Сергей Жадан: Я был уверен, что войны не будет, что все будет не так

2 года назад 0

«Херсонские вести» зустрілися із письменником, перекладачем, есеїстом та журналістом Сергієм Жаданом у рамках презентації його нової збірки поезій та перекладів «Життя Марії» і проекту «Війна та культура: діалог ворогів». Захід відбувся 13 травня у приміщенні Херсонського державного будинку художньої творчості.

Митець відвідав вже більше 20 міст, серед яких східні та південні населені пункти. Позаду вже Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Львів, Івано-Франківськ, Маріуполь та інші, а от «Херсон, – говорить Жадан, – не просто 25-те місто, а місто, у яке хочеться повертатися та яке страшенно подобається».
Нам вдалося поспілкуватися із письменником із питань, що наразі є актуальними та важливими, зважаючи на складну ситуації в країни.

Та загалом додамо, що під час поетичного вечора складно було оминути питань війни, напруженої політичної ситуації та соціальних проблем у країні.

Культура дуже часто розквітає під час воєнних дій і це дійсно так. І ми бачимо результат – вашу збірку «Життя Марії». Зараз Ваша поезія квітне?

— Та ви знаєте мені якось це слово «квітне» зовсім не подобається. Казати, що культура якось розквітає не правильно. Культура функціонує та виконує свою функцію, далі присутня в нашому житті і в нашому просторі. Мені здається, що це дуже важливо. Якби замовкла культура: поети, музиканти, актори, режисери, то це б означало, що війна перемогла і що в цьому діалозі вона (ред. – культура) залишилась поза війною. Доки культура звучить…, доти є шанс, що ми вийдемо з усієї цієї ситуації без якихось надмірних психологічних травм та збережемо важливі для себе речі.

І далі додає: «Я вірив, що усе буде не так. Я був переконаний, що війни не буде та і зараз переконаний, що її можна було оминути».

— Чи прислухається громадськість до Вашої думки як «поводиря нації», якщо можна так сказати?

— Я не вважаю себе «поводирем нації» та ця назва мені є не зовсім симпатична, бо не розділяю позицію тих культурних діячів, які вважають себе поводирями націями. Та я, чесно кажучи, не бачив такої позиції. Ми частина цієї нації, ми частина цього народу, цієї країни…ми такі ж громадяни. Ми пишемо вірші, а інші люди слухають або ж читають їх. І мова тут йде зовсім не проте, щоб чомусь когось навчати, чи давати комусь якість вказівки, а мова йде про те, щоб просто говорити в ситуації війни, ситуації стресу, постійної напруги, постійної якоїсь тривого. Дуже важливо мати якість повноцінні контакти, якісь повноцінні розмови, нагадувати про ті речі, які були цінними до початку війни.

— Ви багато подорожуєте та можливо спостерігаєте за змінами поглядів, ідей, цінностей українців. То люди змінюються, їх мислення?

— Безперечно змінилося, якщо порівнювати нас усіх, наприклад, із нами ж самими, але двадцять років назад. Але сказати, що за останні два роки кардинально все змінилося, не можу. Ми ж спілкуємося із тими людьми, які цікавляться літературою, мистецтвом, які читають книги, які знаходяться, умовно кажучи, на своїх проукраїнських позиціях. Люди, які підтримують Путіна, очевидно, на наші вечори не ходять. Але для мене дивно говорити, що в Україні є частина людей на проукраїнських позиціях, а частина – не на проукраїнських позиціях. Але так воно є.

На вашу думку, мислення українців загострилось чи все ж таки стали більш мудрими?

— Загострилось…Загострились нерви, відчуття, емоції. Таке враження, що люди сприймаються інформацію очима, ділянками шкіри. Загалом присутня якась напруга, деяка втома, бажання далі відстоювати свої принципи, переконання. Це те, чого не було до війни.

У вашому рекламному плакаті вказано, що деякі кошти йдуть на допомогу бійцям зони АТО тощо. Що саме здійснено?

— Чіткого плану дій у нас не має, але допомогою ми займаємось постійно, вже передавали якість кошти там і на лікарню в Донецькій області, харківського госпіталю, військовим і пораненим. Та в принципі постійно щось закидаємо, де є можливість. Куди не приїдеш, постійно щось приносять та просять передати солдатам. Нещодавно виступав у Білорусії, там і білоруси принесли дещо та просили передати українським воякам.

Наразі Жадан розповідав про акцію допомоги дитячим будинкам у прифронтових містах на Луганщині. Разом із своїми друзями та небайдужими активістами, планується переказ приблизно десяти тисяч гривень на допомогу малечі.

Про запитання щодо якоїсь певної програми на Сході України письменник говорить:

«В Луганськ ми хочемо поїхати у кілька міст, але поки ще не має конкретних домовленостей. Я думаю, що у Луганську ми не будемо робити таких презентацій, як у тилових містах, з огляду на те, що все-таки склалась специфічна ситуація…це будуть просто якість читання для мирного населення, там не буде продажу чи рекламування книжок».

Подготовила Юлия Соломахина