підвищилася врожайність сільгоспкультур. Збільшилося поголів'я худоби. Було побудовано два комплекси  великої рогатої худоби  на 6000 голів свиноферма, комплекси по зберіганню та  переробці кормів, бригадні майстерні. Споруджено зрошення на 2-х тисячах гектарів. Запрацювали допоміжні підприємства: консервний цех, цех первинної переробки томатів (600 тонн на добу), цех по переробці гречки, молочний цех, елеватор

(на 10 000 тонн), холодильник-фруктосховище ( на 1000 тонн). З'явилася найкраща в області майстерня по ремонту техніки (на 400 умовних ремонтів за рік), автогараж на 200 автомобілів.

  Були побудовані середня школа на 1200 учнів, дитячий садок на 280 місць, Будинок культури на 600 місць, пансіонат на 100 місць, спортивний комплекс зі стадіоном, музична школа, фабрика-кухня з готелем, меморіальний комплекс воїнам ВВВ, АТС на 500 номерів, 174 житлових будинків та 400 квартир у багатоповерхівках. Село було повністю газифіковано та забезпечено водопостачанням.

  Виробничі показники господарства вражають своєю масштабністю. Валовий збір зернових досяг майже 10000 тонн, виробництво молока — 6300 тонн, м'яса — 390 тонн. Надій молока на одну фуражну корову склав 5286 літрів при жирності 3,8%. Від реалізації продукції господарством було отримано понад 20 мільйонів гривень.

    Усі ці досягнення детально викладені в книгах «Земля і люди» (1980), «Облік сучасного села» (1984), «Нам силу дав Жовтень» (1987), які написав сам Дмитро Костянтинович.

    На жаль, в даний час у зв'язку із загальним погіршенням ситуації в країні і рядом інших негативних факторів ПОК «Зоря» відчуває певні труднощі. І на це є чимало об'єктивних і суб'єктивних причин.

     Головна причина негараздів у тому, що з 2011 року  у кооперативі немає зрошення. Комісія, актом від 28.12.2011 року, зробила висновок – для подальшого використання та збереження зрошувальної системи ПОК «Зоря», польові трубопроводи за сорок років експлуатації пошкоджені електрохімічною корозією і до подальшого використання непридатні.

    Керівництво господарства на чолі зі своїм,лідером, відомим авторитетом на всю Україну, почало звертатися за допомогою у всі   інстанції, що  вирішують питання відродження зрошення. Однак  відповідь завжди  була однакова: «Нами порушено клопотання».  І  все. А   зрошення і по сьогодні  немає. Якщо «Зоря» багато років  світила на всю  країну,  то  тепер почала затухати, бо на півдні України, як відомо, без  зрошення ефективно працювати неможливо.  

    І все-таки, навіть незважаючи на це, Приватно-орендний кооператив «Зоря» і зараз не останній на Херсонщині, бо саме у нього вклав свій власний досвід, організаторський талант, знання та мудрість Дмитро Костянтинович, який через все своє життя проніс гарячу любов до землі і людей, що працювали і працюють під його керівництвом.

Довідка:

  Дмитро Костянтинович Моторний — радянський і український новатор сільськогосподарського виробництва. 

 Двічі Герой Соціалістичної праці (1966, 1986), Герой України (2002), Заслужений працівник сільського господарства УРСР (1977). Лауреат республіканських премій імені  В. Семінського і В. Вернадського.

 Переможець рейтингу популярності «Краща людина року Херсонщини» в номінації «Працівник сільського господарства» (2001), Міжнародного відкритого рейтингу «Золота Фортуна» (2000).    

Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, орденом князя Ярослава Мудрого V-го ступеня і десятьма медалями.

Почесний член Української Академії Аграрних Наук. Має чотири Золоті та дві срібні медалі ВДНГ СРСР, Диплом Пошани ВДНГ СРСР з врученням автомобіля «Москвич» (1986).

Почесні знаки: «Відмінник освіти СРСР» (1987). «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2003), Держводгоспу України (2004). 

Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1986), Почесна грамота голови Херсонської обласної державної адміністрації (2007). 

Депутат Верховної Ради УРСР (1980- 1989), Народний депутат СРСР (1989 — 1991)

Народився 02.11. 1927 роки в селі Розянчина, Бобринецького району, Кіровоградської області. На Херсонщні з 1932 року, коли разом з батьками переїхав в село Балтазарівка, Чаплинського району . Перед війною навчався в Преображенській школі, а потім в Херсонському суднобудівному технікумі (1948-1952). Пізніше закінчив спеціальний факультет Мелітопольського інституту механізації та електрифікації сільського господарства за спеціальністю «інженер-механік» (1957-1959). Трудову діяльність розпочав трактористом в 1944 році. Працював шофером у радгоспі імені Карла Маркса  (с. Балтазарівка), помічником майстра, майстром, старшим майстром на  Херсонському суднобудівному заводі. Потім Нижній Рогачик — зав майстернями МТС (Верхньорогачицький район). В 1959 році став головним інженером, а з лютого 1963 — незмінний голова колгоспу імені Кірова (пізніше — керівник Приватно-орендного кооперативу «Зоря» , с.Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області). Дружина Анна Іванівна (1937 — 1995) економіст.

Дочки: Тамара, 1956 року народження,  і Ольга, 1965 року народження, лікар і.

                                Юрій Анісімов,

Заслужений журналіст України