“Починаю забувати, що таке здригатися від обстрілів”, – історія 83-річної херсонки, яка знайшла прихисток у Франківську

2 недели назад 0

Франківський Карітас ділиться історіями мешканців прихистку для ВПО. Сьогоднішня героїня – Олександра Козлова. Все життя жінка прожила в Херсоні та працювала технологом.

Про це пише  з посиланням на .

За свої 83 роки Олександра пережила не одну війну. У маленької дівчинки до початку Другої світової війни був будинок, люблячі батьки та старенька няня. Але в один момент, війна забрала дитинство й Олександра з мамою та нянею залишися на вулиці у пошуках прихистку.

“Завдяки небайдужим, які пустили до себе двох жінок і дитину, дівчинка певний час жила в чужому будинку на печі. Це місце їй здавалося найзатишнішим та найтеплішим на землі. Але ворог не дав по справжньому відчути безпеку на новому місці. Після наступу військ та обстрілів селища, родина, разом з господарями будинку, втекла до не захопленого села та переховувалася в покинутій конюшні. Але нове відносно безпечне місце було настільки переповненим людьми, що дівчинці нічого не залишалося, як довгий час спати на сирій та холодній землі”, – розповідають в Карітасі.Від того часу, все своє життя Олександра має проблеми зі здоров’ям: як зі спиною, так і з ногами. Зараз, каже, наче у страшному сні, повторюються жахливі спогади дитинства. Тепер вже у поважному віці, Олександра пережила окупацію, обстріли, смерті близьких та втрату дому.

Каже, спочатку прийшло відчуття шоку, потім розпачу та зневіри. В будинку залишилося лише вона та сусідка з лежачою матусею. Саме ця жінка подбала про Олександру. Вона домовилася за переїзд до прихистку у Войнилові.

«Я дуже вдячна за цю турботу та тепло, які отримую в прихистку. Я тут у безпеці. Такі щирі та добрі люди та персонал. Я вже трохи заспокоїлася, та починаю забувати, що таке здригатися кожного разу від обстрілів», – ділиться Олександра.