Як колаборанти на окупованій Херсонщині про минуле брешуть

1 месяц назад 0

«У підвалі Генічеської школи № 4 у часи гоніння на російську мову сховали радянську енциклопедію» , — повідомила «сенсаційну новину» окупаційна «Комсомольская правда». — Працівниця шкільної бібліотеки Віра Валеріївна поділилась, що Україна вилучала з бібліотек всю російськомовну літературу, доводилось ховати книги у підсобці. Так вдалось зберегти стару радянську енциклопедію. Діти не брали книжок українською мовою, бібліотека почала порожніти».

Не гірше Віри Валеріївни бреше заступник директора (який «за сумісництвом» є її чоловіком) окупаційної Круглоозерської школи Голопристанського «муніципального округу» Олена Тищенко. В ефірі окупаційного телеканалу «Таврия» вона заявила наступне: «Коли останні роки дорослі несли квіти до цього пам’ятника (Обеліска Слави), то поряд стояли і, на жаль, тикали пальцями на тих, хто це робив. Туди не виходили, особливо не прибирали.

Цим займались, знову таки, волонтери — лише люди, яким дорога ця пам’ять, це місце. Це звичайні жителі села виходили і прибирали. Після 14 року нам заборонили це робити. Батьки перестали пускати навіть своїх діток для того, щоб піти прибрати до пам’ятника». У «Базі зрадників Херсона» про Григорія і Олену Тищенків написано, що, крім співпраці з окупантами у стінах школи, вони ще і наводили окупантів на проукраїнських громадян та родичів українських військових. Після цього деяких з них забирали «на підвал».

Брехати Тищенки вчать і учнів. Найкраще з цим впоралась семикласниця Софія, якій доручили виступити перед камерою. Школярка не запинки вигадувала на ходу про часи до окупації: «Нам нічого не пояснювали, просто задавали домашнє завдання, через це у мене були погані оцінки і я нічого не розуміла. А, по-друге, не вистачало тієї атмосфери тепла, коли можна було просто вийти з друзями погуляти і так далі».
А про волонтерів «Молодої гвардії Єдиної Росії», які приїздять до школи, учениця без жодної самоповаги сказала:  «Вони приїжджають просто здалеку, з серця Росії, щоб допомогти таким, як ми, у просуванні, у розвитку і так далі».

Саме у таких випадках жодні коментарі зайві.

Богдан СТРАЖАК,