О причинах «войны» крымских татар с Украиной (продолжение)

4 месяца назад 0

История «Меджлиса» последних лет, это летопись противостояния лидеров объединения набирающему обороты российскому влиянию в Крыму, сначала до так называемой русской весны, а потом и после нее.

Да, лидеры Меджлиса, в частности Мустафа Джемилеа и Рефат Чубаров, сейчас выступают в качестве ярых сторонников единой Украины и являются олицетворением борьбы крымскотатарского народа с захватнической политикой Кремля. Но так было не всегда.

Достаточно вспомнить 2004 год, когда руководители объединения организовали акцию по уничтожению имущества Свято-Успенского монастыря в Бахчисарае (разрушили строившийся монахами навес для торговли духовной литературой). Тогда несколько сот активистов из числа крымских татар, во главе с Ильми Умеровым и Ахтемом Чийгозом, вооружившись палками, попытались прорваться в монастырь. Остановить их удалось только бойцам «Беркута».

Кстати, история с монастырем имела свое продолжение. Осенью 2006 года события в Свято-Успенском монастыре вообще грозили перейти в фазу жесткого межнационального конфликта на полуострове. Причиной тому была нижняя площадка монастыря, которая, являясь юридически церковной собственностью, оказалась камнем преткновения для двух религий.

Представители Меджлиса объявили её спорной территорией, поскольку она находилась в непосредственной близости от некогда существовавшего здесь мусульманского учебного заведения, и, как они полагали, была неоспоримой собственностью мусульман.

Мы преднамеренно забежали немного вперед во временном порядке повествования событий, просто чтобы напомнить, что для любого происшествия в жизни любого человека, а тем более целого народа, всегда есть предпосылки.

Акцентируем, на момент происшествия указанная территория (Бахчисарайский р-н, АР Крым) входила в состав государства Украина, а значит, конфликтующими сторонами в нем были:

• Руководство Автономной республики Крым в составе Украины.
• Крымские татары.

В предыдущей нашей статье мы уже писали о том, что после длительного периода депортации крымских татар (май 1944 – ноябрь 1989), крымские татары вернулись в родные края в качестве безхатченков, что и стало точкой отсчета в противостоянии представителей данного народа и, акцент, представителей властей АР Крым и Украины.

В этой же статье мы писали:

«Невозможность найти компромисс в решении возвращения пострадавшего в годы войны народа на землю предков и привело к созданию конфликтной ситуации в регионе, и, как следствие, к появлению в 2004 году документа «О национальных отношений в Автономной Республике Крым в феврале 2004 г.», написанного на имя президента Украины Леонида Даниловича Кучмы».

Служба безопасности Украины всегда работала исправно, строго соблюдая все формальности и материалы по каждому заведенному нею делу. Нет ничего удивительного в том, что в ее архивах сохранились и документы, предшествовавшие событиям 2004 года.

Документ, к которому мы хотим обратиться, датирован 1 ноября 2002 года, и представляет собой выдержку из стенограммы заседания Совета представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины в Симферополе.

В документе отмечается, что на заседании присутствуют: президент Леонид Кучма, депутаты Рефат Чубаров, Мустафа Джемилев, Владимир Семиноженко, Геннадий Москаль, Надир Бекиров и другие.

Примечателен тот факт, что стенограмма ведется на двух языках, что указывает на то, что в 2002 году руководство АР Крым и Украины на заседаниях столь высокого уровня говорило на украинском языке, а представители крымских татар – на русском.

Мы акцентируем (цветом) внимание наших читателей на наиболее важных местах в «Выдержках из стенограммы».

Прежде всего, просим вас обратить внимание на выдержки и даты к ним из доклада Владимира Семиноженко:

• За период 2001-2002 годов Президентом Украины было дано 67 поручений, связанных с решением проблем репатриантов, вернувшихся на постоянное проживание в Автономную Республику Крым.

Только в начале 2002 года, наконец, появились программы, которые позволяют более последовательно организовать деятельность правительства в решении накопившихся проблем.

Первая программа – это программа расселения и обустройства депортированных крымских татар и лиц других национальностей, которые вернулись в Автономную Республику Крым на постоянное проживание на период 2005 года. Она была утверждена Правительством Украины 16 мая 2002.

Вторая программа, как один из главных приоритетов государства, это программа адаптации и интеграции в украинское общество депортированных крымских татар, а также лиц других национальностей, возрождения и развития их культуры и образования: это и учебники на крымскотатарском языке, и возможность обучения в различных вузах Украины.

• И третья программа, которая была утверждена решением Кабинета Министров от 25 января – это программа содействия социальному становлению и адаптации крымскотатарской молодежи на 2002 — 2005 годы.

Мы до сих пор не приняли Закон Украины «О восстановлении прав лиц, депортированных по национальному признаку».

• Для предоставления депортированным тех 170 тыс. гектаров земли, в которых сегодня потребность, надо воспользоваться землями запаса и резерва, а таких в Крыму почти 210 тыс. гектаров.

• Большую сложность представляет еще и то, что сегодня в среде крымских татар большая часть не имеет постоянной работы.

• По текущему финансирования из Государственного бюджета (выделено 0,4 млн. гривень) Если говорить о выполнении 10 месяцев финансирования, это сегодня 69,3%, а реально – это 43%.

• Проблема есть и в отношении специальных программах сотрудничества со странами СНГ, прежде всего – с Россией, Таджикистаном, Туркменистаном, откуда прибыли и должны прибыть депортированные. И есть разработанная программа. Здесь еще надо сказать и самокритично, и критически: мы достигли такого уровня, что можем быть уверены, как дальше будет продолжаться эта работа.

• Диалог с руководством Рады сегодня также достаточно эффективен, и здесь действительно у меня нет никакого дискомфорта, кроме того, что многие решения, намеченные у нас, не выполняются.

Именно по результатам своего доклада вице-премьер министр Украины Семиноженко и получил нагоняй от Кучмы: «Концепции нет …», «Не исполнено», «Нет», «Нет», «Ничего не сделано», «Какие причины? Почему не выполнено?»

В ходе заседания Кучма не единожды бранит как самого Семиноженко, так и других «славян» за невыполнение «просьб» крымских татар:

• В Симферополе не создан НИИ крымскотатарского языка и литературы.
• Не создан Фонд помощи молодежному строительству молодым семьям крымских татар.
• Нет Центра полиэтнической культуры молодежи на базе Крымского государственного индустриально-педагогического института.

В стенограмме четко прослеживается, с каким почтением относится Мустафа Джемилев к Президенту страны:

«Что бы ни говорилось про нашего Президента, надо отдать ему должное, ибо в мире не так уж много найдется президентов, которые регулярно приезжали бы к представителям народа, который составляет всего лишь четверть процента населения страны, и скрупулезно занимались бы решением их проблем».

Но при этом он же не упускает возможности поставить на вид присутствующим на совещании:

«Но, к сожалению, как Вы уже отметили, Леонид Данилович, далеко не все поручения выполняются. Впрочем, к сожалению, ситуация такая не только в крымскотатарском национальном вопросе. Кое-какие политические силы в стране действуют по принципу «чем хуже, тем лучше», и когда, действительно, становится очень плохо, сами же организовывают протестные кампании для того, чтобы создать так называемую революционную ситуацию и удовлетворить свои властные амбиции.
Мы проанализировали более чем 50 поручений, которые были Вами даны, Леонид Данилович, по результатам наших пяти встреч в течение 2,5 лет, и пришли к очень удручающим выводам».

Обратите внимание на следующую фразу Джемилева:

«В расчете на одного сельского жителя – крымского татарина старше 18-ти лет это составляет 1,2 гектара. Для других национальностей эта цифра составляет 2,24 гектара. Кроме того, следует учесть, что земли, выделенные крымским татарам, по качеству значительно уступают тем, что выделены некрымскотатарскому населению. Как правило, это наихудшие, зачастую отдаленные от мест проживания, неудобные для обработки и требующие значительно больших капиталовложений земли, чтобы сделать их пригодными для сельскохозяйственного использования».

То есть, при выделении паев татары были ущемлены в своих правах изначально.

Также представитель Меджлиса выступает со словами критики в адрес СБУ, которая, как он считает, держит объединение крымских татар под строгим надзором:

«Служба безопасности, видимо, это считает очень большим секретом, но по нашим данным 160 осведомителей работают, выискивают информацию, чем же занимается Меджлис крымскотатарского народа…»

Кстати, в стенограмме речь идет и о Свято-Успенском монастыре, с информации о котором мы начали свою публикацию:

«В Бахчисарайском историко-культурном заповеднике нет противостояний ни межэтнических, ни межконфессиональных. Проблема существует между Свято-Успенским монастырем и властью, между монастырем и заповедником. Эти проблемы созданы городским советом в лице его главы Курбатова».

Обратите внимание на выводы, прозвучавшие по итогу заседания:

• «..если ответить откровенно, то ответ будет один: все вместе – и Верховная Рада Автономной Республики Крым, и Совет министров Автономной Республики Крым, и Совет представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины, по разным причинам, но мы делаем не все зависящее от нас для более глубокого понимания друг друга всеми живущими в Крыму – где-то от непонимания сути проблем, от непонимания друг друга, где-то из-за отсутствия средств, а иногда желания.
К сожалению, каждый из названных органов управления идет своей дорогой к конечной цели, при достижении которой крымскотатарский народ не будет чувствовать ни в чем ущемления в Крыму».

• «Крым – уникальный регион Украины, и проблемы, стоящие перед крымчанами, тоже по-своему уникальны. Решение их в рамках существующей законодательной базы, не учитывающей специфику региона, порождает дополнительные поля напряжения…»

Прежде чем опубликовать саму стенограмму заседания, мы напомним еще раз фразу, с которой мы начали писать нашу статью– «для любого происшествия в жизни любого человека, а тем более целого народа, всегда есть предпосылки».

Иногда это называется «политической войной», которая порой приобретает и вполне реальные очертания.
Кстати, Р.Чубаров в своём выступлении потребовал вернуть тюркские названия для многих населённых пунктов, в частности, Гвардеского, Белогорска, Воскресенска, Штормового и пр.

Ниже приводим текст стенограммы:
———————————————————
Витяг із стенограми засідання Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України.

м. Сімферополь
1 листопада 2002 року
Кучма Л.Д.
Шановне зібрання! Сьогоднішня наша зустріч планова, це вже четверте засідання Ради представників кримськотатарського народу за участю Президента України. Ми зібрались для того, щоб, по-перше, і головне, проаналізувати, як виконуються доручення, які були дані за результатами попередніх зустрічей.

Протягом року у Криму відбулись важливі політичні зміни, пов’язані з виборами до парламенту автономії, місцевих рад. Збільшилось представництво кримських татар в органах місцевого врядування, виконавчої влади. Деякі з них займають високі посади у Верховній Раді та Раді міністрів Криму.

Сподіваюсь, що це буде сприяти позитивному розв’язанню усіх проблем, які сьогодні існують на півострові, але слід визнати, що оптимізму у мене особисто немає. Навіть поверхове ознайомлення з підготовленими до засідання документами свідчить: недоліків у виконанні доручень більш ніж достатньо.

Тому сьогоднішня наша розмова повинна насамперед вийти гострою ще й тому, що розв’язання деяких… чи, на розв’язання деяких проблем владні структури по-різному дивляться, але крапку ми обов’язково повинні поставити сьогодні. Тому закликаюусіх до відвертості і принциповості. І першому, напевно, кому треба надати слово Семиноженку…

Семиноженко В.П.
Шановний Леоніде Даниловичу, шановна президія, шановні присутні!
Дійсно, чотири зустрічі, але я думаю, що треба додати ще декілька змістовних зустрічей щодо з’ясування всіх проблем, які відбулися тільки протягом 2001-2002 років.
Президентом України було дано 67 доручень, пов’язаних з розв’язанням проблем репатріантів, які повернулися на постійне проживання в Автономну Республіку Крим. Сьогодні державна політика щодо повернення, облаштування, адаптації та інтеграції в українське суспільство раніше депортованих здійснюється умовно за трьома напрямами. Це політико-правовий напрям, соціально-економічний і гуманітарний.

З 2000 року — я думаю, що це не є непомітним — рішення Президента, рішення уряду, спрямовані на виконання цих рішень, набули більшої динаміки. Але треба заради справедливості сказати, що, на жаль, тільки на початку цього року, нарешті, з’явилися програми, які дозволяють більш послідовно організувати діяльність уряду в рішенні накопичених проблем.
Перша програма — це програма розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які повернулись в Автономну Республіку Крим на постійне проживання, на період 2005 року. Вона була затверджена Урядом України 16 травня 2002 року.

2 Ця програма надає головне — абсолютну впевненість, що роботи з облаштування раніш депортованих будуть і далі проводитися на державному рівні.

Друга програма — це програма адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих кримських татар, а також осіб інших національностей, відродження і розвитку їх культури та освіти.

3 Йдеться про те, що всі напрями, відображені в цій програмі, а це і підручники кримськотатарською мовою, це і можливість навчання в різних вузах України, повинні і надалі впроваджуватись як один з головних пріоритетів держави. Ми знаємо, що зараз квота на цільове навчання кримськотатарської молоді складає приблизно 130 осіб. Це університети Криму, Одеси, Дніпропетровська, Харківський університет і Харківська юридична Академія, це Київ.

В цьому році вперше за рахунок центрального бюджету було видано три підручники кримськотатарською мовою. І третя програма, яка була затверджена рішенням Кабінету Міністрів від 25 січня — це програма сприяння соціальному становленню та адаптації кримськотатарської молоді на 2002 — 2005 роки.

4. Безумовно, критично треба ставитись до рівня виконання і доручень Президента, і урядових рішень, але все ж-таки я наведу деякі цифри. За минулий рік, після попередньої зустрічі у вересні минулого року Президента з представниками Ради, було введено в експлуатацію 22, 7 тис. квадратних метрів житла, 67 км ліній електропередач, 58 км водопроводу, 5,3 км газопроводу, 7 км шляхів, 3 свердловини. Здійснено реконструкцію гуртожитку у Сімферополі, переобладнано будинок-інтернат для 40 одиноких громадян похилого віку з числа репатріантів. Треба сказати також про заходи з нагоди святкування 150-річчя від дня народження відомого просвітителя Гаспринського.

Що ж до прийняття нормативно-правових документів, то ми досі не ухвалили Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою». Ми знаємо, що це актуальне питання, і в цьому законопроекті даються визначення термінів «депортація», «депортовані особи» і так далі. Це перша спроба ухвалити в Україні такий закон, історія його складна і, на жаль, труднощі ще продовжуються. Але вже ми при відповідних контактах із представниками кримськотатарського народу погодилися на те, що подальшу роботу над цим законопроектом треба максимально прискорити, залучивши до роботи і обговорення як громадськість, так і міжнародних експертів.

Актуальною є проблема використання коштів. Тут ми знаємо, що з року в рік постійно користувались однією схемою… Дійсно, може, навіть дешевше вже у збудованих будинках закупити житло, ніж починати нове будівництво. Далі вже завдяки активності нового керівництва Державного комітету з питань національностей та міграції ми аналізуємо (і така попередня поїздка нещодавно відбулася сюди, в Крим) як треба сконцентрувати кошти саме для того, щоб завершити недобудовані об’єкти. Перш за все, це житло.

Шановний Леоніде Даниловичу, за Вашим дорученням ми в липні минулого року проводили спеціальну робочу нараду разом з Сергієм Володимировичем Куніциним для того, щоб проглянути всі ті найскладніші моменти, і, перш за все, це проблеми землі, які були дані у Вашому дорученні на попередній зустрічі у вересні минулого року. І треба сказати, що хоч і є складнощі у виконанні багатьох моментів, особливо коли йдеться про планування бюджету на наступний рік, але, дійсно, багато речей все ж таки вже зрушено з місця. Наприклад, для надання депортованим тих 170 тис. гектарів землі, в яких є сьогодні потреба, треба скористатися землями запасу та резерву, а таких в Криму майже 210 тис. гектарів… Разом з Міністерством аграрної політики ми вже наблизились до технології надання цієї землі, щоб це не суперечило нашому законодавству по землі.

Велику складність представляє ще і те, що сьогодні в середовищі кримських татар більша половина не має постійної роботи. І тут, дійсно, це довготермінова програма, яка закладається, до речі, в одну з тих програм, які прийняті урядом, і вона повинна плануватися разом з керівництвом Криму. Це, перш за все — малий, середній бізнес, робота в туристичній сфері і ті місця, де дійсно можна постійно працювати.

У нас рік тому стояла проблема щодо залучення кримських татар до роботи в органах державного управління. Враховуючи це доручення, термін якого закінчується 1 листопада, повинен сказати, що на посаду начальника відділу міжнародних зв’язків в Держкомнацміграції України зараховано Аблятифова Рустема, в Секретаріаті Кабінету Міністрів працює Джапарова Еміне. Сьогодні на всіх рівнях у депутатському корпусі 936 представників кримськотатарського народу, що становить 14 відсотків. Відомий факт, що 8 кримських татар є сьогодні депутатами Верховної Ради Криму.

Почали вже більш чітко координувати і міжнародну допомогу, яка надходить. І за Вашим дорученням, Леоніде Даниловичу, цю функцію зараз вже виконує Держкомнацміграції. Тільки 15 жовтня цього року було підписано угоду між Державним комітетом і Фондом у справах вакуфів Емірату Шарджа (Об’єднані Арабські Емірати). Це 1 млн. 222 тис. гривень на будівництво мереж водопостачання….

Щодо поточного фінансування з Державного бюджету. На сьогоднішній день профінансовано 20,4 млн. гривень. Це, якщо рахувати по річному фінансуванню, десь 43 відсотки з запланованого на рік в Державному бюджеті України. Є такий прикрий момент, ми по ходу вже виконання бюджету цього року намагалися вирішити, але технічно не могли це зробити, що основна питома вага була запланована на останній квартал. Тому, якщо говорити про стан виконання 10 місяців фінансування, це сьогодні 69,3%, а реально — це 43%. Зрозуміло, що є проблеми з виконанням Державного бюджету, але маємо зробити все, щоб максимально довести до кінця, аби кошти, які можуть бути виділені, були освоєні і дали більший ефект.

Щодо інформаційного забезпечення. Цю роботу не можна окремо розглядати без такого напряму, як інформаційно-культурний. Тому, я думаю, що ті рішення, які сьогодні будуть прийняті, повинні ще підсилити і цей напрям роботи.

Проблема є і щодо спеціальних програм співпраці з країнами СНД, передусім — з Росією, Таджикистаном, Туркменістаном, звідки прибули і мають прибути депортовані. І на часі розроблена програма. Тут ще треба сказати і самокритично, і критично: ми не досягли такого рівня, що можемо бути впевнені, як далі продовжуватиметься ця робота. Що я маю на увазі? Вже 27 жовтня, якщо говорити про дату підписання Бішкекської угоди, вона втратила свою чинність, але в самому документі не було визначено, з якого моменту треба починати відлік — чи з дати ратифікації (це сталося в липні 1993 року), чи з моменту підписання останньою країною — Бєларуссю (що було здійснено в 1997 році). Тобто, сьогодні необхідно на рівні і Міністерства юстиції, і Міністерства закордонних справ узгодити питання щодо продовження терміну Бішкекської угоди. І це є також одне з головних завдань, які зараз активно треба розв’язувати. Виходячи з необхідності співробітництва, розподілу відповідальності і допомоги між усіма державами-правонаступниками, ми можемо продовжувати здійснювати відповідні заходи з того, що Бішкекська угода існує…

Нарешті останнє. Досвід попередніх років, також аналіз виконання указів і доручень Президента України в цій сфері свідчать про те, що ефективність їх реалізації залежить від скоординованості дій всіх заінтересованих державних структур між собою, а також від тісної співпраці з Радою представників кримськотатарського народу при Президентові України. Таку співпрацю саме останні півтора роки, особливо в цьому році, з новим керівництвом Криму, я оцінюю як більш ефективну. Діалог з керівництвом Ради сьогодні також є досить ефективний, і тут дійсно у мене немає ніякого дискомфорту, крім того, що багато рішень, намічених у нас, не виконується. Роль координатора у нас виконує Комісія у справах осіб, депортованих за національною ознакою. Зараз ми переглядаємо склад цієї комісії, і вона повинна бути одним з тих робочих органів, які мають чітко відслідковувати усі проблеми, головним чином ту, яка сьогодні розглядається. Я впевнений, що ми можемо зробити цю роботу ще більш ефективною, особливо після цього засідання, яке проходить під керівництвом Президента України. Дякую за увагу.

Кучма Л.Д.
Дякую. У мене питання, практично воно одне. Ви хоч раз на засіданні Кабінету Міністрів розглядали ці проблеми хоча б у порядку контролю виконання доручень Президента?

Семиноженко В.П.
Леоніде Даниловичу, було три засідання уряду…

Кучма Л.Д.
Добре. Ось я читаю документ за назвою «Інформація про стан виконання доручень Президента»: «…завершити розробку концепції державної, етнонаціональної політики України. Термін — другий квартал 2000 року» Концепції немає…

…Я далі читаю: «Разом з Академією наук розглянути можливість створення в Сімферополі науково-дослідного інституту кримськотатарської мови і літератури.» Не виконано.

Далі: «Використати можливості Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву для забезпечення житлом молодих родин з числа депортованих». Нема.

Ще далі: «Сприяти організації центру поліетнічної культури молоді на базі Кримського Державного індустріально-педагогічного інституту». Нема.
Нічого не зроблено…
(Шум в залі)

Кучма Л.Д.
Почекай. «Розглянути питання щодо визначення джерел фінансування будівництва першої черги газопроводу для населених пунктів Білогірського району»… І так далі.
Які причини? Чому не виконано?
Якщо б тут були проблеми, які практично неможливо розв’язати, я б Вас зрозумів. А якщо треба, щоб тут було і руки були, то я тут Вас не розумію. Ще є у когось питання? Дякую. Це нам на майбутнє для інших.

Прошу до слова Мустафу Джемілєва.
Джемілєв М.
Многоуважаемый Леонид Данилович, многоуважаемые члены правительства Украины и Автономной Республики Крым!
Хотел бы поблагодарить Вас, Леонид Данилович, что Вы, несмотря на свою занятость, все же нашли время, чтобы приехать сюда для ознакомления с положением крымских татар…Что бы ни говорилось про нашего Президента, надо отдать ему должное, ибо в мире не так уж много найдется президентов, которые регулярно приезжали бы к представителям народа, который составляет всего лишь четверть процента населения страны, и скурпулезно занимались бы решением их проблем. Конечно, было б еще лучше, если бы все его поручения выполнялись.

Но, к сожалению, как Вы уже отметили, Леонид Данилович, далеко не все поручения выполняются. Впрочем, к сожалению, ситуация такая не только в крымскотатарском национальном вопросе. Кое-какие политические силы в стране действуют по принципу «чем хуже, тем лучше», и когда, действительно, становится очень плохо, сами же организовывают протестные кампании для того, чтобы создать так называемую революционную ситуацию и удовлетворить свои властные амбиции.
Мы проанализировали более чем 50 поручений, которые были Вами даны, Леонид Данилович, по результатам наших пяти встреч в течение 2,5 лет, и пришли к очень удручающим выводам. Я не буду здесь зачитывать этот 20-страничный анализ, он у Вас также имеется. Некоторые из них Вы уже прокомментировали…

Коротко остановлюсь только на главных аспектах политико-правовых проблем крымскотатарского народа. Несколько подробнее на эту тему у нас будет говорить руководитель политико-правового отдела Надир Бекиров. Кроме этих проблем я хотел бы сказать несколько слов по кадровым вопросам и по земельной проблеме.
Еще в ноябре 2000 года давалось поручение проанализировать законодательство Украины по вопросам, связанным с восстановлением прав депортированных, и внести необходимые предложения. В частности, речь шла о выполнении Украиной условий Бишкекского соглашения 1992 года по проблемам депортированных народов и этнических меньшинств, и необходимости приведения законодательства Украины в соответствие с этим международным актом. Данное поручение полностью проигнорировано. В октябре срок действия Бишкекского соглашения истекает. Очень приятно было услышать от Владимира Петровича, что если вести отчет от даты ратификации Бишкекского соглашения Белоруссией, то срок его действия продлевается до 2007 года. Но главное здесь, чтобы это соглашение выполнялось. А оно, к сожалению, на территории Украины, можно сказать, вообще не выполнялось.

Но если не удастся пролонгировать это соглашение (я знаю, что против этого очень активно выступает Россия), то я просил бы, Леонид Данилович, как, кстати, и предлагает российская сторона, пойти по пути заключения двусторонних договоров со странами, на территории которых были депортированы крымские татары и где они еще вынуждены, в силу обстоятельств, оставаться.

Еще в мае 2001 года давалось поручение завершить разработку и внести на рассмотрение Верховной Рады Украины концепцию государственной этнонациональной политики. В первую очередь, речь шла о необходимости в развитие 11-й статьи Конституции Украины дать определение понятию «коренной народ», что облегчило бы принятие находящегося уже 7 лет в Верховной Раде проекта закона «О статусе крымскотатарского народа в Украине». Поскольку поручение это не выполнялось, оно было повторено в списке поручений от 16 мая 2001 года. Наконец, проект концепции был разработан, но без участия заинтересованных сторон, в первую очередь, без участия представителей крымскотатарского народа. Переданные же нами предложения по этой концепции были проигнорированы. Наиболее слабым местом, лишающим смысла ее принятия, является то, что авторы уклонились от правового определения понятия «коренной народ» и не дали каких-либо рекомендаций по урегулированию статуса крымскотатарского народа. Хотя в то же время они четко осознают, что крымские татары, возвращающиеся после полувековой депортации на свои земли, не могут рассматриваться в ряду нескольких десятков национальных меньшинств, проживающих ныне на территории Крыма. Тем не менее, проект закона «О статусе крымскотатарского народа в Украине» на следующей сессии будет вынесен на рассмотрение Верховной Рады Украины. Мы просим Вас, Леонид Данилович, использовать все свое влияние и возможности, чтобы этот закон наконец-то был принят.

В настоящее время в коридорах власти автономной республики обсуждается вопрос о необходимости пересмотра ныне действующей (называемой в простонародье «грачевской») Конституции автономии. Постановка вопроса очень правильная, потому что эта Конституция во многом противоречит общегосударственной Конституции и совершенно игнорирует законные права крымскотатарского народа. Однако, к сожалению, именно эти аспекты меньше всего волнуют местных политиков.

В первую очередь, на наш взгляд, поправки должны касаться проблемы функционирования крымскотатарского языка на территории Крыма наравне с государственным и обеспечения адекватного представительства крымских татар во всех структурах исполнительной и представительной власти в автономии. Мы просим Вас, Леонид Данилович, оказать нам помощь и в этом вопросе, тем более, что вопросы языка и обеспечения представительства являются основными и в проекте закона о статусе крымскотатарского народа.

Остается невыполненным Ваше поручение о необходимости предпринять должные меры с целью обеспечения представительства крымских татар в органах исполнительной власти, по крайней мере, пропорционально их численности. В последнее время, правда, произошли некоторые изменения в кадровом вопросе, но до обеспечения справедливого представительства, то есть, хотя бы пропорционально их численности, до этого еще очень далеко. Некоторые же ведомства, как, например, министерства финансов и экономики, налоговые, таможенные службы, служба безопасности и некоторые другие остаются почти этнически чистыми, то есть без какого-либо представительства крымских татар. Вы помните, Леонид Данилович, во время нашей встречи в Ялте я говорил о том шовинизме при приеме на работу в таможенную службу автономии. В качестве примера приводил судьбу одного человека, который в течение 3-х лет, имея специальное образование, никак не мог устроиться на работу. После Вашего вмешательства нас заверили, что вопрос с этим молодым человеком решен. Действительно, чиновники забегали, начали выяснять, что это за человек, давайте его примем на работу. Вызвали его, сказали: «Да, мы Вас обязательно примем на работу, только надо немножко подождать». Вот до сих пор он ждет, уже второй год.

Кучма Л.Д.
Є керівник таможні?
(Представник таможні з зали пояснює, що в ході зустрічі з названою кандидатурою його переконали в тому, що робота в органах кримської таможні «не зовсім для нього»…)

Джемілєв М.
А вообще интересно, да? Три года человек добивался, чтобы поработать в таможне, имеет образование именно в этой сфере. А вот побеседовали и, оказывается, убедили его, что не надо там работать. Очень убедительно. Спасибо.
…Но я должен сказать, этот молодой человек еще хорошо отделался, его не преследовали. Я Вам напомню, Леонид Данилович, и другой случай. Еще во время первой нашей встречи в 1998 году в Евпатории мы говорили о необходимости назначения специалиста из числа крымских татар на должность заместителя прокурора автономии, потому что больше всего у нас поступает жалоб на действия именно правоохранительных органов. Тогда мы предложили Вам и конкретные кандидатуры, а Вы дали распоряжение, чтобы рассмотрели этот вопрос. Прошло некоторое время, в этой прокуратуре началось такое давление на озвученную нами кандидатуру, что этот человек с 25-летним стажем работы в органах прокуратуры, работавший до возвращения в Крым областным прокурором, а потом и заместителем прокурора Узбекистана, вынужден был уволиться из рядов прокуратуры.
Я вообще должен отметить: наибольшая дискриминация в приеме на работу и наименьший процент крымских татар именно в правоохранительных органах — прокуратуре, милиции, службе безопасности (там вообще абсолютная чистота, ни одного крымского татарина — как при советской власти. Если, конечно, не считать осведомителей). Это положение, я думаю, надо будет исправлять.

Кучма Л.Д.
А что, и такие есть?…

Джемілєв М.
Служба безопасности, видимо, это считает очень большим секретом, но по нашим данным 160 осведомителей работают, выискивают информацию, чем же занимается Меджлис крымскотатарского народа…

Кучма Л.Д.
Я думаю, Вы чересчур высокую оценку даете Службе безопасности нашей. Можливо, й колись таке і було, але сьогодні…

Джемілєв М.
Леонид Данилович, мы в свое время с переменным успехом боролись против мощного КГБ, а сейчас в Службе безопасности наряду с разными там шовинистами есть и очень порядочные люди. Поэтому информацию мы получаем. (Смех в зале. Аплодисменты.)

Леонид Данилович, остается по-прежнему очень острым вопрос о справедливом наделении землей крымских татар в ходе передачи ее в частную собственность. Как известно, примерно 75% крымских татар, возвратившихся на свою родину, в силу разных обстоятельств вынуждены были поселиться в сельской местности, и они сейчас составляют примерно 25% сельского населения автономии. Поскольку в соответствии с законом земельными паями в ходе приватизации наделялись только члены колхозов, а большинство крымских татар в силу известных обстоятельств не успели стать колхозниками на территории Крыма, то и земли им в общей сложности досталось значительно меньше. Согласно имеющейся статистике, земельные паи получили только 18% проживающих в сельской местности крымских татар, в то время как этот процент для нетатарского населения составляет цифру 47, то есть, примерно в три раза больше. То есть законодательство по вопросам земли не учитывает особенности крымского полуострова, а именно то, что депортированный народ возвращается на свою землю. И все наши обращения на эту тему остались проигнорированы. На наши требования о внесении изменений в земельное законодательство местные власти заверяли Киев в том, что в этом нет необходимости, ибо земель резерва и запаса вполне достаточно, чтобы крымские татары получили столько же земли, сколько и остальные сельские жители. Соответственно и поручения Президента по этому вопросу сводились к тому, чтобы местные власти решили этот вопрос за счет земель резерва и запаса по согласованию с Советом представителей крымскотатарского народа и его структурами на местах. Наши доводы о том, что, во-первых, этих земель недостаточно для полного соблюдения справедливости, тем более, что часть земель необходимо резервировать еще и для тех крымских татар, которые в силу обстоятельств пока не могут вернуться, а, во-вторых, они по своему качеству резко отличаются от распаеванных земель, тоже в расчет не были приняты. Тем не менее, предпринятые некоторые меры во исполнение поручений Президента позволили несколько уменьшить разрыв в размерах полученной земли в среднем на человека между крымскими татарами и гражданами иных национальностей. По сведениям Рескомзема автономии крымским татарам было передано в общей сложности 168 тыс. гектаров земли, в том числе 110 тыс. гектаров пашни… В расчете на одного сельского жителя — крымского татарина старше 18-ти лет это составляет 1,2 гектара. Для других национальностей эта цифра составляет 2,24 гектара. То есть, разрыв несколько уменьшен, но остается достаточно большим, и соглашаться с такой несправедливостью крымские татары не настроены.

Кроме того, следует учесть, что земли, выделенные крымским татарам, по качеству значительно уступают тем, что выделены некрымскотатарскому населению. Как правило, это наихудшие, зачастую отдаленные от мест проживания, неудобные для обработки и требующие значительно больших капиталовложений земли, чтобы сделать их пригодными для сельскохозяйственного использования. Для достижения хоть какого-то компромисса в этом вопросе необходимо изыскать дополнительно хотя бы около 160 тыс. гектаров земли — это для вернувшихся уже на свою родину, и примерно 100 тыс. гектаров для тех, которые еще в силу разных обстоятельств не могут вернуться.

На сегодняшний день согласно официальной статистике еще не распределенные земли запаса и резерва составляют 176 тыс. гектаров, в том числе пашни — 46 тыс. Во временном арендном пользовании сроком аренды от года до трех лет находится 59 тыс. гектаров. Если увеличить запас земель за счет включения в него сельскохозяйственных земель и двухкилометровой прибрежной зоны, то можно изыскать еще 18 тыс. гектаров. За счет приватизации земель государственных и других сельхозпредприятий фонд запаса можно увеличить еще на 22 тыс. гектаров. Кроме того, имеется около 76 тыс. гектаров по невостребованным сертификатам и по сертификатам, полученным на отсутствующих граждан.

Таким образом, если бы у местных чиновников была добрая воля, искреннее желание решить проблему то, наверное, можно было бы обойтись и без внесения изменений в существующее земельное законодательство. Но то, что сегодня происходит во многих районах Крыма, никак не свидетельствует о наличии у этих чиновников такой доброй воли. Например, в Бахчисарайском районе, где, кстати, наиболее тяжелое положение с запасом земли, проблемы как-то решаются. И острые вопросы, благодаря компромиссам сторон, быстро снимаются, потому что руководство района тесно сотрудничает с представителями самих крымских татар. Но совершенно иное дело, например, в Джанкойском районе — там земли много, но преобладает, особенно в райсовете, махровый шовинизм и какое-то провокационное желание вызвать конфликт на межнациональной основе. Такое же, в большей или меньшей степени, положение в некоторых других районах автономии и на территории Севастопольского горсовета. Я сошлюсь только на один пример. Это заявление, Леонид Данилович, на Ваше имя, которое я получил только вчера. Я его прочитаю полностью (оно небольшое), потому что иллюстрирует то, что происходит во многих местах Крыма: «Уважаемый Леонид Данилович, вот уже прошло три года как мы, жители Амурского сельсовета, бьемся над одним и тем же вопросом — это вопрос о распределении земли для депортированных граждан и работников социальной сферы. Согласно Вашему Указу от 28 июня 1999 года за № 765 в Амурский сельсовет на имя бывшего председателя Хлюстова поступило 728 заявлений на выделение земельных участков. Основное количество заявлений было написано с сентября по декабрь 1999 года, но исполком сельсовета проигнорировал эти заявления, и хотя на этот момент в Амурском сельсовете было 571 га земли, сельсовет вынес решение выделить эти земли в размере 511 га фермерам, хотя фермеры подали свои заявления намного позже. Таким образом, был нарушен Закон Украины об обращениях граждан. Мы, жители, обращались в районную и республиканскую прокуратуры и к Представителю Президента Украины в Крыму… Кроме переписки с вышестоящими органами у нас в настоящее время ничего нет. Прилагаем ксерокопии некоторых ответов. Также уведомляем Вас о том, что в марте этого года от граждан были поданы заявления в суд, однако суд по непонятным причинам не состоялся. По сведениям, данным председателем земельной комиссии Бугаевым, документы из суда изъяты областной прокуратурой якобы для проверки. Помогите разобраться. Очень просим Вас, чтобы народ получил землю».

…Такая же ситуация наблюдается во многих районах Крыма. Действительно, прокуратура занималась, возбудила даже дело по обвинению в коррупции этого чиновника, который вместо того, чтобы наделить землей тех, которые обращались раньше, он передал землю арендаторам, фермерам. Передали дело в суд, но в суде уже полтора года дело находится, оно не рассматривается, а потом его и изъяли, то есть круг замкнулся. Куда дальше обращаться, люди не знают.

Мы по-прежнему считаем, что наилучшей формой решения проблемы обеспечения справедливости в земельном вопросе было бы введение соответствующих изменений в законодательство, но, если это представляется практически невозможным, то необходим очень жесткий контроль из Центра, в первую очередь со стороны Администрации Президента, чтобы попытаться решить этот вопрос в рамках максимально возможного на местном уровне…
Должен сказать, что после последних выборов обстановка в Крыму значительно улучшилась. Уже нет той атмосферы враждебности и конфронтации. Уже то, что мы проводим это заседание в зале Верховной Рады, откуда мы в основном только слышали едкие выражения в адрес всего крымскотатарского народа и его представительного органа, говорит о многом….

Мы регулярно встречаемся с руководством Верховной Рады и правительства автономии. Надо отдать должное Борису Давыдовичу, его можно побеспокоить в любое время дня и ночи…, созвониться, встретиться и решать проблемы. Но одних усилий этих людей, я думаю, для решения всех проблем недостаточно и нам очень нужна будет Ваша помощь, Леонид Данилович.
И в заключение я хотел бы сказать по проекту поручений, которые нам передали. Вообще, Леонид Данилович, Вы помните, мы ранее говорили о том, чтобы поручения формулировались с участием Рады представителей крымскотатарского народа…

Кучма Л.Д.
Я Вам и сегодня говорю, что буду подписывать только тогда, когда он будет совместно согласован.

Джемілєв М.
Спасибо. Но всегда так получается, что нас ставят перед фактом — вот, дескать, поручение… Видимо, Вас просто там дезинформируют, что будто бы ознакомили с этими проектами. Я в этих проектах хотел бы обратить внимание на один очень важный пункт. Там речь идет о необходимости принятия закона по восстановлению прав депортированных. Мы же в течение уже 7-ми лет (я это говорил уже в своем выступлении) говорим о принятии более всеобъемлющего закона о статусе крымскотатарского народа в Украине. Этот проект закона уже прошел Комитет по правам человека и межнациональным отношениям.
Что касается проекта закона, переданного в Кабинет Министров Украины, то о нем мы узнали после того, как его туда передали разработчики… Я должен сказать, что этот проект закона совершенно для нас неприемлем. Поэтому я еще раз хотел бы подчеркнуть: все вопросы, касающиеся проблем крымскотатарского народа, могут только тогда принести какой-то результат, если они разрабатываются вместе с представителями этого народа. Спасибо.

Кучма Л.Д.
Дякую. Рефат, будь ласка.

Чубаров Р.А.
Шановний Леоніде Даниловичу, шановні учасники засідання!
Зважаючи на те, що в попередніх виступах вже було багато сказано про існуючі проблеми та стан їх вирішення, дозволю собі акцентувати нашу увагу лише на таких питаннях.
Перше — проблема облаштування. Треба віддати належне уряду України, в цьому році були затверджені три програми, пов’язані з поверненням та облаштуванням депортованих в Криму. В той же час ми всі розуміємо, що сама по собі будь-яка програма без забезпечення її передбаченими ресурсами є не більш ніж звичайним папірцем. Не буду згадувати про те, що в минулому році Крим недоотримав більше 6 млн. гривень за програмою облаштування кримських татар та інших репатріантів. Давайте хоча б зробимо, щоб поточного року більш-менш, як кажуть, гідно вийти з ситуації. В той же час, рівень відставання такий, шановний Леоніде Даниловичу, що без Вашого особистого втручання ситуація кардинально не зміниться. Я приєднуюсь до позитивної оцінки пана Мустафи щодо керівництва Верховної Ради автономії, але мушу сказати, що…

Кучма Л.Д.
Рефат, я знаю, що сьогодні, у зв’язку з моїм приїздом, 4 мільйони гривень Кабінет Міністрів провів…

Чубаров Р.А.
Я знаю…

Кучма Л.Д.
Так треба порахувати, скільки мені разів до кінця року треба приїхати, щоб повністю було профінансовано…

Чубаров Р.А.
Дякую, Леоніде Даниловичу. Так треба не від’їжджати. Я думаю, давайте перенесемо сюди тимчасово столицю і будемо тут працювати. Щодо виконання зобов`язань кримського бюджету: ще раз хочу підкреслити — я приєднуюсь до позитивної оцінки керівництва автономії, але скажу відверто — ми взагалі в деяких речах відмовляємось розуміти логіку дій уряду автономії. Завершується рік — фінансування об’єктів за програмою кримського бюджету на рівні 50%. Здається мені, що…

Кучма Л.Д.
По-моєму, навіть менше…

Чубаров Р.А.
…тут були деякі можливості. Я розумію, що реконструкцію цирку, приміщення цирку почали ще при Леоніді Грачі. Туди чомусь знайшли 9 мільйонів гривень, але підіть туди, де мешкають люди, і поясніть, чому в них немає води, чому немає електропостачання, чому немає доріг і хай вони розберуться, що це є цирк у їхньому житті.
У нас також викликає тривогу, Леоніде Даниловичу, той проект Держбюджету України, який переданий у Верховну Раду України… Тут є якась алогічність: уряд затверджує програми, а коли наступає термін подачі проекту бюджету, то чомусь там цифри показують менші, ніж передбачені тими програмами.
Те ж саме робить і уряд автономії. Я думаю, давайте хоча б, якщо ми затвердили програми, то покажемо вже ті цифри, які ми попередньо затвердили.
Друга тема, якої я хотів би торкнутися. В цій залі присутні голови райдержадміністрацій, мери міст, голови районних рад. Я дуже хочу попросити у Вашій присутності, шановний пане Президенте, цих шановних керівників: не відокремлюйте проблеми репатріантів від проблем іншого населення своїх регіонів. В деяких регіонах зайшли вже надто далеко. Я тут не хочу наводити приклади. Захочете — ми окремо поговоримо. Але, знаєте, коли йде розподілення коштів в районному бюджеті, я стикаюсь з такими прикладами! Є в одному селі (сказав, не буду називати — не буду називати) школа з російською мовою навчання, але в якій 70% учнів — кримські татари. Приміщення школи дуже старе, дах вже весь провалюється. Районне управління освіти каже: «Та тут же кримські татари навчаються. Нехай цим займається Держкомнац». Або — ремонтують дороги, підходять до межі, за якою живуть кримські татари — кажуть: «Це вже не наше». Так пробачте, вони ж мешканці ваших регіонів, ваших сіл, ваших міст.
Але хочу сказати і підкреслити це — в деяких районах є дуже позитивні зміни. При затвердженні щорічних бюджетів дійсно ці проблеми враховуються… Я хотів би, щоб було доручення Раді міністрів автономії, головам райдержадміністрацій, або вони прослідкували, щоб дійсно…ради депутатів дуже виважено і справедливо підходили б до всіх категорій свого населення, не очікуючи допомоги в цьому питанні від державного чи республіканського бюджету. Ці бюджети займуться тими проблемами, які є в них, але ви допомагайте, вирішуйте те, що можливо на місцевому рівні , хоча ми розуміємо, які обмежені ваші можливості.
Інше питання пов’язане з діяльністю міських рад. Так сталося, шановний Леоніде Даниловичу, що ініціатива щодо зміни чи відновлення назв населених пунктів за діючим законом України має виходити з міських рад. Ми можемо довго закликати один одного до відновлення історичних топонімів, але я хотів би і Вас попросити: давайте хоча б розпочнемо з того, що не викликає ніяких ідеологічних, або релігійних чи національних розбіжностей щодо конкретної назви. Ми всі думаємо про розвиток Криму, ми всі хочемо, щоб Крим був привабливим, і в тому числі для туристів, але, повірте мені, таких назв, як Білогірськ, на карті України десь 3 десятки; такої назви, скажемо, як Гвардійське, — 5 десятків. І, можливо, якщо би все-таки Білогірську повернули б ту стародавню назву, яку знали по всіх європах і азіях — Карасубазар, якщо б ми повернули замість Гвардійського назву Сарабуз; якщо ми селу Штормове, яке є в Сакському районі, повернули б російську назву Воскресенське, можливо, це було б те, з чого б ми почали процес розуміння і об’єднання між людьми в місцевих громадах.

Третє. Як не дивно, знов актуалізувалися проблеми громадянства. Справа в тому, шановний Президенте, що до того, як ми прийняли новий Закон «Про громадянство» (а це сталося в 2001 році), були укладені договори з державами, в тому числі з Республікою Узбекистан, щодо уникнення подвійного громадянства. І, на великий жаль, ці договори прийшли в протиріччя з тим законом, який ми ухвалили. І тому норма щодо спрощеної процедури отримання громадянства України всіма вихідцями з України, в тому числі і кримськими татарами, стала буксувати. Ми знаємо, що Управління з питань громадянства Адміністрації Президента працює над цією проблемою, працює також і МЗС, але я прошу дати доручення про прискорення цієї роботи. Тут два шляхи: або все-таки з Узбекистаном домовитися і переписати цей договір, або, якщо це стане неможливим, денонсувати цей договір з Республікою Узбекистан. До речі, хочу сказати, шановний Леоніде Даниловичу, вчора ввечері мені телефонувала група кримських татар, які все ще мешкають в Узбекистані, вони просили мене, по-перше (і я про це сказав), довести до Вашого відома цю проблему. І, по-друге, вони дуже високо оцінили Вашу особисту роль, взагалі чітку позицію України щодо визволення громадян України в ході останніх трагедійних подій у Москві . Я думаю, що така оцінка свідчить про відчуття гордості людьми за намагання України захистити своїх громадян в будь якій ситуації…
І четверте. Ми не раз на наших засіданнях підкреслювали важливість чіткого дотримання вимог Конституції України, чинного законодавства, щодо рівного відношення органів державної влади до потреб та інтересів віруючих різних віросповідань. На жаль, в цій сфері в Криму не все гаразд. Немає часу наводити численні приклади. Скажу тільки, що елементи патроніювання з боку чиновників різних рівнів інтересів однієї конфесії і нехтування проблемами інших в Криму є. Я просто закликаю усіх ще раз повернутися і подивитися на свою практичну діяльність, на своє ставлення до віруючих різних конфесій. Я думаю, що тут потрібно виправляти ситуацію. І мені дуже хотілося б, щоб і правоохоронні органи, особливо, скажімо, прокуратура, дуже чітко подивилася б на ті рішення міських рад, які суперечать діючому закону. І те, що так довго тривають дискусії навколо непорозумінь, які є між Свято-Успенським монастирем і Зинджирли медресе, викликано саме неправовими рішеннями, які дозволила собі Бахчисарайська міська рада. Ті, хто може в це втрутитися, чомусь стоять осторонь. А втрутитися може прокуратура, бо це рішення міської ради. Я би просив, щоб ми звернули на це увагу. Взагалі, я вважаю, що Держкомітету з питань релігії треба дуже уважно проаналізувати діяльність кримського уповноваженого у справах релігії.
І останнє — щодо структури управління практичними питаннями облаштування кримських татар. Шановний Леоніде Даниловичу, сьогодні така ситуація: є Держкомнацміграції України (ми вітаємо призначення Геннадія Геннадійовича Москаля головою цього комітету, людина дуже вольова, послідовна і ми сподіваємося, що це допоможе вирішувати більш активно існуючі проблеми). Потім є Рада Міністрів АРК, в складі Раді Міністрів є Рескомнац, а потім вже його структурний підрозділ — Управління капітального будівництва. Мені здається, особливо виходячи з тих дуже обмежених ресурсів, дуже важливими є два моменти. Перший — це етап затвердження об’єктів, які мають фінансуватися. Тут роль Управління капітального будівництва Республіканського комітету з питань національностей та депортованих є дуже високою, бо мають бути враховані не тільки інтереси регіонів Криму, але й інтереси тих людей, які потребують допомоги. Далі цей перелік об’єктів має бути розглянутий Радою міністрів автономії і затверджений Держкомнацміграції України. І тоді вже гроші підуть настільки цільовим призначенням, що те лобіювання, яке дуже часто виконавча влада має з боку депутатів різних рівнів, буде стримуватися загальнодержавними інтересами і інтересами, в першу чергу, тих людей, які потребують допомоги. Оскільки я знаю, що є деякі пропозиції, щодо зміни цієї схеми управління, я просив би все-таки рішення що до них приймати тільки тоді, коли ми всі їх обговоримо разом. При цьому, на моє переконання, контроль за витратами республіканського бюджету з цих питань має взяти голова Ради міністрів автономії. Я думаю, що цим ми зможемо запобігти лобіюванням депутатів різних рівнів. А те, що з державного бюджету — є Держкомнацміграції України, є Рада міністрів автономії, і мені здається, ми з цим впораємося. Я вам дуже дякую.

Кучма Л.Д.
Рефате! Ви зачепили там проблеми навколо Бахчисараю. А якщо розглянути питання надання статусу національного…

Чубаров Р.А.
Статус — це дуже добре, але там є дискусія проти того, що одна сторона, скажімо, хоче винести свої кордони таким чином, щоб інший був в анклаві. Нам здається, якщо не можна вийти на узгоджене між сторонами рішення, треба той шматок землі залишити за міською радою, за державою…

Кучма Л.Д.
Ну, статус національного, то він вирішує практично. Не буде намагання перетягнути ковдру на свою сторону. Я… Володимире Петровичу, давайте опрацюємо…

Чубаров Р.А.
Вирішує. Дякую. Я погоджуюсь…

Кучма Л.Д.
Надир Бекіров? Будь ласка.

Бекиров Н.В.
Уважаемый Леонид Данилович, уважаемые присутствующие!
Так уж как-то получается, что я во время наших встреч говорю о неприятном, потому что именно правовые вопросы, связанные с крымскими татарами и положением крымскотатарского народа в Украине, как бы относятся к сфере наименее урегулированной и наименее стабильной.
Поэтому сегодня я тоже не могу порадовать вас тем, что буду говорить о приятных вещах, более того, если очень коротко сформулировать лейтмотив, так сказать, мне придется говорить, Леонид Данилович, о том, что Вас подставляют. Я собирался остановиться подробней на Бишкекском соглашении, но, действительно, Кабинет Министров предпринимает все усилия для того, чтобы его пролонгировать. Однако важной частью проблемы остается то, что оно не выполнялось и не выполняется.

Кучма Л.Д
Никем.

Бекиров Н.В.
Да. Но это не утешение для нас. Если, скажем, Украина, по чьей инициативе принят этот закон…

Кучма Л.Д.
Так я кажу з точки зору, що, може, треба перестати посилатись на ці документи, які ніким не виконуються, нам самим думати, що необхідно робити.

Бекиров Н.В.
Тоже неплохо. Но, во всяком случае, там были заложены нормы, реализация которых в определенной мере бы улучшила положение депортированных, не только крымских татар….
Что касается концепции государственной этнонациональной политики Украины. Позиции разных государственных органов в разное время отличаются друг от друга…
Есть достаточный мировой опыт, наработанный в этой сфере, есть европейский опыт, и более того, есть рекомендации Парламентской Ассамблеи Совета Европы от 5 апреля 2000 года, где Правительству Украины предлагается изучить опыт других стран, членов Совета Европы, в области урегулирования прав коренных народов и национальных меньшинств. Наверное, это вполне можно было бы сделать, но этого не происходит. В Ваших поручениях есть указание представителям Украины за рубежом активизировать свою работу в изучении международного опыта, связанного с правами коренных народов. Я как непосредственный участник многих международных форумов, касающихся коренных народов, в том числе регулярной рабочей группы по коренному населению, рабочей группы по проекту Декларации о правах коренных народов ООН и ряда других, могу сказать, что представители Украины в зале, когда идет обсуждение этих проблем, практически не появляются. А если появляются, то говорят какие-нибудь такие вещи, какие примерно здесь изложены в концепции, то есть, не внося никакого вклада. И, разумеется, после этого и разработчики этой концепции, и разработчики отдельных правовых актов ссылаются на то, что они не в теме, они не в проблеме, они не знают, что делать…
Другой важной проблемой или другим важным подходом является разработка проекта закона о восстановлении прав «лиц, депортированных по национальному признаку»
Леонид Данилович! Этот законопроект просто никуда не годится с точки зрения и конституционных принципов Украины, и международного права. Более того, нам известно, что достаточно высокие международные институции — Комитет экспертов Совета Европы по европейской конвенции по правам национальных меньшинств, Европейская комиссия по борьбе с расовой дискриминацией, нетерпимостью, антисемитизмом и ксенофобией, дали достаточно неблагоприятное заключение для Украины в отношении соблюдения прав крымскотатарского народа. Я не знаю, доводил ли министр иностранных дел вот эту информацию до Вашего сведения, но формулировка, которую я почти дословно цитирую, такова, что, несмотря на определенные усилия, Правительство Украины в целом не выполняет свои обязательства по Европейской конвенции в отношении крымских татар и других депортированных. Я думаю, что в той ситуации, а мы ведь за ней следим, мы тоже патриоты Украины и понимаем, как нам нужна европейская интеграция, и мы видим, какие трудности возникают на этом пути не только в последние месяцы, но и последние недели, дни… Я не буду сейчас приводить постатейно комментарии, это не тема нашего разговора сегодня, но, если угодно, я со специалистами могу это обсудить. А на будущее могу сказать, что этот законопроект принимать нельзя, его нужно кардинальным образом перерабатывать. Мы к этой работе готовы.
Далее. Когда нет правового урегулирования в принципе, возникает множество частных проблем. В Крыму, к сожалению, как и ранее, в отношении крымских татар регулярно совершаются грубые нарушения их конституционных прав, в том числе относительно жизни, здоровья, неприкосновенности личности и частной собственности и так далее. Ненормальным является и то, что в этих нарушениях нередко роль организатора и укрывателя преступных деяний выполняют сами органы, призванные защищать права граждан — главы администраций, милиция, налоговые инстанции, прокуратуры, иногда суды. Когда Совет представителей обращается к этим органам, приводя факты преступных деяний их сотрудников, руководители этих органов делают все, чтобы укрыть нарушителей конституционных прав граждан от ответственности. Преодолеть этот круг очень тяжело, потому что по закону им самим дано право решать – привлекать ли кого-нибудь к ответственности или нет. Какие бы вопиющие факты мы ни приводили, последнее слово остается за ними. Нам отвечают: оснований для привлечения к ответственности нет, даже в случаях, когда противоречие закону в их действиях просто очевидно. Нет иной возможности заставить их выполнять свой служебный или законный долг, кроме как обращаясь к Вам непосредственно в их присутствии. Потому что обычные процедуры опять отдают принятие решений в руки самих виновников правонарушений. У меня есть конкретные факты….
И еще об одной проблеме…Речь идет о крымских караимах. После длительных мытарств, наконец, были утверждены мероприятия о государственной поддержке культурного наследия крымских караимов и крымчаков. Утверждены они были в сентябре 2002 года… Однако, когда утверждались эти мероприятия, абсолютно не интересовались мнением заинтересованных народов. А ведь это (600 человек караимов и 800 человек крымчаков) украшение не только Крыма, культура этих народов является украшением всей Украины. Ни в одной стране мира нет культурного ядра этих народов, как это есть в Украине. И поддержать эти 600 или 800 человек народов, находящихся на грани полного вымирания и уничтожения культуры, — это просто дело чести для любого нормального человека. Я передаю по этому поводу письмо представителей этих народов с просьбой максимально учесть их пожелания. Благодарю за внимание.

Кучма Л.Д.
Спасибо. Ильми Умеров. Есть?

Умеров И.Р.
Мне председателем Совета представителей было поручено сделать выступление по проблемам Бахчисарайского государственного историко-культурного заповедника, Республиканского крымскотатарского музея искусств и культурного наследия крымскотатарского народа. По всем указанным вопросам я приготовил предложения для включения в поручения Президента .
В Бахчисарайском историко-культурном заповеднике нет противостояний ни межэтнических, ни межконфессиональных. Проблема существует между Свято-Успенским монастырем и властью, между монастырем и заповедником. Эти проблемы созданы городским советом в лице его главы Курбатова.
Предложение, которое я передал, заключается в следующем: в первую очередь, необходимо отменить государственный акт и, в принципе, я думаю, что все присутствующие согласны с тем, чтобы присвоить заповеднику статус национального. Заповеднику, в свою очередь, необходимо заключить новый договор, потому что договор, заключенный заповедником и Свято-Успенским монастырем в 1993 году, не выполняется абсолютно, и значительная часть проблем обусловлена именно этим…
Вторая тема — Республиканский крымскотатарский музей искусств. Еще в 1995 году он был создан, в бюджет г. Симферополя перечислены средства на отселение восьми семей из дома по улице Карла Маркса, 25. Здесь единственное что нужно — предусмотреть в бюджете следующего года средства на строительство этого музея. Это будет единственный в мире крымскотатарский музей искусств. Он должен быть, именно на этом месте. Кроме этого, есть еще проблема: желание некоторых коммерческих структур «забрать» это здание. Я думаю, что у нас хватит сил этого не допустить.
Что касается вопросов культурного наследия, мы уже на эту тему говорили, необходимо финансировать начало работ по реституции, необходимо подготовить каталог утраченных ценностей, а также дополнить государственный реестр памятников «Культурные наследия Крыма» и «Культурные наследия Украины» памятниками истории и культуры крымскотатарского народа…

Кучма Л.Д.
Спасибо. Анатолий Раханский. Колисниченко — следующий.

Раханский А.В.
Благодарю, уважаемый Леонид Данилович, благодарю, уважаемые члены президиума!
…Здесь некоторые товарищи, выступая, говорили о том, что в Совете Европы принимались решения. Я 6 лет уже являюсь членом Совета Европы и именно поэтому попросил слово.
Проблем очень много, особенно в степном Крыму, — это жилье для депортированных, это газ, вода… Леонид Данилович уважаемый и коллеги, мы сами не справимся с этими проблемами. Сегодня верстается проект бюджета на 2003 год — сколько у нас есть проблем! Это последствия Чернобыля, это последствия стихийных бедствий и так далее. То есть долго еще мы со своим бюджетом будем решать эти вопросы. Это все закономерно. Леонид Данилович! Несколько раз, я помню, вот буквально после 2000 года, когда с Мустафой Джемилевым мы были в Совете Европы, он как раз присутствовал, рассматривался вопрос о крымских татарах, о положении дел с их обустройством. И там была такая запись по моему предложению, когда я выступал, чтобы Украина стала членом банка Совета Европы, который специально создан для разрешения социальных проблем, в том числе и таких, как обустройство депортированных, в странах Европы. Я хочу вам доложить, что сегодня Германия пользуется для восстановления Восточной Германии услугами этого банка.
Леонид Данилович! В Совете Европы я уже проложил эту дорогу, но никак не могу добиться вот уже два года, чтобы министерства и ведомства дали согласие на вступление в состав банка Совета Европы. Там самые льготные условия — 2,5-3% годовых! И после того, как Украина станет членом банка Совета Европы, каждый регион — Евпатория, Ялта, Бахчисарай, — будет иметь право самостоятельно заключать контракты. Я прошу, Леонид Данилович, дайте такое поручение. Мы как-то разговаривали с Владимиром Петровичем, это вопрос нужный, пользуются все страны, члены совета Европы, потому что в каждой стране имеются беженцы, имеются эмигранты, депортированные… Дайте поручение мне, дайте поручение Кабинету Министров. Мы должны внести сейчас небольшой взнос и его зафиксировать в бюджете 2003 года, и тогда будет легче решаться вопрос…
Спасибо за внимание.

Кучма Л.Д.
Хорошо. Спасибо. Колисниченко есть?

Колисниченко Н.П.
Колісниченко Микола Петрович, член Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голова комісії, депутат Верховної Ради України першого скликання.
Вельмишановний Леоніде Даниловичу! Вельмишановна президія, шановне товариство!
Три кратких вопроса. Первое. Сегодня поднимаются многие вопросы сферы жизнедеятельности человека, но не говорится о том, что анализ заболеваний на 1 тысячу граждан у депортированных значительно выше средних показателей по Крыму. Мы на протяжении года пытаемся приобрести флюрограф. Обращались в Министерство здравоохранения Украины, но на сегодняшний день эта проблема не решена. Мы бы просили Вас, Леонид Данилович, поддержать. Тем более, что 2003 год объявлен Годом медицины в Крыму по инициативе Головы Верховной Рады Крыма, и хотелось, чтобы было положено хорошее начало этой инициативе Вами, Леонид Данилович.
Второй вопрос. Сегодня праздник — День работников социальной сферы. В Симферополе есть предприятие — протезный завод. Финансирование государственное, финансирование бюджетное. Предприятие на протяжении года стоит, не работает. Многие крымчане из-за этого не получают те услуги, которые должны получить. Хотелось бы, чтобы заложенная в государственном бюджете сумма — 450 тыс. гривен, была выделена этому предприятию.
И третье, последнее. Леонид Данилович, в реплике Вы сказали о строительстве газопровода в Белогорском районе. Эта проблема тянется с 1990 года. В 1990-1994 годах первая очередь строительства была освоена на 60%. Последние три-четыре года мы постоянно обращаемся в Кабинет Министров Украины. Вы об этом знаете и сегодня подтвердили, но практически финансирования нет, и на сегодня это единственный регион Крыма, я имею в виду аграрный, сельскохозяйственный регион, где работы по газификации не проводятся. Мы надеемся в решении этого вопроса на Вашу поддержку. Спасибо.

Кучма Л.Д.
Спасибі. Даниленко є?

Даниленко А.С.
Вельмишановний Леоніде Даниловичу, президія, учасники сьогоднішнього засідання!
Я буду говорити дуже коротко, тезами, за браком часу. Насамперед про ту проведену роботу, виходячи з Вашого доручення, щодо облаштування репатріантів і громадян представників кримськотатарського народу за той період, коли було Ваше доручення. Слава Богу, ми сьогодні маємо діалог, ми сьогодні маємо розуміння, ми сьогодні виходимо з кожної ситуації по кожній сільській раді конкретно і відверто, вивчаючи ту чи іншу ситуацію при вирішенні того чи іншого питання. І сьогодні ми маємо наступне: якщо рік тому, вельмишановний Леоніде Даниловичу, для кримських татар, що проживають у сільській місцевості в середньому по автономії був один гектар земельного паю, а для селян інших національностей, які проживають в Кримській автономії, було 2 гектари 22 сотки, на сьогодні ми цей рівень збільшили до рівня одного гектара 46 соток.
Упродовж розвитку виконання Вашого доручення, ми сьогодні дійсно маємо по Кримській Автономній Республіці 176 тис. гектарів землі, в тому числі 55 тис. 600 гектарів землі, яка знаходиться у короткостроковій оренді у користуванні (це 1-5 років і термін оренди і користування закінчується), плюс 18 тис. гектарів — це ті сертифікати громадян, які були виписані, але вони не були отримані тому, що немає цих громадян. І ми сьогодні ставимо питання (і думаємо, що буде підтримка з боку Сергія Володимировича) по тих 18 підприємствах державних, а це 22 тис. гектарів землі. І якраз, виходячи з тієї наявної кількості земельних ресурсів, ми за короткий проміжок часу (це десь буде рік) можемо вирівняти ситуацію, вийти на рівень посереднього кримського — по 2 гектари 22 сотки.
Друге. Я хочу сказати, користуючись нагодою, дійсно слова великої вдячності за ту співпрацю, наприклад, тут праворуч сидить голова районного меджлісу Сакського району, який є ще і великим бавовнярем, ось завдяки тій добрій співпраці районної адміністрації, меджлісу і вирішуються питання, ради яких ми сьогодні збираємося.

Кучма Л.Д.
По Джанкою були серйозні запитання, а зараз новий керівник району…

Даниленко А.С.
По Джанкою. Буквально декілька місяців тому прийшов новий голова адміністрації, є відповідні напрацювання, там є в повному об`ємі кількість земельних ресурсів, яке дає можливість вирішити…

Кучма Л.Д.
Голова району тут, є?

Даниленко А.С.
Так.

Кучма Л.Д.
У Вас нема якихось застережень проти такого підходу, щоб ми вирішили цю проблему?

Даниленко А.А
…Є також проблемні питання у Кіровському районі, в селах Золота балка і Новопокровка. Я думаю, що ці питання ми буквально за короткий час, вельмишановний Леоніде Даниловичу, вирішимо. Але тут стояло питання – за рахунок чого проводити фінансування робіт?
Я хочу звернутися насамперед до голів районних адміністрацій, до керівників уряду автономії. Давайте подивимося на стан інвентаризації та грошової оцінки земель в сільських населених пунктах: у селах — 2%, менше, як 50% — у селищах. Якщо ми проведемо цю роботу у повному об`ємі, ми могли б тільки за 10 місяців по автономній республіці від сплати за землю отримали понад 50 мільйонів гривень. Тобто ми можемо вийти на рівень 70 мільйонів гривень за рік, якщо проведемо у повному об`ємі інвентаризацію земель, які знаходяться на території Кримської автономії.
Друге питання. Втрати бюджету по оплаті за землю. Давайте ми подивимось: ця цифра, вельмишановний Леоніде Даниловичу, виходить сьогодні по Кримській автономії на рівень 46 мільйонів гривень. Це якраз той ресурс, який буде давати можливість вирішувати ті питання, заради яких ми сьогодні зібралися.
Про порушення земельного законодавства на Південному березі Криму. Дуже їх багато сьогодні по Гурзуфу, по Алушті, по Кореїзькій селищній раді. Якраз ці всі питання стримують наповнення місцевих бюджетів і не дають можливості вирішувати ті питання, заради яких, знову я повторюсь, ми сьогодні зібралися у цій красивій залі. На Південному березі Криму мають місце порушення земельного законодавства, пов’язані з використанням земель не за цільовим призначенням… Кошти за використання вказаних земельних ділянок до державного бюджету не надходять. Це я вас інформую для того, щоб звернути, шановні керівники районних рад і районних державних адміністрацій, на те, що таким чином якраз набирається 100 млн. гривень, які так потрібні для вирішення багатьох проблемних питань у автономній республіці. Дякую за увагу.

Кучма Л.Д.
Спасибі. Вікторе Дмитровичу! У Вас є що сказати?

Бондаренко В.Д.
Шановний пане Президенте! Шановні члени Ради представників кримськотатарського народу, присутні!
Я хотів би зупинитися на тих питаннях коротко, про які йшлося, а саме: про проблеми співжиття тут представників різних релігій. Я був на цьому об’єкті, про який йдеться — Успенський монастир і медресе — причому кілька разів в різних ситуаціях.
Я був переконаний абсолютно і я хочу підтримати ті висновки, які зробили і народний депутат Чубаров, і Iльмі Умеров (ми були, до речі, разом там, дивилися) — це питання не є міжконфесійним і не є питанням міжетнічних взаємин, це питання — з’ясування тієї плутанини, яка була внесена свого часу при виписуванні, виробленні двох актів на користування землі. Отже, влада повинна вирішити це питання відповідно до тих потреб, які є сьогодні.

Кучма Л.Д.
Влада – це хто?

Бондаренко В.Д.
Я думаю, що місцева влада, перш за все, міськрада. Я хотів би, так саме… я думаю, що це була велика втрата свого часу, тут був, Леоніде Даниловичу, ще один конфліктний момент, і він, дякувати Богу, вичерпаний – це проблема так званих поклонних хрестів.
Ця проблема виникла якраз з причин того, що люди просто не обговорили це питання, як його вирішити. І на цій підставі Муфтіят вийшов із складу міжконфесійної ради Криму. Я думаю, це не найкраще рішення, тому що нам всім тут жити разом… Треба шукати якісь рішення, їх треба шукати, треба не використовувати як таку козирну карту в силовій розмові, що ось, ми припинимо своє членство в міжконфесійній раді, чи вийдемо з неї, — це, я думаю, не найкращий шлях.
Хотів би, зокрема, торкнутися так само проблеми кадрів в апараті місцевого комітету у справах релігії. Працюють представники кримськотатарського народу. Я думаю, що їх кількість можна було б там збільшувати при нагоді, якщо є можливості такі, а ми з головою Ради міністрів Криму говорили про це: якщо є такі можливості, дати туди нові посади.
Щодо першого керівника, про якого тут йшлося сьогодні, у мене немає особисто до нього ніяких претензій, це один з кращих працівників в нашій системі. Дякую за увагу.

Кучма Л.Д.
Спасибі.
Геннадію Геннадійовичу, будь ласка. Хай на Вас ще подивляться в новій іпостасі.

Москаль Г.Г.
Вельмишановний пане Президенте, шановні присутні!
Я хотів би зняти декілька зауважень по Бішкекській угоді, що сьогодні тут були висловлені.
Бішкекську угоду було підписано Республікою Бєларусь, Молдовою, Російською Федерацією, Туркменістаном. Україна ратифікувала угоду 17 грудня 1993 року.
Згідно самої Бішкекської угоди, з моменту ратифікації вона є дійсною, тобто, її термін закінчується 17 грудня 2003 року. Так що давайте це питання, щоб ми зняли і більше до нього не поверталися.
Що стосується концепції етнонаціональної політики України, яка розроблена. Так, дійсно, в статті 11 Конституції записано: «корінний народ і національні меншини». Ми сьогодні почали шукати відповідний досвід в країнах Європи і світу. Крім Канади, ми поки не знайшли, де чітко було б визначено в Конституції і в законах поняття «корінний народ».
Леоніде Даниловичу, ми звернулись до міжнародної асамблеї корінних народів, щоб вони в цьому питанні нам допомогли. Нашій Україні сьогодні 11 років, а є країни, які мають 200 років і ще не змогли сьогодні дійти до корінних народів.
Я думаю, що це питання треба вивчати, проводити міжнародні конференції, круглі столи, а щоб сьогодні вирішити одним реченням, це фактично неможливо. Я думаю, тут необхідна тісна співпраця і з Радою, яка сьогодні є при Президентові України.
Що до розкритикованого Закону України про реабілітацію, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, ми домовилися, коли я був тут на зустрічі з представниками Ради кримськотатарського народу, що у листопаді проведемо ряд засідань, круглих столів і громадських слухань з цього питання і дійдемо до спільного того знаменника, коли цей закон треба виносити на засідання Верховної Ради.
Дійсно, сьогодні не личить і не робить честі нашій Верховній Раді, що за 11 років вона не змогла прийняти цей закон, і ми такі поняття як «депортація», «депортовані», «репатріанти» просто вживаємо із словника, а не із закону, який повинен був прийнятий. Я думаю, що і це питання ми знімемо.
Що стосується фінансування, я хотів би, Леоніде Даниловичу, навести такі цифри: в 1995 році було профінансовано 11,5 мільйонів гривень, в 1996-му — 8,1, в 1997-му — 12,5, в 1998-му — 8,2, 1999-му — 11,8. Вже у 2001 — 35,1. І за 10 місяців профінансовано 20,3 мільйони. Всього профінансовано на сьогоднішній день 683 мільйони гривен.
Але проблема тут така — сьогодні ми маємо незавершеного будівництва на суму 98 мільйонів гривень, частина яких вже втрачена. Я був у Судацькому районі, за 11 років туди не дали абсолютно ні копійки, куплено всього 11 квартир, а житла потребують 5,8 тисяч кримських татар, які повернулися з місць депортації. То давайте не будемо так тягнути ковдру. Приходить голова Рескомнацу — з одного регіону все тягнеться на один регіон, приходить з другого — в другий.
А оскільки уряди змінюються часто, то сьогодні вийшло, що у Судаку, де нещодавно сталися самовільні захвати земель, за 11 років купили…аж 11 квартир на 8,5 тисяч репатріантів…
Я сьогодні з деякими питаннями не згоден, і дійсно, треба брати під жорсткий контроль і Ради представників кримськотатарського народу, і Рескомнацу, і нам, як основному розпорядникові фінансів, щоб не було перегинів…
Інші питання, які були порушені, я вважаю, що ми намагатимемося їх усі зняти разом з Радою представників кримськотатарського народу. І сьогодні, я думаю, що таких принципових питань, які б заважали працювати, або створювали неможливість дальшої співпраці, у нас немає.
Дякую.

Кучма Л.Д.
Голові Ради міністрів Криму слово.

Куницін С.В.
Уважаемый Леонид Данилович, разрешите коротко Вас проинформировать о ходе выполнения поручений по итогам встреч с Советом представителей крымскотарского народа.
В общей сложности (как уже говорилось) Вами было дано 67 поручений, из них 38 — были адресованы Кабинету Министров, отдельным министерствам, 26 — совместно Кабмину Украины и Совету министров АРК, 3 — Совмину отдельно.
Полностью выполнены из 67-ми 53 поручения. Ряд поручений находится в стадии выполнения, 4 — носят долговременный характер, 9 поручений не выполнены по разным причинам. Здесь на ряде этих вопросов уже останавливались — по газификации Белогорского района, по укреплению материально-технической базы крымскотатарской редакции ГТРК «Крым» и других.
Я хотел бы Вас проинформировать по тем вопросам, которые касаются непосредственно Крыма…. По Крымскому государственно-индустриальному педагогическому институту (в котором мы сегодня будем) по согласованию с Кременем Василием Григорьевичем и Семиноженко Владимиром Петровичем Совет министров Крыма на последнем заседании принял решение о присвоении ему статуса технического университета. Напомню, что этот вуз финансируется из бюджета автономии. Когда будет государственное финансирование, возможно, будет и дальнейшее изменение его статуса…
По поликультурному центру: там нужны большие ресурсы, продолжаем работать совместно с Кабинетом Министров Украины.
По Бахчисарайскому дворцу, Леонид Данилович, менее двух лет назад Вы дали поручение мне (я тогда тоже работал председателем правительства). На выполнение этого поручения необходимо 7,4 миллиона гривен. К сожалению, Госстрой Украины и Министерство культуры прислали нам письмо, что согласно бюджетному кодексу финансирование может быть только из одного бюджета (государственного или республиканского). Мы 7,4 миллиона гривен реально не потянем. Правительство Крыма в 2003 году берет на себя обязательство на миллион-полтора гривен – чтобы начать выполнение работ. Но без помощи Кабмина мы, конечно, в полном объеме не закроем реконструкцию…
По зданию (выступал Надир Бекиров) для работы Совета представителей крымскотатарского народа. Правительством Крыма подготовлен и внесен в Верховный Совет Крыма проект о передаче части здания «НИИшельф», это государственная собственность, все вопросы будут урегулированы. В ноябре, мы с Борисом Давыдовичем договорились, на сессии этот вопрос будет снят и под Совет представителей будет выделено здание.
По земельным вопросам Даниленко ответил.
Я, Леонид Данилович, коротко Вас хочу проинформировать еще по одному вопросу и одновременно ответить Рефату Чубарову, потому что я не согласен с его выводами. Мы когда с Дейчем пришли в Верховный Совет и в правительство (это пять месяцев назад) – для обустройств депортированных из 15 млн. по республиканскому бюджету было профинсировано только 1 миллион 200 тысяч гривен.
За пять месяцев мы профинансировали 7 миллионов 300 гривен, и на сегодняшний день мы 8 миллионов из 15-ти закрыли, а также выделили 300 тысяч гривен на все национально-культурные общества Крыма. Потому, я думаю, есть разница — 7 млн за пять месяцев и 1 миллион 200 за предыдущие пять месяцев.
И я думаю, Леонид Данилович, мы до конца года постараемся 100% закрыть. В 2000-м году мы закрыли 100%.
В прошлом году, к сожалению, из 12 млн – 10 млн. 800 тысяч. Крым недофинансировал 1 млн 200 тысяч и Государственный бюджет также недофинансировал 6 млн. гривен. Я думаю, что мы внесем в проект на будущий год бюджета Автономной Республики Крым по депортированным не менее чем в этом году, это в пределах 15-18 миллионов гривень. Остальные поручения будут выполняться и находятся на контроле.
Кучма Л.Д.
Спасибі. Борис Давидович, будь ласка!

Дейч Б.Д.
Уважаемый Леонид Данилович, уважаемые члены Совета, присутствующие!
Мы не часто встречаемся в таком составе, чтобы обсудить стоящие перед нами проблемы обустройства и интеграции крымскотатарского народа в украинское сообщество. Сегодня даже погода сопутствует этому. Именно поэтому мне не хотелось бы, чтобы сегодняшний разговор привел к элементарному выпрашиванию или выбиванию средств, предъявлению каких-либо взаимных претензий или поиску ответа на извечный вопрос — кто виноват?
В свете последних событий в мире, и в частности в Москве, меня тревожит один вопрос — все ли мы вместе сделали и делаем для сохранения мира и спокойствия на нашей благодатной крымской земле? И если ответить откровенно, то ответ будет один: все вместе — и Верховная Рада Автономной Республики Крым, и Совет министров Автономной Республики Крым, и Совет представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины, по разным причинам, но мы делаем не все зависящее от нас для более глубокого понимания друг друга всеми живущими в Крыму — где-то от непонимания сути проблем, от непонимания друг друга, где-то из-за отсутствия средств, а иногда желания.
К сожалению, каждый из названных органов управления идет своей дорогой к конечной цели, при достижении которой крымскотатарский народ не будет чувствовать ни в чем ущемления в Крыму.
Можем ли мы изменить ситуацию к лучшему? Безусловно. Считаю, что уже ни у кого не возникает сомнения в приверженности Украины европейскому выбору, а, следовательно, и необходимости внедрения на Украине и в Крыму европейских стандартов жизни наших граждан. А это предполагает, в первую очередь, усиление региональной политики, укрепление экономической основы местного самоуправления, развитие культурного, духовного, национального самосознания граждан. Все это требует изменения существующей и создания новой законодательной базы. К сожалению, народные депутаты Украины, увлекшись политическими играми, не поспевают в законодательной работе за требованиями сегодняшнего времени.
Именно поэтому считаю очень важным для Крыма Ваше, Леонид Данилович, предложение, которое прозвучало в обращении к участникам Всеукраинских муниципальных слушаний, проходивших в Судаке в июле этого года. В нем Вы пообещали победителям конкурса программ местного и регионального развития свою поддержку соответствующими указами Президента или постановлениями Кабинета Министров.
Крым — уникальный регион Украины, и проблемы, стоящие перед крымчанами, тоже по-своему уникальны. Решение их в рамках существующей законодательной базы, не учитывающей специфику региона, порождает дополнительные поля напряжения…
В рамках же Вашего, Леонид Данилович, предложения, Верховная Рада Автономной Республики Крым, Совет министров, Совет представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины могли бы поработать над такой региональной программой, в которой совместно комплексно подойти к решению всех крымских проблем, в том числе и обсуждаемых сегодня на нашей встрече. При наличии доверия с Вашей стороны мы готовы стать той экспериментальной площадкой для Украины, на которой можно отрабатывать не только практику гармонизации межнациональных отношений, но и устранить имеющиеся перекосы в межбюджетных отношениях, в земельном, налоговом законодательстве и многие другие вопросы. Именно такая конструктивная работа над крымской региональной программой позволяет мне надеяться, что мы сосредоточим свои совместные усилия над ее реализацией, а не выпрашиванием средств в министерствах и ведомствах в Киеве. Именно такая работа сможет поднять на новую ступень сотрудничество представительной и исполнительной власти с Советом представителей крымскотатарского народа при Президенте во имя интересов всех крымчан, проживающих на полуострове, независимо от национальности, конфессий, политических взглядов.
Мы твердо будем стремиться к этому. Хочу заверить Вас, уважаемый Леонид Данилович, — Крым был, есть и будет общим домом для всех, кто приобрел здесь свою малую родину. Спасибо.
Кучма Л.Д
Дякую, Борисе Давидовичу. Я думаю, що будемо завершувати. Шановні учасники засідання, дуже добре, що ми знайшли можливість поспілкуватись і вислухати один одного, і той перелік проблем, який сьогодні піднімався, і розмова, я думаю, чесна і відверта…
Я хотів би наголосити на головному, що наша спільна з вами співпраця і ті заходи щодо повернення облаштування депортованого народу, дали змогу досягти етнополітичної стабільності у Криму. І це всіма приймається дуже позитивно. Дивіться, як в Україні вирішуються такі проблеми.
Хотів би підкреслити, що у нас ніколи не було і не повинно бути поділу народів на своїх та чужих. І те, що в Україні сьогодні немає міжетнічного протистояння, якраз і говорить на користь саме такої політики. Ви розумієте, що облаштування депортованих народів прямо залежить від ситуації в державі. Рішень ми з вами прийняли дуже багато і навіть сьогоднішній перелік говорить за те, якщо б всі вони були виконані, то і часу сьогодні ми менше витратили на те, щоб обговорювати цю проблему.
Не хочеться, але все-таки я вимушений визнати: у мене таке враження складається, що можливостей ми все-таки маємо набагато більші для розв’язання цих проблем, ніж зусиль, які витрачені нашими урядовцями. Якщо до такої гострої проблеми, якою є сьогоднішня проблема, уряд відноситься так, то, напевно, результати по всіх інших проблемах можна порівнювати також.
Взяти хоча б багатостраждальну програму розселення та облаштування депортованих кримських татар, фінансування. Торік за рахунок державного бюджету програму було профінансовано на 86%. Я повторюю старі істини, які ви, може, знаєте, але хочу ще раз звернути увагу на ці проблеми. Там же не мільярди були записані, і я ще раз скажу, що особисто переконаний: при бажанні урядовців проблем з 100-відсотковим фінансуванням не повинно існувати взагалі.
Нинішній рік за 9 місяців — 50%. Скажіть, будь ласка, що, в грудні будемо видавати всі інші кошти для того, щоб їх освоїти не можна було? А це явно веде до зриву програми.
Мені приємно було почути голову уряду автономії, що проблем фінансування з боку Криму ні сьогодні, ні в перспективі ніколи не буде.
А раз погане фінансування, недостатнє фінансування, то й інфраструктура розвивається відповідним чином. Переді мною знов-таки конкретні цифри — до 1998 року щорічно вводилось 120 км ліній електропередач, за три останні роки — майже вдвічі менше. Будівництво автомобільних доріг скоротилось в три рази. Я навмисне підкреслюю — за три останні роки, за ці роки, коли економіка України розвивається набагато краще, ніж всі ці попередні роки, коли ми почували себе занадто і занадто погано. У чому причина?
Цьогорічна ситуація: за 9 місяців споруджено лише 20% від запланованого обсягу газопроводів, 46% водопроводів. Рік завершується вже…. Із 7 км. запланованих доріг не збудовано жодного. Замість 13 тисяч квадратних метрів житла здано в експлуатацію трохи більше, як 1,5 тис. А це питання найгостріше для кримських татар. Адже на сьогоднішній день майже 90 тисяч кримських татар залишаються без даху над головою. Тим часом багато будинків мають високу ступінь готовності.
Не вистачає… ресурсів? Мова йде десь про 3-4 мільйони гривень, щоб здати в експлуатацію 8,5 тисяч квадратних метрів. Негайно ці проблеми треба вирішити. Ось 4 мільйони прийшло, давайте віддамо на житло…
Електрифікація місць компактного проживання. До Верховної Ради України подано законопроект про списання безнадійної заборгованості за електроенергію депортованим громадянам на 84 млн гривень. Я розумію, що цю проблему через закон ми врегулюємо, але хочу звернути вашу увагу — водночас з початку року «Крименерго» безоплатно відпустило електроенергії знову на 46 млн. гривен. Давайте також відповідально ставитись до цього. Причому, втрати електроенергії в мережах сягнули вже 33%, це майже вдвічі більше, ніж по Україні в цілому. Звідки ж при такій безгосподарності візьмуться кошти на електрифікацію кримських поселень в тому числі?
Хочу звернутись також до всіх, що бюджет у нас все-таки, знаєте, який напружений, і не знаю, який він ще буде прийнятий на майбутній рік. Треба нам шукати разом і позабюджетні джерела фінансування. І з світом треба більш активніше працювати, в тому числі з Радою Європи і іншими міжнародними організаціями. Треба нагадувати про себе.
Гострою залишається проблема зайнятості, причому ми навіть не знаємо, скільки людей не мають постійної роботи, такої статистики не існує (просив дати, мені не надали). За експертними оцінками — це кожен другий депортований громадянин, проте на обліку служби зайнятості перебуває лише кожен п’ятий.
Ще один факт для роздумів — в Криму працевлаштовується третина з тих, хто звертається до служби зайнятості, а ось серед кримських татар цей відсоток майже вдвічі менший. В чому ж тут справа? Це випадковість, чи є якісь причини, в тому числі і ті, які сьогодні з цієї трибуни прозвучали, може, влада, так би мовити, відповідним чином відноситься, що і не хочеться йти проситись на роботу. Давайте аналізувати, я хочу знати відповідь.
Особливо тривожні дані по Чорноморському, Кіровському районах. Там знаходить роботу тільки кожен десятий безробітний. Явно недостатньо, на мій погляд, використовуються інші можливості щодо збільшення зайнятості населення. Зокрема, цього року лише 67 кримських татар отримали разову допомогу для започаткування підприємницької діяльності. Я знаю, що у цього народу є підприємницька жилка, так давайте розвивати, давайте і через це джерело робити спробу знайти можливість працювати нормально.
Взагалі в малому підприємництві на півострові зайнято близько 4% населення. Це значно менше, ніж в середньому по Україні. І пояснюється ця статистика тільки низьким рівнем роботи виконавчих органів влади, більш нічим. Чому з однаковою кількістю населення у Ленінському районі малих підприємств вдвічі більше, ніж в Білогірському? Очевидно, тому, що місцева влада по-різному ставиться до підприємця — одні дивляться, як на ворога, так би мовити, зі старою міркою, комуністичною, а інші — працюють. А я вважаю, малий, середній бізнес сьогодні — це серйозний вихід із цього становища. Ви знаєте, що я дав доручення Кабінету Міністрів проаналізувати, як регіони займаються виконанням наказу президента щодо підприємницької діяльності. І я переконаний, що кілька губернаторів, не кажучи про голів районних адміністрацій, роботу втратять, бо, знаєте, вже переконувати — часу не треба витрачати.
Ще хочу звернути увагу на гуманітарні проблеми. Голова Ради міністрів тут сказав щодо проведення реставраційних робіт у Бахчисарайському історико-культурному заповіднику. Але ж доручення було давно, що, треба чекати було сьогоднішньої зустрічі, аби обговорити, що у автономії грошей не вистачає? Але треба ж було хоча би розпочати!
У Криму культурна та інформаційна мережі не відповідають етнічному складу населення. Не вистачає підручників та навчальної літератури, як результат — проблеми інтеграції депортованих в українське суспільство ми заялозили безплідними розмовами. Це однаковою мірою стосується і представників влади виконавчої, я думаю, і лідерів кримських татар. Це наш спільний з вами обов’язок, давайте спільно ці питання розв’язувати.
Громадяни нашої держави мало що знають про кримськотатарський народ, його культуру, хоча він і споконвічно є частиною культури поліетнічної української спільноти.
Наведу такий приклад. Торік міжнародна громадськість відзначала 150-річчя від дня народження видатного кримськотатарського просвітителя, видавця, письменника і громадського діяча Ісмаїла Гаспринського. Ми в Україні відзначали також на державному рівні, хоча, — я минулого разу вже звернув на це вашу увагу,- занадто скромно, так можна сказати. Тому я звертаюсь тут і до присутніх членів оргкомітету з відзначення цього ювілею: скажіть, будь ласка, чому на думку не спало, що оригінальних творів Ісмаїл-бея, романів і повістей, які можна прочитати в Туреччині, Сполучених Штатах Америки, нема в Україні ні українською, ні кримськотатарською мовами? Чому?
Я вважаю, що настав час для написання повноцінної історії кримськотатарського народу. Так само чекає неупередженої уваги дослідницька історія українсько-кримськотатарських відносин. У радянські часи багато фактів замовчувалось і перекручувалось, розповідали переважно про нещадні набіги та грабежі. Виходило, що світлих сторінок в пам’яті народній не залишилось, а вони ж були. Візьміть хоча б, наприклад, листування Богдана Хмельницького з кримським ханом Тугай-беєм. Тому я готовий, так би мовити, підтримати вас, але ініціатива і дії повинні в першу чергу виходити від вас, щоб ми, знаєте, за всіма негараздами, за всіма економічними нашими проблемами не забули про головне. А я вважаю, що це не другорядне.
Я підписав вже доручення — найближчим часом провести у Києві дні кримськотатарської культури. Давайте їх приурочимо до річниці депортації. Тут міністр культури є, він, так скажемо, готовий до співпраці. Діалог, як кажуть, культур, повинен бути постійним.
І на завершення хочу висловити задоволення тим фактом, що всі сторони сьогоднішнього діалогу згодні — складні проблемні питання не можуть бути розв’язані шляхом ультиматуму і тиску. Для цього є діалог. З урахуванням інтересів сторін, чинного законодавства і, виходячи з наявних ресурсів.
Я говорив і сьогодні ще хочу раз повторити, що влада і президент у тому числі готові до конструктивної співпраці для розв’язання усіх проблем, які на сьогоднішній день існують. На мою думку, — я переконаний, що вона спільна з вашою, — діяльність Ради представників кримськотатарського народу є зразком плідного діалогу з органами державної влади.
Ще раз хочу наголосити: ми усвідомлюємо, що кримськотатарська проблема потребує постійної уваги з боку влади усіх рівнів, у тому числі і президента. Жодних невирішених питань ми не замовчуємо і не будемо замовчувати. Навпаки, ми зацікавлені у максимально широкому їх обговорюванні, якомога швидшому їх розв`язанні. Тому я хочу подякувати вам за цю зустріч, даю доручення доопрацювати документ з урахуванням того, що сьогодні було наголошено на цій зустрічі, і домовляємося, коли наступний раз?… Давайте в дорученні, яке я підпишу, щоб був визначений і термін наступної нашої зустрічі, і місце проведення. Домовились? Спасибі.
1Засідання відбулося в сесійній залі Верховної Ради Автономної Республіки Крим. — Ред.
2Постанова Кабінету Міністрів України №618 від 16 травня 2002 року «Про затвердження Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які повернулися в Автономну Республіку Крим на постійне проживання, на період до 2005 року». З повним текстом Програми можна ознайомитися у інформаційному бюлетені «Кримські студії», №3-4 за 2002 рік. — Ред.
3Постанова Кабінету Міністрів України №29 від 10 січня 2002 року «Про затвердження Програми адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих кримських татар, а також осіб інших національностей, відродження і розвитку їх культури та освіти». З повним текстом Програми можна ознайомитися у інформаційному бюлетені «Кримські студії», №1-2 за 2002 рік. — Ред.
4Постанова Кабінету Міністрів України №88 від 25 січня 2002 року «Про затвердження Програми сприяння соціальному становленню та адаптації кримськотатарської молоді на 2002-2005 роки». З повним текстом Програми можна ознайомитися у інформаційному бюлетені «Кримські студії», №1-2 за 2002 рік. — Ред


Подписывайтесь на "Новости Херсонщины" в Telegram!
Каждый день мы составляем рейтинг самых читаемых новостей для тех, у кого нет времени читать всё подряд.