Аграрії Херсонщини можуть сісти за ґрати: поліція проводить масштабні перевірки господарств

Боротьба з навалою мишей на полях для декого з аграріїв Херсонщини може закінчитися лавою підсудних. Поліція області рішуче налаштована виправити ситуацію з отруєнням червонокнижних птахів.

Власники та орендарі земельних паїв часто-густо економили час та гроші: не сипали отруєну приманку до нірок за допомогою спеціальних совочків, а щедро розкидали її полями просто з тракторів. Потім те просочене хімікатами зерно їли сумирні птахи, а ними харчувалися хижі. У підсумку маємо понад 2 тис. загиблих огарів, крижнів, сірих журавлів, жовтоносих мартинів, граків, канюків та орланів. І 25 заяв до поліції про отруєння пернатих на території біосферного заповідника Асканія-Нова.

У Головному управлінні Національної поліції в Херсонській області поінформували: тільки в Каховському районі перевірили 52 фермерські господарства. У частині з них виявили препарати з діючою речовиною бродіфакумом чи не менш отруйним фосфідом цинку, які в зоні сезонної міграції птахів однаково небезпечні як для гризунів, так і для самих птахів.

«Відповідно, власники отрути можуть сісти на лаву підсудних за звинуваченням у забрудненні або псуванні земель сільгосппризначення з тяжкими наслідками (частина 2 статті 239 КК України). А це — від двох до п’яти років позбавлення волі. Та найсуворіші вироки лише тоді матимуть належний виховний ефект, якщо поруч із фермерами місця на тій лаві займуть посадовці з колишнього Мінекології та Держпродспоживслужби, котрі давали дозвіл на ввезення в Україну небезпечних препаратів та не контролювали належним чином їх використання», — йдеться в матеріалі.

Лише нині заговорили про те, що буферні зони заповідних земель, які використовуються для вирощування збіжжя, треба робити територіями, чистими від усілякої «агрохімії». Але науковці і такі ініціативи вважають лише півзаходами.

«Буферна зона заповідника Асканія-Нова завширшки півтора кілометра. Але її очищення від хімікатів не буде ефективним: адже ті самі червонокнижні сірі журавлі літають годуватися за 40-45 кілометрів. Таку відстань і вони, і багато інших пернатих долають легко — для них це не відстань. Обмежувати використання токсичних препаратів треба в масштабах держави, а не в буферних зонах», — твердо переконаний директор заповідника Віктор Гавриленко.

«Відповідно, власники отрути можуть сісти на лаву підсудних за звинуваченням у забрудненні або псуванні земель сільгосппризначення з тяжкими наслідками (частина 2 статті 239 КК України). А це — від двох до п’яти років позбавлення волі. Та найсуворіші вироки лише тоді матимуть належний виховний ефект, якщо поруч із фермерами місця на тій лаві займуть посадовці з колишнього Мінекології та Держпродспоживслужби, котрі давали дозвіл на ввезення в Україну небезпечних препаратів та не контролювали належним чином їх використання», — йдеться в матеріалі.

Лише нині заговорили про те, що буферні зони заповідних земель, які використовуються для вирощування збіжжя, треба робити територіями, чистими від усілякої «агрохімії». Але науковці і такі ініціативи вважають лише півзаходами.

«Буферна зона заповідника Асканія-Нова завширшки півтора кілометра. Але її очищення від хімікатів не буде ефективним: адже ті самі червонокнижні сірі журавлі літають годуватися за 40-45 кілометрів. Таку відстань і вони, і багато інших пернатих долають легко — для них це не відстань. Обмежувати використання токсичних препаратів треба в масштабах держави, а не в буферних зонах», — твердо переконаний директор заповідника Віктор Гавриленко.