«Все для нас могло скластись по-іншому, аби ми були поінформовані». Херсонка про підрив Каховської ГЕС

2 недели назад 0

Рік тому підрив російськими військами Каховської ГЕС змінив життя багатьох жителів Херсона. Через затоплення вони втратили свої домівки. Без дому залишилась і родина Ольги Цілинко.

Про події тих днів, як виглядає їх будинок зараз і чи планує родина повернутись до нього Ольга розповіла .
Жителька Херсона Ольга Цілинко згадує події 6 червня 2023 року. Вона прокинулась о шостій годині ранку, бо мала поїхати до сусіднього Миколаєва. За звичкою, подивилась новини, а там — російські війська підірвали Каховську ГЕС.
"Я вже говорила про це і знов скажу! Мабуть, би люди більше зберегли майна і збереглось би більше людей, якби ми були проінформовані трохи по-іншому. Я ж не збожеволіла і сусіди мої також, ми дружно пережили окупацію. Ми всі точно знали, нас так навчили, що якщо підірвуть ГЕС, то пік підняття води буде між третьою та п'ятою годинами після підриву. Тому розрахунок легкий: десь о другій підірвали, о шостій — це вже минуло чотири години. Ми так розуміли, що десь до дев'ятої ранку буде пік ", — розповідає Ольга.Перше, що зробили, зібрались, вивезли машиною тварин та літніх сусідок. А самі спостерігали за рухом води. Ольга каже, що телефонувала жителям східної частини міста. Вони сказали, що вода підіймається потроху, тому була переконана, що з її будинком буде все в порядку. Вирішили, що вся велика вода пішла на лівий берег.
"Ми думали, що не такий великий прорив і сюди вода не дійде так високо, і ми не їхали. Ми не підіймали меблі, не підіймали техніку з першого поверху на другий. А вода прийшла десь о 10:30. Ми схопили необхідне, документи, стрибнули в машину і виїхали. Потім довелось повернутись, бо я забула закордонні паспорти. І от як ми заїжджали у провулок, вода до його кінця дійшла за 15 хвилин. Вона йшла дуже стрімко. І звичайно, ніхто нічого не врятував. Просто виїжджали люди", — згадує херсонка.
За її словами, пік води був на другий-третій день. Вона й досі зберігає скриншот з відео, рятувальники пливуть на гумовому човні повз вікна її затопленого будинку.
"Сюди зайти було не можливо. Ми заходили з поліцією. Коли вода спала, тут був жах. Повернувся син мій і тут води вже було майже по пояс. У мене є фото, де плавають у кухні меблі та холодильник. Тут був жах, бо вода стояла два тижні. І це не вода. Тут же немає каналізації центральної й вся ця нижня Забалка — це вигрібні ями. Тому це була не вода, заходити сюди було небезпечно і треба було, щоб поліція зафіксувала, що ми заходимо, що у нас все тут отак на місці. Що ми не вивезли звідти якісь цінності, а потім заявили що вони затонули" , — говорить Ольга.
Жінку вразило, що меблі й техніка "мігрували" по всьому будинку. Каже, телевізор з кухні приплив у спальню й опинився під ліжком. Все було перемішане.
"Дочекались, коли можна було зайти й почали все викидати, абсолютно все. Вичищали, вивантажували. Ми вивезли з будинку п'ять КамАЗів. Це розпухлі меблі, техніка, все. От приїхала до мене кума у перші дні й сказала таку фразу, я її не зрозуміла відразу, потім зрозуміла. Каже: "Ти знаєш у моєї хрещеної розбомбили будинок, але я розумію, що розбомблений будинок це не так страшно, як затоплений. Тому що вона пішла на ті розвалини й вона там щось знайшла. Знайшла якісь фото, речі". А найстрашніше для нас те, що ми не розуміли й не вірили, що такий буде рівень води. Ми не забрали звідси фото, нічого взагалі, от в чому ми виїхали, я була у халаті домашньому, от в тому ми й залишились ", — розповіла Ольга Цілинко.
Перші дні жили в неї на роботі. Там створені всі для цього умови. Ольга про все подбала, бо боялась, що розбомблять будинок. Потім їй з родиною запропонували будинок знайомі, які виїхали з Херсона.
"Допомагаємо чим можемо сусідам, друзям, всім, хто тут залишився жити. На жаль, поки Херсон є зоною бойових дій, кошти за втрачене житло не виплачують. Але я вважаю, що це не розумне рішення. І зараз я не про себе. Є багато людей, які втратили все, а в інших регіонах України в них є родичі. Вони могли б до них переїхати, житло там придбати за компенсацію. Тобто, херсонці, які постраждали від затоплення, стали заручниками міста. А так люди б мали можливість десь спокійно свій вік дожити. Тому що тут страшно, тут є бабусі, які живуть у цих завалених хатах, просто клейонкою або простирадлами стіни забиті, щоб воно не сипалось і вони там на таганочках варять їсти" , — розповідає Ольга.
Зараз до своєї домівки жінка навідується рідко, каже, боляче на все дивитись. Дітей взагалі намагається не брати із собою.
"Донька плаче весь час, син — очі на мокрому місці. Дуже важко діти переживають все це. Перший час взагалі особливо посеред ночі приходили плакали, особливо син, він менший був. "Мамочка, а як ми з тобою те робили". Він у мене такий, я без чоловіка і він став дуже рано господарем у будинку. Він у мене все вміє: всі розетки, вимикачі, все що ми там з ним у дворі робили — все це Назар. І він дуже важко переніс" , — поділилась Ольга.Жінка каже, що у будинок навряд чи скоро повернуться. Компенсаційних грошей, які мають виплатити родині, не вистачить, щоб його відновити. І не зрозуміло, як далі розвиватиметься ситуації.
"Я коли дійшла до тями, то зрозуміла, я говорю про це із серпня минулого року — ніде немає проговореної чіткої перспективи. Я цілий рік намагаюсь знайти інформацію щодо стану нашої оцієї території. Якщо відбудують ГЕС, тобто коли тут нормалізується рівень ґрунтових вод, то якою буде екологічна ситуація. А якщо не будуть відбудовувати? І я до цього більше схиляюсь. Зараз дуже велика інформаційна хвиля йде про відновлення Великого Лугу, про екологічність і таке інше. То що в такому разі робити людям, які тут живуть. Прив'язуватись до цього місця чи ні?" — говорить Ольга.
Вона вважає, що вчені та експерти мають пояснити, що буде з цією місцевістю, бо раніше місце де розташований її будинок, було затопленим. Вона осушилась, якраз після введення в експлуатацію Каховської ГЕС. Тут нарізали ділянки рибалкам, каже Ольга. Тому її турбує, якщо все повернулось і рівень води зараз високий, то чи зможуть ту жити спокійно люди, чи повсякчас потерпатимуть від повеней.
"Для людей віку 40 плюс не має нічого гіршого, ніж нерозуміння де ти живеш. Зараз ми всі перебиваємось. Знаєте як я колись сказала на одній з нарад? Херсон — це місто безхатченків! Дякую всім херсонцям, які просто виявились неймовірними людьми й дозволяють людям жити у своїх квартирах і будинках. Я дуже багато знаю людей і майже всі живуть не в орендованому житлі, а в житлі яке їм просто надали інші херсонці, які виїхали. А що буде коли ті люди почнуть повертатися? Оце страшно" , — говорить Ольга.