Херсонська дівчинка-оркестр підкорює сцени світового рівня

1 год назад 0

Їй всього 17 років, а вона вже змушує своїм виконанням з трепетом битися тисячі сердець по всьому світу. Мова йде про Поліну Тарасенко – дівчинку–оркестр, яка своїм прикладом доводить, що на шляху до здійснення мрії головне — це бажання та завзятість. Після знайомства з нею залишається лише одне запитання: «Коли вона все це встигає?», відповідь на яке особисто для мене так і залишилася таємницею. А на інші запитання стосовно музики, Херсона, навчання вона відповіла в інтерв'ю для нашого видання.

— Поліно, як розпочалось твоє знайомство з музикою?

— У 5 років мама привела мене до «Палацу піонерів», аби мене навчили грати на сопілці, але першим моїм музикальним інструментом став барабан. Там я і познайомилась зі своїм першим вчителем Семеном Миколайовичем, який і познайомив мене з музикою.

— Ти з 5 років займаєшся музикою. Як пройшло твоє дитинство з постійними репетиціями та гастролями?

Мені здається, що у мене було особливе дитинство, і це набагато цікавіше, аніж якби я просто сиділа вдома. Завдяки музиці я мала змогу подорожувати та знайомитися з новими, цікавими людьми. На репетиціях ніколи не було нудно, я завжди мала колектив, з яким спілкувалась, ми завжди разом проводили час. Окрім музики я займалася авіамоделюванням, танцями, навчалась у художнiй школi . У мене не було такого, щоб я нудьгувала, і мені це дуже подобалося.

—  Можеш розповісти про свого вчителя Семена Миколайовича Ривкіна?

— Я думаю, про нього знає усе місто. Він був почесним мешканцем Херсона. Шанованою, любимою людиною. Всі ми сумуємо за ним. Із ним ніколи не було нудно, я проводила у нього увесь день. Також мені запам'яталось те, що він ніколи не відмовляв дітям у навчанні. Всі до нього приходили, і всіх він вчив. Як тільки була можливість, то він вставляв у концертну програму навіть наймолодших, які навчилися грати лише «дві ноти».

—  Ти приймала участь у шоу «Україна має талант». Можеш розповісти про свою участь у проекті?

Я не вважаю, що це було щось «надприродне». Тоді я ще була досить малою, але пам'ятаю, що це була досить таки виснажуюча поїздка. Єдине, що добре пам'ятаю, як після повернення із Одеси ми дізналися, що невідомі обікрали «Палац піонерів» та забрали всі наші музичні інструменти.

— Через часті гастролі, навчання у Москві ти не сумуєш за Херсоном?

Я сумую за сонячною погодою та фруктами. Кожного року я намагалась раніше скласти іспити, аби встигнути на полуницю, черешню, абрикоси, кавуни. Звісно, у Москві теж є фрукти, але в порівнянні з херсонськими — це зовсім не те. Кожного разу, коли приїжджаю в Херсон, я обходжу всі значущі для мене місця: театр, гуртки, які відвідувала у дитинстві, художню школу, «Палац піонерів», зустрічаюсь із друзями з «Дікселенду». Це мій Херсон, який я знаю. Я навіть на всіх афішах вказую, що Херсон – Україна, Москва – Росія. Я ніколи не забуваю про своє рідне місто – Херсон.

— 27-го вересня у тебе запланований концерт в театрі ім. М. Куліша. можеш більш детальніше розповісти про нього?

З театром у мене багато чого пов'язано, тому що ми у ньому «Дікселендом» часто виступали, також я брала участь у театральних постановках. Взагалі, я люблю ходити саме до нашого театру. Я передивилася всі спектаклі, оскільки сумую саме за нашим театром, за нашими спектаклями, акторами. Мені подобається атмосфера. Вона якась домашня, своя. У мене завжди була ідея дати концерт у Херсоні, тим паче у цьому році я отримала повну середню освіту, тож потрібно показати, чого я навчилась у Москві. Цей концерт — як звіт Херсону, чого у мене вийшло досягнути. Він особливий тим, що до мене приїздить мій гнесінський педагог Антон Прищепа, та ми будемо виконувати як класичну, джазову музику, так і композиції, написані власноруч.

— Наразі, скількома музичними інструментами володієш?

У Семена Миколайовича я почала грати на ударних інструментах, потім навчилася на саксофоні, трубі, тромбоні, тубi, а в музичнiй школ i на флейтi та фортепіано. У Москві основною спеціальністю у мене був тромбон, а факультативно я вивчала орган, композицiю, саксофон, трубу та звукорежисуру.

— Як пройшло твоє навчання у Москві?

Мені дуже пощастило, що я туди потрапила, і що мене весь час вчили найкращі викладачі. Я намагалася брати усе від навчання, тому у мене було так багато додаткових занять та концертiв . У 2015 роцi я отримала звання «Кращий учень МССМШ i м. Гнесiних», а в цим лiтом я закінчила «Гнесiнку» з червоним дипломом та похвальною грамотою за гарне навчання.

— Яку музику сама слухаєш та яких молодих музикантів можеш виділити?

— Я слухаю класичну музику, «Золоту» класику. Таких композиторiв , як Рахманінов, Чайковський, Шопен. Оскільки я починала з джазу, то це також відобразилося на моїх музичних смаках, і я слухаю джаз. Із нових виконавців я майже нікого не знаю. Хоча мені дуже подобається «Океан Ельзи».

— Які подальші плани?

Я вступила до Германії у м. Ганновер у вищу школу музики, театру та медiа на спеціальність тромбон, де буду навчатися з першого жовтня. Там був досить великий конкурс, оскільки дуже хороший викладач і до нього їдуть навчатися із усього світу. Із 30 чоловік відібрали лише 3. Також мене прийняли до Всеросійського симфонічного оркестру, у якому я буду грати першим тромбоном. Цим оркестром у вересні ми поїдемо до Південної Азії з концертами. Також наступного тижня я зі своїм викладачем Антоном Прищепою будемо грати у Франції, там буде 4 концерти. Потім два концерти у Києві та два концерти 25-го та 27-го вересня у Херсоні.

— Які порадити ти можеш дати починаючим музикантам?

Я сама вважаю себе починаючим музикантом, оскільки мій життєвий шлях тільки починається, але що я можу порадити, так це не боятися виконувати те, що подобається. Особливо свою музику, оскільки вона високо цінується. Виконати те, що вже написано нескладно, а от принести щось нове вже складніше. Я бажаю молодим музикантам бути хоробрими та йти своїм шляхом.

Антон Костюк